Завдання. 1. Вибрати економічний термін для вивчення (цінність, еластичність, потреба, корисність);

Фінанси

Збут та реклама

Просунення товару

Післяпродажне обслуговування

Приватні та Реалізація Вибір каналів Технічне

позикові продукції збуту (фірма, та сервісне

засоби (підприємством магазин, обслуговування,

або посередни індивідуальна гарантійний

ком), продажа) ремонт

стимулювання

збута

1.3.3 Форми організації підприємства

Підприємництво – це процес створення чогось нового, що має вартість.

Підприємець – це людина, яка витрачає на це всі зусилля, бере на себе увесь ризик, отримуючи в нагороду гроші та задоволення від досягнень.

Діяльність підприємця визначається законами про підприємства та підприємницьку діяльність.

Форми підприємництва

Одноособове підприємство – володіє одна людина.

Переваги: – простий та дешевий спосіб організації бізнесу, сам собі господар.

Недоліки: – обмеженість фінансових ресурсів для зросту;

необмежена відповідальність, ризикує не тільки активами фірми, але й своїми особистими активами.

Кредитори можуть пред’явити позов та, якщо майна недостатньо для задоволення вимог кредитора, то можна втратити особисте майно (дім, машину, заощадження).

Партнерство – коли два або більше окремих осіб домовляються про володіння підприємством та його керівництво на визначених умовах.

Переваги: – об’єднують свої фінансові ресурси та вміння вести справи;

- розподіляють ризик, прибутки та збитки.

Недоліки: – несумісність у деяких випадках інтересів партнерів;

- фінансові ресурси 3-4 партнерів недостатні для зросту виробництва;

- вихід одного учасника, як правило, веде до розпаду фірми;

- кожен партнер несе відповідальність не тільки за наслідок особистих управлінських рішень, але й за наслідки дій будь-якого іншого партнера.

Корпорації – підприємством володіють власники акцій.

Переваги: –зручний спосіб фінансування – продаж акцій та облігацій (залучає багато осіб);

- через фондову біржу можна вилучити свої цінні папери із однієї фірми та вкласти гроші в іншу;

- відповідальність обмежена (ризикують тією сумою, яку вклали у купівлю акцій);

- їх особисті активи не ставляться під загрозу, навіть якщо корпорація піде на дно;

- кредитори можуть пред’явити позов корпорації як юридичній особі, але не власникам корпорації як приватним особам.

Недоліки: – спекуляція на акціях (низька вартість, хтось скупить, можна втратити керівництво);

- недобросовісні власники компанії іноді отримують можливість уникати особистої відповідальності за сумнівну діяльність;

- подвійне оподаткування (оподатковується прибуток фірми та частина особистого доходу (дивіденди);

- власники акцій часто бездіяльні (очікують дивідендів), не використовують право участі у голосуванні;

- відкриті корпорації повинні надати інформацію про свої фінансові операції всім зацікавленим особам.

І все ж таки вирішальним фактором у питанні, яку форму бізнесу обрати є потреба у грошовому капіталі.

1.3.4 Правові форми підприємств

Коли на заході говорять про фірму, мають на увазі юридичну особу.

Фірма – це господарське, промислове, торгове підприємство або окремий бізнесмен, тобто юридична особа, яка діє за принципом комерційного розрахунку.

Юридична особа – організація, яка має у власності, господарському веденні або оперативному керівництві відокремлене майно й відповідає за своїм зобов’язанням цим майном, може від свого імені придбати та здійснити майнові та особисті немайнові права, нести зобов’язання, бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичні особи повинні мати самостійний баланс, рахунок у банку.

Юридичними особами можуть бути комерційні організації (товариства, суспільства, виробничі кооперативи, державні та муніципальні підприємства).

Юридичними особами можуть бути – некомерційні організації (суспільні або релігійні організації, доброчинні або інші фонди) – їм рахунок відкривають. Юридична особа діє на основі статуту або статуту та установчого договору.

