Види витрат виробництва

Постійні витрати (FC) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не змінюється зі збільшенням або скороченням обсягу виробництва. До постійних витрат виробництва відносяться: витрати, зв'язані з використанням будинків і споруджень, машин і виробничого устаткування, орендою, капітальним ремонтом, а також адміністративні витрати. Хоча адміністративні витрати і витрати по ремонті устаткування можуть бути віднесені до постійних витрат із часток умовності, тому що вони до деякої міри залежать від розмірів виробництва.

Рис.3.18. Постійні витрати

Зі збільшенням обсягу виробництва середні постійні витрати являють собою все менш і менш величину, що приходиться на одиницю виробів.

Середні постійні витрати (AFC) визначаються:

де Q – обсяг виробництва.

Рис.3.19. Крива середніх постійних витрат

Поряд з постійними витратами виділяють перемінні витрати що

залежать від зміни обсягу виробництва.

Перемінні витрати (VC) - це витрати, величина яких змінюється в залежності від збільшення або зменшення обсягу виробництва. До перемінних витрат відносяться витрати на сировину, електроенергію, допоміжні матеріали, оплату праці.

У початковий період організації виробництва перемінні витрати ростуть більш швидкими темпами, чим зроблена продукція. В міру досягнення оптимальних розмірів виробництва в крапці Q1 відбувається відносна економія перемінних витрат. Однак подальше розширення виробництва приводить до нового росту перемінних витрат, коли збільшення випуску вимагає більш швидкого росту витрат у порівнянні зі зростанням виробництва.

Рис. 3.20. Крива перемінних витрат показана на малюнку:

Середні перемінні витрати AVCвизначаються:

Вони досягають свого мінімуму, коли досягнуть технологічно

Рис.3.21 Крива середніх перемінних витрат

Поняття середніх перемінних витрат необхідно для визначення ефективності господарювання фірми, положення рівноваги й визначення найближчих перспектив розвитку - розширення, скорочення виробництва або відходу з галузі. Розмежування постійних і перемінних витрат має важливе значення для аналізу процесу виробництва й поводження фірми в умовах різних ринкових структур.

Загальні витрати (ТC) - сукупність постійних і перемінних витрат фірми TC=FC+VC;

Графічно це означає підсумовування кривих постійних і перемінних

витрат.

Рис.3.22 Крива загальних витрат

Середні загальні витрати можна визначити так:

або шляхом додавання середніх постійних (AFC) і середніх перемінних (AVC).

ATC = AFC+AVC =

Залежність середніх загальних витрат і середніх перемінних витрат від обсягу випуску показана графічно:

Рис.3.23. Середні загальні витрати

Поняття середніх загальних витрат має важливе значення в теорії фірми. Порівняння середніх загальних витрат із рівнем цін дозволяє визначити величину прибутку. Прибуток визначається як різниця між загальним виторгом і загальними витратами. Ця різниця дозволяє вибрати правильну стратегію й тактику в діяльності фірми.

Поряд із зазначеними витратами підприємця цікавить питання, як змінюються витрати на одиницю продукції при зміні обсягу виробництва. Для цього необхідно визначити граничні витрати.

Граничні або маржинальні витрати (МС) являють собою приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції.

MC	=	∆ TC	=	∆ (FC+VC)	=	∆ FC	+	∆ VC
∆ Q	∆ Q	∆ Q	∆ Q

Тому що постійні витрати не міняються зі зміною фірми, граничні витрати визначаються ростом лише перемінних витрат у результаті випуску додаткової продукції. Тому граничні витрати показують, у скільки обійдеться фірмі збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю.

Залежність граничних та середніх затрат зображена на рис. 3.24.

Коли МС< АТС, то крива середніх витрат іде вниз: виробництво кожної нової одиниці продукції зменшує середні витрати.

Коли МС> АТС, крива середніх витрат іде нагору: виробництво нової одиниці продукції збільшує середні витрати, коли МС=АТС й МС=АVC, то ATС – mіn й AVC - mіn.

Крива граничних витрат перетинає криву середніх перемінних витрат і криву сукупних витрат у крапках їхнього мінімального значення. Витрати можуть розглядатися з погляду або окремого товаровиробника, або суспільства в цілому.

