Визначення сутності міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля являє собою найбільш розвинену форму міжнародних економічних відносин і за своїми розмірами і функціями посідає особливе місце в досить складній системі світогосподарських зв'язків та опосередковує практично всі різновиди міжнародного співробітництва. За оцінками міжнародних експертів, міжнародна торгівля становить на сьогодні 80 % усіх міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля – історично перша форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. За визначенням Дж. Сакса, "...економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи". Слід відзначити, що зовнішня торгівля протягом усієї історії людства значною мірою впливала на господарське життя та економічний розвиток суспільства, а саме:

- надавала можливість розширювати кругозір не тільки окремих людей, але й цілих націй;

- сприяла розвитку товарообміну та процесу формування фінансово-грошової системи;

- сприяла збагаченню країн різними товарами;

- під її впливом сформувалася така професія, як торговець, що передбачає наявність спеціальних знань та навичок.

Для України зовнішня торгівля – це не тільки валютні надходження до бюджету, але й можливість зарекомендувати себе на зовнішній арені, а також визначитися з напрямками інтеграції, бо дотепер зовнішня торгівля, як одна з сфер зовнішньоекономічної діяльності, є основою інтеграції у світове товариство.

У процесі здійснення торгівлі на зовнішній арені фігурують різні економічні суб’єкти, до яких можна віднести:

- окремі країни світу;

- транснаціональні корпорації та багатонаціональні компанії;

- регіональні інтеграційні угрупування.

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:

- фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

- юридичні особи, які зареєстровані в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких повністю перебуває у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким чинними цивільно-правовими законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності (філії, відділення тощо), які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства з участю українських та іноземних суб'єктів господарської діяльності, які мають відповідну реєстрацію та мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Отже, міжнародна торгівля відіграє дуже важливу роль в економіці будь-якої країни. За визначенням сучасних економістів, вона відображає цілісний процес інтернаціоналізації господарського життя, зближує народи і континенти, сприяє розвитку дружніх відносин між ними.

Крім того, міжнародна торгівля сприяє:

- одержанню твердої валюти;

- створенню нових робочих місць;

- додатковим надходженням до скарбниці держави;

- поліпшенню якості продукції та послуг;

- підвищенню конкурентоспроможності на світовому ринку;

- підвищенню іміджу країни тощо.