Психологічні наслідки здійсненого злочину

Юридична практика свідчить про те, що кожен злочин чи­нить певний психологічний вплив не лише на потерпілого чи очевидців, але й на особу, яка здійснила злочинне діяння. Цей вплив може бути різним в залежності від особливостей психоло­гічної структури конкретної злочинної дії, а також в залежності від рівня сформованості і розвитку психічних процесів, власти­востей особистості злочинця. Сам злочин, дія по підготовці і здійсненню залишають сліди у психіці особистості злочинця, вносять зміни в його свідомість і поведінку, призводять до інших психічних станів. Більш того, здійснений злочин викликає певні зміни в особистіших якостях злочинця: відбувається або закрі­плення антисоціальної спрямованості особистості, або критич­на перебудова її інтересів, поглядів, потягів і бажань та ін.

Одна з особливостей психічної діяльності особи після здійснен­ня злочину полягає в тому, що психічна напруга не спадає, а навпаки, посилюється. Це зумовлено наступними факторами:

- сприйняття злочинцем самого результату злочинного діяння, яке завжди супроводжується сильним емоційним впливом;

- поява оціночних суджень про здійснені дії;

- страх перед покаранням і пониження рівня саморегуляції;

- збудження підвищеної нерішучості, негнучкості мислення та ін.

Іншими словами, здійснений злочин, постійна загроза викрит­тя і покарання створюють злочинну домінанту в психіці злочинця.

Визначення свого ставлення до злочину, усвідомлення здійсненого можуть викликати у злочинця дії, спрямовані на приховання слідів злочину, на вироблення такої лінії пове­дінки, яка доводила б його непричетність до злочину. У ряді випадків злочинець здійснює перестрахувальні дії: приходить на місце події з метою маскування слідів злочину, прояв­ляє підвищений інтерес до ходу розслідування і т.д. Крім того, оцінка здійснених дій і сприйняття наслідків можуть змінити ставлення злочинця до мотивів здійсненого злочину, до його задуму.

Під впливом даного злочину людина починає розуміти, що вона занижувала соціаль­ну цінність об'єктів чи обставин, які в результаті здійсненої нею злочинної дії постражда­ли, внаслідок чого у неї з'являється почуття провини. Усвідомлення своєї вини, причет­ності до матеріальної чи моральної шкоди, нанесеної окремій особі, групі осіб чи суспільству, може викликати у злочинця діяльність по наданню допомоги слідству і пра­восуддю, по відшкодуванню нанесених збитків.

Разом з тим у окремих злочинців після здійснення злочину може посилитися конфлікт з суспільством, протиставлення своєї особи соціальним вимогам. Щоб відволікти свою свідомість від вчиненого, такі злочинці у пошуку необхідних чи емоційних станів плану­ють нові злочини.

Психічні зміни в особистості злочинця після здійснення зло­чинного діяння багато в чому визначаються психологічною структурою здійсненого злочину:

чи був він свідомо планованим і підготованим чи ситуативним, імпульсивним;

чи реалізувалася в ньому усвідомлена потреба, чи злочин був результатом де­фекту соціальної ролі;

який мотив із сукупності мотивів був домінуючим;

які способи, засоби та знаряддя використовувались і т.д.

Якщо закоренілим злочинцем здійснений ретельно спланова­ний і підготований злочин, то емоційний вплив на нього резуль­татів злочинного діяння досить низький. Це пояснюється тим, що в ході планування, підготовки злочину в людини виробляєть­ся певна здатність сприйняти і ті негативні емоції, які з'являються після здійснення злочину. Сила емоційного впливу набагато вища у тому випадку, якщо людина здійснює злочин вперше, чи при здійсненні злочину виникає необхідність у діях, які раніше не планувалися, настають наслідки, які не очікувались.

У рецидивістів усвідомлення протиправності своїх дій призво­дить до прагнення компенсувати негативне ставлення до себе з боку суспільства спробою навіювання оточуючим власної ви­нятковості, яка дає їм право порушувати соціальні норми пове­дінки. Це породжує зовнішню браваду, свідомий негативізм по відношенню до оточення, посилене протиставлення себе іншим людям в діях і вчинках.

Такий негативізм є результатом внутрі­шнього прагнення зняти психічне напруження, яке виникло після здійснення злочину, переключити свою увагу, думки і емоції на іншу діяльність. Потреба в розрядці, викликана підвищеним психічним напруженням, реалізується у них шляхом посиленого прийняття алкоголю чи наркотиків, що знімає напруження і заг­лушає стан тривоги, схвильованості.

Розглядаючи психологічні наслідки здійсненого злочину, не­обхідно зупинитися і на такому понятті як правова відпові­дальність.

Під правовою відповідальністю розуміється визначена законом міра обов'язкових вимог, які ставить держава до членів суспільства, тобто це примусовий спосіб впливу на поведінку тих людей, які ухиляються від виконання основних вимог суспільства.

У тому випадку, якщо після здійснення злочину не наступає юридична відповідальність - покарання, в особистості злочин­ця також відбуваються окремі психічні зміни. Зокрема, може з'я­витися усвідомлення безкарності, зниження внутрішнього кон­флікту як боротьби між " хочу" і " повинен" (у цій боротьбі перемогу отримує мотив " хочу", що спонукає особистість на нові злочини).

v Зміни в психіці злочинця після здійсненого ним злочину повинні враховуватися юристом як при проведенні слідчих дій (наприклад, у частини злочинців наявна психічна напруга призводить до того, що деякі деталі злочину зникають через пам'ять, а багато обставин він не може зразу пригадати), так і при розробці заходів по його перевихованню і виправленню.