Приватні витрати враховують витрати виробництва, що зв'язані з виробництвом продукції, тобто з результатом господарської діяльності підприємства і відшкодовуються через відносини купівлі продажу. Зовнішні витрати зв'язані із зовнішнім ефектом. Наприклад, такими витратами є витрати підприємства на компенсацію соціально-економічних наслідків забруднення навколишнього середовища. Суспільні витрати в цьому випадку включають приватні витрати підприємства і зовнішні витрати на охорону навколишнього середовища. При відсутності зовнішніх витрат і ефектів суспільні й приватні витрати і суспільні итрати рівні.

3.3.3 Витрати виробництва в короткостроковому періоді і фактори, які їх визначають

Короткостроковий період - це період часу занадто короткий для зміни виробничих потужностей, що достатній для зміни інтенсивності використання цих потужностей. Виробничі потужності залишаються незмінними в короткостроковому періоді, а обсяг випуску може змінюватися шляхом зміни кількості робочої сили, сировини й інших ресурсів, застосовуваних на цих потужностях.

Витрати виробництва якого-небудь продукту залежить від ціни на ресурси, і від технологій (від кількості ресурсів), яких необхідно для виробництва, чим більша кількість ресурсів із часом буде вводиться на підприємстві, тим значніше будуть зміни обсягу випуску.

Розглянемо короткий період часу, коли деякі ресурси, зв'язані з технічним устаткуванням підприємства, залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів може змінюватися. Тому в короткостроковому періоді мають місце постійні й перемінні витрати.

Розрахунок витрат фірми в короткостроковому періоді приведений у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7.

Короткострокові витрати фірми

Для визначення витрат використані наступні дані: оплата праці за період 200 гр. од., постійні витрати за період 500 гр. од.

Як видно з дані таблиці, перемінні і валові витрати ростуть разом із випуском продукції. Швидкість, з якою ці витрати збільшуються, залежить від природи виробничого процесу, і зокрема, від ступеня, у якій виробництво піддається чинності закону убутної віддачі стосовно перемінних факторів.

Стосовно праці даний закон, діє, коли скорочується граничний продукт праці. Якщо праця є єдиним перемінним фактором, то щоб більше робити, фірма повинна найняти більше робітників. Тоді, якщо граничний продукт праці швидко знижується в міру збільшення працівників (через чинність закону убутної віддачі), для прискорення випуску продукції необхідні усі великі й великі витрати. У підсумку перемінні й сукупні витрати швидко ростуть одночасно зі збільшенням обсягу випуску продукції. З іншого боку, якщо граничний продукт праці незначно знижується при збільшенні кількості використовуваних трудових ресурсів, витрати будуть зростати не настільки швидко при збільшенні обсягу випуску продукції.

Використовуючи конкретної даної таблиці 3.7 і, побудувавши по них криві середніх і граничних витрат, виконаємо аналіз зазначених вище положень.

Аналіз:

-крива АТС завжди розташована вище кривої AVC, тому що АТС> AVC за рахунок AFC;

-розрив між кривими АТС і AVC показує величину AFC;

-середні постійні витрати AFC зменшуються при збільшенні обсягу випуску від 0 до 7 од., тому що FC постійна величина 500 гр. од., AFC для кожного обсягу випуску визначається 500 гр. од. розділеної на всі обсяги випуску, що збільшуються, (500/2; 500/3; 500/7), в міру збільшення випуску (0-7) відстань між кривими АТС і AVC зменшується, однак при низьких обсягах випуску різниця між АТС і AVC може бути значною;

-форма кривої AVC залежить від форми кривої середнього продукту (АР), збільшення АР веде до зменшення AVC і навпаки;

-при низьких обсягах випуску середній продукт праці (АР) зростає, тому середні перемінні витрати падають (AVC), при високих обсягах випуску середній продукт праці падає, тому середні перемінні витрати ростуть;

-крива середніх сукупних витрат (АТС) загалом має ту ж саму форму, що і крива AVC і характеризується як U-подібна крива середніх витрат;

-середні сукупні витрати (АТС) завжди досягають свого мінімального значення при більш високому обсязі випуску, чим min AVC, тому що АТС більше AVC на величину AFC;

-обидві криві АТС і AVC у силу закону убутної віддачі завжди загинаються нагору, тому що АР при досить великому обсязі випуску падає;

-залежність між кривими МС і AVC відбиває загальну залежність між граничними й середніми величинами, що розглядалися в темі 3.2.

-якщо МС вище AVC, то збільшення випуску продукції ще на 1 одиницю збільшує AVC, якщо МС лежить нижче AVC, те виробництво ще однієї одиниці знижує AVC;

-на малюнку крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх витрат у точцi їх мінімуму.

