Задача 1. Припустимо, споживач має прибуток 300 гр

Припустимо, споживач має прибуток 300 гр. од. На малюнку показані дві бюджетні лінії і дві відповідні їм криві байдужності. Відповісти на наступні питання.

1. Яка ціна товару Y?

2. Яка ціна товару Х до і після зниження?

3. Визначите координати двох точок лінії попиту даного споживача на товар Х.

Задача 2

Припустимо, споживач має прибуток 200 гр. од. на місяць. Він повинен бути весь витрачений на покупку двох товарів: товару Х ціною 4 гр. од. і товари Y ціною 5 гр. од. за одиницю товару.

1. Зобразіть графічно бюджетну лінію;

2. Якою буде бюджетна лінія, якщо доход споживача зросте до 240 гр. од. на місяць.

3. Якою буде бюджетна лінія при доході 200 гр. од. на місяць, але при зниженні ціни товару Х до 2 гр. од.?

Знання: Різних теорій споживчої поведінки: закону спадної граничної корисності; споживчої переваги і вибору; теорії ефекту доходу й ефекту заміщення. Графічна інтерпретація різних теорій споживацької поведінки.

Навички: Аналіз графічних моделей різних теорій споживчої поведінки, практичне застосування цієї теорії при дослідженні попиту на товар.

Тема 3.2 Виробництво на фірмі

3.2.1 Альтернативні способи виробництва. Короткостроковий і довгостроковий періоди.

3.2.2 Виробництво в короткостроковому періоді.

3.2.3 Виробнича стратегія фірми у довгостроковому періоді.

3.2.1 Альтернативні способи виробництва. Короткостроковий і довгостроковий періоди

Попит та пропозиція визначає кількість проданої продукції. У попередніх темах вивчили фактори, що впливають на попит продукції, а також теорію поведінки споживача при покупці товару. Однак щоб задовольнити попит на товар, необхідно витримати конкуренцію в умовах ринку, робити якісний товар і, по можливості, із мінімальними витратами. Тому пропозиція товару на ринку залежить не тільки від попиту на нього, але і від технології виробництва, що у свою чергу впливає на обсяг випуску продукції, при якому фірма може отримувати максимальний прибуток. Тому фірма повинна постійно аналізувати витрати на свою продукцію і вести пошук оптимального обсягу виробництва.

У фірми завжди існує багато альтернативних варіантів виробництва продукції: вона вибирає такі методи виробництва, що є ефективними з технологічної й економічної точки зору.

У таблиці 3.4 витрати праці (L) позначені в чисельнику, у знаменнику - витрати капіталу (К). Для того, щоб визначити, яку технологію обере фірма для виробництва кожного рівня продукції, необхідно, знати, який з цих способів виробництва є економічно найефективніший способом.

Таблиця 3.4.

Альтернативні способи виробництва продукції

Технологічно ефективний спосіб виробництва - такий, при якому для зробленого обсягу продукції затрачається менша кількість, принаймні, одного виду ресурсів, при тім, що ресурсів будь-якого іншого виду зачіпається не більше, або такий, при якому виробничий обсяг продукції є

максимально можливим при використанні визначених обсягів ресурсів.

Економічно ефективний спосіб виробництва - такий спосіб, що мінімізує альтернативну вартість, використовуваних у процесі виробництва видів ресурсів.

Виробнича функція фірми задає максимальний обсяг випуску продукції, що фірма може зробити при будь-якому заданому наборі ресурсів.

Q = F (K, L) max

Фірма, розглядаючи альтернативні способи виробництва, повинна знайти такий обсяг виробництва, що їй забезпечить мінімальні витрати виробництва і максимальний прибуток.

Тому що міняються ціни на сировину устаткування на фірмі постійно повинні здійснюватись розрахунки на ефективність виробництва товару. Зміна способу виробництва на фірмі залежить і від часу, протягом якого вона може змінювати фактори виробництва (L, К). У теорії фірми виробництво розглядається в різні періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - такий період часу, протягом якого деякі затрачувані фірмою ресурси не можуть бути змінені. Наприклад, L - міняється, К - постійна величина.

Довгостроковий період - період часу, досить тривалий для того, щоб фірма була здатна змінити усі свої фактори виробництва, К - міняється, L - перемінні.

У зв'язку з розходженнями в періодах з'явилися поняття постійних і перемінних факторів виробництва.

У короткостроковому періоді перемінний фактор (праця) можна змінювати, постійний фактор не змінюється (основний капітал - К), тобто в цей період деякі види витрат змінити не можна.

У цілому, витрати виробництва будь-якого обсягу продукції будуть залежати від того, чи мала фірма досить часу для того, щоб працювати ефективно.

3.2.2.Виробництво в короткостроковому періоді

Розглянемо вплив зміни одного фактора (L) у короткостроковому періоді на зміну продуктивності праці.

Короткострокова виробнича функція - характеризує залежність обсягу випуску від перемінних факторів фірми при незмінних витратах інших факторів.

Досліджуємо цю залежність, використовуючи даної таблиці.

Таблиця 3.5.

Сукупний, граничний і середній продукти праці у виробництві товару

Крива сукупного продукту (ТР) показує залежність між витратами перемінного фактора і підсумковим обсягом зробленої продукції (Q).

Зі збільшенням перемінного

фактора сукупний продукт

збільшується.

Граничний продукт праці (МР) будь-якого перемінного фактора виробництва являє собою збільшення випуску, отримане за рахунок використання додаткової одиниці даного фактора (у даному випадку L).