Юридичні особи – комерційні організації повинні бути зареєстровані та занесені у торгівельний реєстр – книгу обліку, в яку повинні бути занесені дані: назва фірми, напрямок діяльності, прізвища членів товариства, які несуть особисту відповідальність, дані про статутний капітал фірми, а також повноваження на право підпису директорів або членів правління.

Правові форми підприємницької діяльності

Індивідуальне підприємництво (приватне), в окремих країнах складає 50 – 70%. Здійснюється від свого імені й на свій ризик.

Відповідальність:

- повна;

- необмежена.

Право:

- створювати підприємства;

- придбати будь-яке майно або майнове право (взяти в оренду)

- наймати або звільняти робітників;

- отримати кредит та відкрити рахунок у банку;

- самостійно розподіляти прибуток;

- здійснювати валютні операції.

Колективне підприємництво

Колективні форми підприємництва використовуються як у малому, так й великомасштабному бізнесі. Незважаючи на різницю державних законодавств, світова практика засвідчує про наявність наступних колективних форм ділової активності:

- господарські товариства;

- товариство з обмеженою відповідальністю;

- акціонерне товариство;

Господарські товариства створюються у формі:

- повного товариства (ТНВ);

- товариства на довірі (командитні товариства).

Повним товариством визнається об’єднання двох та більше підприємців (ТНВ – товариство з необмеженою відальністю).

Договір передбачає здійснення спільної підприємницької діяльності і повну необмежену відповідальність перед належним майном за зобов’язаннями товариства.

Основні риси:

- партнери підприємства несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства (майнова відповідальність перед кредиторами є солідарною та необмеженою);

- власність ТНВ є спільна приватність партнерів по підприємству.

Зазвичай у цій формі утворюються дрібні та середні підприємства. ТНВ діє під фірмовою назвою із зазначенням імен товаришів.

Кожний партнер є і керівником, і представником інших партнерів по товариству. У повному товаристві кожний партнер має право на керівництво, усі члени ТНВ володіють рівним правом голосу.

Договір ТНВ зазвичай містить такі положення:

- імена учасників;

- фірмове найменування;

- місцеположення товариства;

- предмет діяльності ТНВ;

- характер розподілу прибутку;

- термін функціонування створюваного товариства та ін.

Командитне (змішане) товариство (товариство на вірі):

Командитним визнається об’єднання, в якому відповідно з установчим договором про створення товариства, один або декілька його дійсних членів несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов’язаннями товариства перед всім майном, яке їм належить, а останні члени-вкладники несуть відповідальність, пов’язану з діяльністю товариства в межах долі капіталу товариства, яка їм належить.

Основні риси:

- наявність двох типів учасників: командитистів та повних товаришів;

- командитисти відповідають по зобов'язанням товариства тільки в межах своїх внесків, повні товариші – усім майном;

- взаємовідношення учасників “КТ” визначається договором.

До КТ часто застосовують тіж правові форми, що і до повних товаришів. КТ діє під фірмовою назвою з вказівкою імен повних товаришів.

Командитисти можуть бути повними товаришами, тоді відповідальність їх стає необмеженою перед зобов’язаннями товариства.

Статус власників КТ різний: кожний повний товариш є керівником та представником інших партнерів, командитисти не можуть бути керівниками та представниками інших партнерів. У КТ повні товариші мають право керувати.

Договір крім того, що вказано у повному товаристві, містить:

- загальний розмір внесків учасників;

- частка у загальному внеску усіх повних товаришів та усіх командитистів;

- частку повних товаришів та командитистів у розподілі прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) – форма організації підприємства, при якій її учасники вносять визначений пайовий внесок в уставний капітал і несуть обмежену відповідальність в межах своїх внесків.

Уставний капітал – сума капіталів, сформована з часткових вкладів його засновників.

Основні риси:

- підприємство відповідає за своїм зобов’язанням перед усім майном, а вкладник ризикує зазнати збитків тільки у межах внеску;

- ТОВ є юридичною особою;

- регулювання діяльності ТОВ з боку держави здійснюється відповідно з нормами акціонерного права.