Отже, коли мається один єдиний перемінний фактор виробництва, як це буває в короткостроковому періоді, чинність закону убутної віддачі визначає форму кривих витрат. Існує зворотна залежність між граничним продуктом перемінного фактора виробництва і граничних витрат виробництва і відповідно між середнім продуктом перемінного фактора виробництва і середніх витрат виробництва.

Фірма користується граничними витратами для встановлення того, чи варто їй збільшити або зменшити випуск продукції (Q), середні витрати використовуються фірмою при рішенні питання про те, чи робити дану продукцію взагалі.

Приклад: AFC = 2 гр. од; AVC = 10 гр. од.; АТС = 12 гр. од; Р = 8 гр. од. - при таких витратах і зазначеній ціні робити продукцію не вигідно.

Приклад: AFC = 5 гр. од.; AVC = 10 грош. од.; АТС = 15 гр. од.; Р = 20 гр. од. - у цьому випадку робити продукцію вигідно, прибуток на одиницю продукції дорівнює 5 гр. од.

3.3.4 Витрати виробництва в довгостроковому періоді

На довгостроковому інтервалі фірма може змінювати усі використовувані ресурси. Збільшити обсяг виробництва можна за рахунок зміни не тільки перемінних витрат, але і постійних. Усі фактори перемінні.

Первісне розширення виробничих потужностей (випуску продукції) буде супроводжуватися скороченням довгострокових середніх витрат. Однак при визначених обсягах виробництва довгострокові середні витрати будуть рости.

Рис 3.26. Крива довгострокових витрат

На малюнку 3.26 показані криві середніх сукупних витрат (АТС1; АТС2; АТС3) виробництва різних обсягів продукції на підприємствах різної виробничої потужності. Більш великі підприємства вимагають залучення великих обсягів таких видів витрат, як виробнича площа і устаткування, що є постійним у короткостроковому періоді.

Крива довгострокових середніх витрат (LAC) показує найменші витрати виробництва будь-якого заданого обсягу випуску, допускаючи при цьому можливість зміни усіх факторів виробництва оптимальним образом із метою мінімізації витрат.

Крива, що відповідає кожній крапці на кривій LAC - це крива (середніх сукупних витрат) для конкретного підприємства в короткостроковому періоді, використання якого при даному обсязі випуску є найбільш дешевим.

Аналіз малюнка показує:

-крива АТС₁ відповідає підприємству найменшої потужності;

-середні витрати підприємства, описувані кривій АТС₁ у крапці ", а" нижче, ніж середні сукупні витрати більш великого підприємства, описувані кривій АТС₂, у крапці " В", при виробництві продукції в обсязі Q₅ у силу того, що постійні витрати першого підприємства менше;

-дія спадної віддачі починається раніш для більш дрібного підприємства, оскільки тут використовується менше устаткування, тому крива АТС₁ піднімається вище АТС₂.

-крива середніх сукупних витрат АТС₃ описує зміну витрат у залежності від обсягу випуску більш великого підприємства, чим те, якому відповідає крива АТС₂, кожна крива має U-подібну форму;

-криві АТС₁; АТС₂; АТС₃ відрізняються по обсягу випуску при якому вони досягають своїх мінімальних витрат (Д, В, С);

-якщо попит на товар росте, то фірма може змінити свої постійні витрати, наприклад, збільшити кількість устаткування (К) і зменшити число працівників (L) і спробувати забезпечити найменші можливі середні сукупні витрати;

-крива довгострокових середніх витрат фірми LAC виходить шляхом перебування підприємства, що при кожному обсязі випуску забезпечує мінімальну величину середніх сукупних витрат;

-для виробництва продукції в обсязі Q₁ найкращим виявляється те підприємство, що описується кривій АТС₁, мінімальні середні сукупні витрати виробництва в обсязі Q₄ задаються точкою Н, що лежить на кривій АТС₄ (не зображена на малюнку), що забезпечує менші витрати, чим крива АТС₁ у крапці G;

-крива АТС кожного підприємства торкається кривої LAC у крапці, що відповідає тому обсягу випуску, при якому воно може робити його з більш низькими середніми сукупними витратами, чим будь-яке інше підприємство;

-на кривій LAC існує безліч таких точок;

-у довгостроковому періоді фірма має повну гнучкість у виборі потужності підприємства, яка щонайкраще підходить для її обсягу випуску;

-для скорочення витрат у довгостроковому періоді фірма може зробити більше (за рахунок зміни в технології), те її довгострокові середні сукупні витрати ніколи не можуть перевищити її короткострокові витрати;

-середні сукупні витрати на LAC завжди такі низькі, як на будь-який окремо узятій кривій АТС, це виникає тому, що кожна крива АТС показує середні сукупні витрати виробництва для фіксованого підприємства.