Використовуючи дані таблиці, побудуємо криву граничного продукту праці (МР).

Рис. 3.15. Крива граничного продукту праці

Аналіз цієї кривої показує, що віддача від одного додаткового фактора має дві стадії: на першій стадії граничний продукт праці зростає, тобто кожний додатково найнятий працівник додає більше продукту, ніж попередній і крива МР до крапки Е зростає. На другій стадії граничний продукт праці зменшується, тобто кожний додатковий працівник додає продукту праці менше, ніж попередній і крива МР спадає. На підставі цієї залежності був визначений закон убутної віддачі.

Закон убутної віддачі стверджує, що якщо кількість деяких факторів фіксовано (К), тобто граничний продукт будь-якого перемінного фактора (L) буде по досягненні деякого обсягу випуску зменшуватись в міру збільшення витрат даного фактора (L).

Цей аналіз фірмі необхідний для ухвалення рішення про додаткове наймання робітників і для одержання інформації про те, наскільки буде збільшуватися випуск продукції після прийняття на роботу кожної додаткової порції робочої сили.

За даними приведеної таблиці визначимо середній продукт праці.

Середній продукт праці (АР) – це відношення сукупного продукту (ТР) до використаного для одержання його обсягу перемінного фактора (L).

Середній продукт праці - це продуктивність праці.

Аналіз кривих:

-якщо МР> АР, то крива АР зростає;

-якщо МР< АР, то крива АР убуває;

-АР у крапці перетинання з МР - максимально.

Ця важлива залежність виконується між усіма середніми й граничними величинами.

Властивості кривих сукупного, а також граничного й середнього продукту використовують для визначення витрат виробництва фірми в залежності від зміни обсягу випуску.

Приклад: Студент складає іспити, на першому він одержав 75 балів, на другому теж - 75 балів, на третьому 60 балів, а після перездачі іспиту 90 балів.

Визначимо: АР₁ = = 70 балів у першому випадку

АР₂ = = 80 балів у другому випадку.

Якщо граничний продукт МР (90 балів) росте, то середній продукт праці АР = 80 теж росте.

3.2.3 Виробнича стратегія фірми у довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді у фірми є час, щоб домогтися максимального випуску продукції за рахунок визначеного сполучення факторів виробництва. З цією метою вона може змінювати обидва фактори виробництва, домагаючись поставленої мети. Наприклад, гіпотетичний товар виробляється з використанням праці і капіталу. У таблиці приведений максимальний випуск, що досягається при різних сполученнях факторів виробництва.

Таблиця 3.6.

Результати випуску продукції при різних сполученнях факторів виробництва

Кожний результат - максимальний обсяг випуску при відповідному сполученні праці й капіталу. Наприклад, використання двох одиниць капіталу і чотирьох одиниць праці дає 85 одиниць продукції.

Дані таблиці показують, що з ростом трудових витрат при фіксованому капіталі обсяг виробництва зростає, при зміні капітальних витрат і фіксованих трудових витрат випуск продукції також зростає. Дані таблиці представимо у вигляді графіка, використовуючи поняття iзокванти.

Ізокванта являє собою криву, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

На малюнку зображені три вироби ізокванти. На ізокванти відзначені всі сполучення виробничих факторів, використання яких дає 55 одиниць продукції, у крапці Д такий обсяг випуску продукції досягається сполученням трьох одиниць капіталу й однієї одиниці праці.

На інший ізокванті (випуск Q2) розташовані всі сполучення виробничих факторів, що забезпечують 75 одиниць продукції. Вона побудована по чотирьох крапках сполучення праці й капіталу, що у таблиці 3.6 забезпечують випуск рівний 75 одиницям.

Ізокванта Q3 лежить вище й правіше Q2, тому що на ній розташовані такі сполучення обох виробничих факторів, що забезпечують більший, ніж на Q2 обсяг випуску продукції.

Ізокванти аналогічні кривим байдужності, що використовувалися в економічній теорії при вивченні теорії споживчого вибору. Там, де криві байдужості визначають рівні задоволення від низьких до вищих, ізокванти визначають обсяг випуску продукції. Однак відмінність iзоквант від кривої байдужності пов'язана з тим, що кожна з них показує визначений рівень виходу продукції. Криві байдужості показують різні рівні корисності, тобто більш високі криві байдужності визначають більш високий рівень корисності. Але виміряти по кривих байдужості окремий рівень корисності не можна, а по кривих ізоквант можна вимірити рівень виходу продукції.

Карта ізоквант являє собою набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні визначених сполучень факторів.

Карта iзоквант є альтернативним методом опису виробничої функції, точно так як карта кривих байдужості являє собою один із способів опису функції корисності. Деяка кількість ізоквант складає карту ізоквант. Кожна iзокванта асоціюється з різним обсягом випуску продукції, й ці обсяги зростають по мірі руху вгору й праворуч по графіку. Ізокванти показують гнучкість рішень, які приймаються фірмами по виробництву. У більшості випадків фірми можуть домогтися визначного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів.

Керівники фірми повинні розуміти природу такої гнучкості. Це дозволить їм обрати таке поєднання виробничих факторів, що мінімізує витрати виробництва й максимізує прибуток.

Терміни

Технологічно ефективний спосіб виробництва, економічно ефективний спосіб виробництва, виробнича функція фірми, короткостроковий і довгостроковий періоди, короткострокова виробнича функція, сукупний продукт, граничний продукт, середній продукт, довгострокова виробнича функція, ізокванта, карта виробничих ізоквант.