Відмінність від АТ:

- створюється пайовий капітал;

- підприємства у формі ТОВ в основному дрібні та середні, більш мобільні та гнучкі, ніж АТ;

- для створення підприємства потрібен менший уставний фонд, ніж для акціонерного товариства;

- пайові свідоцтва на відміну від акцій не є цінними паперами, отже не обертаються на ринку.

Оприлюдненої підписки в ТОВ немає. Пай не може дробитися (на відміну від акцій, що належать одній особі). В АТ акціонер повинен оплатити акції, і це буде вважатись його єдиним зобов’язанням перед акціонерним товариством. В ТОВ пайшик при визначних обставинах зобов'язаний вносити додаткові засоби в уставний капітал суспільства. Структура проста, вони звільняються від необхідності публікації балансів, рахунків по прибуткам та забутку і т.д. ТОВ створюють особи, які добре знають один одного, у тому числі сімейні. В ЄЕС ТОВ є основною організаційною формою для сімейного вкладення капіталів. Керівництво ТОВ здійснюється загальним збором. Уставний фонд поділений на пайові частки. Член ТОВ, який сплатив пай, отримує відповідне свідоцтво. Пай може купити учасник ТОВ.

Акціонерне товариство (АТ) – це форма підприємства, засоби якого утворюються за рахунок об'єднання капіталу, шляхом випуску та розміщення акцій.

АТ створюються на основі добровільного об’єднання юридичних та фізичних осіб (у тому числі іноземних), які об’єднують свій капітал.

Основні риси АТ:

- є юридичною особою;

- несе відповідальність перед кредиторами;

- розпоряджається майном, повністю відокремленим від майна окремих акціонерів, володіє готівковим акціонерним капіталом, розбитим на частки (акції).

Підприємства акціонерного типу отримують наступні переваги:

- здатність залучати додаткові інвестиції шляхом випуску акцій;

- обмеження відповідальності партнерів-акціонерів при загальній зацікавленості та ефективній діяльності підприємства;

- полегшення переливу капітальних засобів із галузі в галузь;

- зменшення залежності існування акціонерного суспільства від складу акціонерів.

Передача частки приватності здійснюється вільно через продаж акцій (правда, установчі документи можуть оговорювати інший порядок). Поява додаткових акцій оговорюється уставом. Уставний капітал АТ утворюється через оприлюднену підписку на акції або розподіл акцій серед засновників. У першому випадку утворюється відкрите АТ, у другому випадку – закриті акцii вiдкритого товариства. Акції закритого товариства розподіляються серед його учасників.

Передача акцій членів АТ закритого типу іншій особі здійснюється тільки при згоді інших членів товариства.

Акція – цінний папір, який свідчить про внесення власником визначеної суми грошей в капітал акціонерного суспільства, яка дає право на отримання щорічного доходу – дивіденду з прибутку.

Види акцій

Іменна акція закріплюється за акціонером через занесення до книги записів. Передача іменних акцій (прав на неї) здійснюється шляхом передаточних надписів та їх відображення у книжці товариства.

Акція на пред’явника належить її фактичному власнику і не закріплюється за якою-небудь конкретною особою. Вільна передача акцій означає автоматичну зміну її власника.

Привілейовані акції відрізняються від простих заздалегідь встановленою сумою доходу на акцію незалежно від наслідків роботи АТ і першочерговістю проплат повернених сум при ліквідуванні АТ.

Недолік: вони не дають право голоса на загальному зборі акціонерів.

Прості акції дозволяють отримувати прибуток в залежності від наслідків діяльності АТ, а також приймати участь в керівництві і голосувати на загальному зборі акціонерів.

Терміни

Виробниче підприємство, внутрішнє середовище та зовнішнє середовище підприємства, форми підприємництва, одноосібне підприємство, партнерство, корпорація, фірма, юридична особа, індивідуальне, колективне (повне товариство, командитне товариство), товариство з обмеженою ідповідальністю, акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство, акція, іменна, на пред’явника, прості.