Існує також крива довгострокових граничних витрат.

Крива довгострокових граничних витрат (LMC) показує приріст витрат зв'язаних із виробництвом додаткової одиниці продукції, у тому випадку коли з метою мінімізації витрат фірма може змінити усі види витрат оптимальним чином.

Між короткостроковими й довгостроковими граничними витратами існує принципова відмінність. У короткостроковому періоді крива МС відбиває тільки додаткові перемінні витрати виробництва наступної одиниці випуску, тому що розмір підприємства є постійним. Граничні витрати в остаточному підсумку зростають унаслідок закону убутної віддачі. У довгостроковому періоді усі види витрат є перемінними й убутною віддачею виявляється менше значимою. Альтернативна вартість капіталу, вкладеного в розширення підприємства, повинна враховуватися в складі витрат, що припадають на кожну додаткову одиницю випуску.

На малюнку 3.27 показана типова пара кривих довгострокових граничних витрат (LMC) і довгострокових середніх витрат (LAC). Ці

Рис. 3 27 Крива граничних витрат у довгостроковому періоді

довгострокові криві граничних і середніх витрат співвідносяться один з одним точно також, як криві короткострокових граничних і середніх витрат.

Якщо LMC лежить нижче LAC, то LAC спадає, а якщо LMC лежить вище LAC, то LAC зростає. Зростаюча крива LMC перетинає криву LAC, у крапці її мінімуму, позначеної на малюнку крапкою А.

Форма кривої довгострокових середніх витрат LAC відбиває наявність позитивної й негативної економії від масштабу, де під масштабом розуміється розмір фірми, обмірюваний обсягом випуску.

Економія від масштабу має місце тоді, коли довгострокові середні витрати фірми падають у міру збільшення випуску.

Існує три основні причини виникнення економії від масштабу:

- неподільність виробництва;

- спеціалізація виробництва;

- технічна економія.

У кожної фірми, навіть якщо вона невеликих розмірів є витрати (наприклад, зміст адміністрації, бухгалтерії, невиробничий інвентар і устаткування і т.д.). Ці потреби неподільні, тому що половини директора фірми не може бути. В міру росту фірми ці витрати не вимагають значного збільшення і тому їх витрати на одиницю випуску падають.

При спеціалізації кожний працівник фірми може зосередитися більше на одній задачі і виконувати її більш ефективно.

Технічна економія має місце в галузях виробляючих товари, для використання переваг більш великого фізичного капіталу необхідний великий масштаб.

Однак економія від масштабу в залежності від зазначених причин у різних галузях має місце на підприємствах різної величини. Перший аргумент неподільності відноситься в основному до дрібних фірм. Другий і третій аргументи існування економії від масштабу застосовні в основному до промислових підприємств.

Негативна економія від масштабу (або убутна віддача від масштабу) має місце, коли довгострокові середні витрати ростуть у міру збільшення випуску.

Основна причина існування негативної економії від масштабу полягає в тім, що керування фірмою в міру її росту стає більш важкою справою, і тому при розширенні масштабів діяльності ростуть управлінські витрати.

Рис.3.29. Спадна віддача від масштабу, або негативна економія від масштабу

Постійна віддача від масштабу має місце в тому випадку, коли довгострокові середні витрати не залежать від обсягу випуску.

Постійна віддача від масштабу показана на малюнку 3.30.

Рис.3.30. Постійна віддача від масштабу

У реальному житті може бути ситуація в довгостроковому періоді, коли підприємство, розширюючи масштаби своєї діяльності, у різні періоди і при різних обсягах випуску може мати різні види ефекту від

Рис3.31. Крива довгострокових середніх загальних витрат

Аналіз:

-економія від росту масштабів виробництва (1);

-постійна віддача від росту масштабів виробництва (2);

-негативна економія від масштабу АТС виробництва (3).

Терміни

Витрати виробництва, альтернативні витрати, явні витрати, неявні витрати, економічні витрати, внутрішні витрати, зовнішні витрати, безповоротні витрати, приватні витрати, суспільні витрати, постійні витрати, перемінні витрати, средні витрати, граничні витрати, U-подібні криві короткострокових середніх витрат, довгострокові середні витрати, довгострокові граничні витрати, крива довгострокових середніх витрат, позитивна економія від масштабу, постійна віддача від масштабу, негативна економія від масштабу.