Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується: конструкцією електроустановок, технічними заходами захисту, та організаційними (рис. 7.11).

Рис.7.11. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок

Розглянемо деякі з них.

Конструкція електроустановок. Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу:

- від можливого доторкання до рухомих та струмопровідних частин;

- від потрапляння в середину електроустановок сторонніх предметів (води);

Ізоляція струмопровідних частин. Вона забезпечується шляхом покриття шаром діелектрика струмопровідних частин для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм.

Ізоляція буває:

- робочою при забезпеченні нормальної роботи електроустановок;

- додатковою застосовується у разі пошкодження робочої ізоляції;

- посиленою – покращена ізоляція.

-

Попереджувальна сигналізація. Є пасивним засобом захисту, який сигналізує про наявність небезпеки. Сигналізація може бути світловою або звуковою.

Мала напруга. Застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. При використанні малої напруги струм не може пройти через тіло людини. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В. Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою (напруга до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга 12 В). Джерелами такої напруги можуть бути батареї гальванічних елементів, акумулятори, трансформатори та інше. На рис. 3.18. наведено схеми трансформаторів малої напруги.

Захисне заземлення. Застосовують у мережах з напругою до 1000 В з ізольованою нейтралю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі джерела живлення.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.

Якщо корпус устаткування є незаземленим і відбулось замикання на нього однієї з фаз, то доторкання людини до такого корпусу рівнозначно доторканню до фази. Якщо корпус електрично з’єднаний із землею (рис. 3.19), то він опиниться під напругою замикання U_з = I_зR_з, а людина, що доторкається до цього корпуса, потрапляє під напругу доторкання U_дот = U_зα. Струм, який пройде через людину визначається за формулою:

,

звідки видно, що чим меншими є значення R_з та α, тим менший струм пройде через тіло людини, яка стоїть на землі і доторкається до корпусу електрообладнання. Таким чином, захист від ураження струмом забезпечується шляхом приєднання корпуса до заземлювача, який має малий опір заземлення R_з та коефіцієнт напруги доторкання α.

Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструкт-тивно об’єднаних заземлювальних провідників та заземлювача.

Заземлювач – провідник, який перебуває у контакті з землею. Заземлювачі бувають природні і штучні. Природні – можуть бути електропровідні частини будівельних та виробничих конструкцій, які мають надійний контакт з землею. Для штучних заземлювачів використовують сталеві труби діаметром 35 – 50 мм з товщиною стінок не менше 3, 5 мм, кутники (40х40 та 60х60 мм) довжиною 2, 5 – 3, 0 м, та сталеві прути діаметром не менше ніж 10 мм та довжиною до 10 м. В більшості випадків штучні вертикальні заземлювачі знаходяться у землі на глибині 0, 5 – 0, 8 м. Вертикальні заземлювачі з’єднують між собою поперечним перерізом не менше ніж 4х12 мм або прутом з діаметром не менше 6 мм (рис. 7.14).

Залежно від розташування заземлювачів стосовно устаткування, розрізняють виносне (зосереджене) та контурне (розподілене) заземлення. Перевага виносного заземлення (рис. 7.15) полягає у тому, що можна вибирати місце розташування заземлювачів з найменшим опором ґрунту. Заземлювачі контурного заземлення (рис. 7.16) розташовують безпосередньо по периметру дільниці на якій знаходиться устаткування. До переваг контурного заземлення слід віднести вирівнювання потенціалів всередині контуру, що дає змогу знизити напругу доторкання і кроку.

Рис. 7.15. Виносне заземлення	Рис. 7.16. Контурне заземлення

Захисне занулення. Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою. Застосовується в чотирьохпровідних провідних мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, що підлягають зануленню, з глухозаземленною нейтральною точкою обмотки джерела струму або еквівалентом.

При зануленні (рис.7.17) у випадку замикання мережі на корпус 1 електроустановки виникає однофазне коротке замикання. Внаслідок цього електроустановка автоматично вимикається і таким чином забезпечується захист людини від ураження електричним струмом.

Захисне вимикання. Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечуєавтоматичне вимкнення електроустановки (не більше як за 0, 2 с) при виникненні в ній небезпеки ураження струмом. Застосовується, як основний або додатковий захисний засіб, якщо безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування інших захисних засобів.

Ізолювальні електрозахистні засоби. Призначені для ізоляції людини від частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, якщо людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин електроустановок та струмопровідних частин, що опинились під напругою.

Розрізняють основні та додаткові ізолювальні електрозахисті засоби. До основних належать – ізоляція: при роботах на електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні рукавички, ізолювальні штанги, інструменти з ізольованими ручками, струмовипромілювальні кліщі, а при роботі в електроустановках напругою понад 1000 ВА – ізолювальні штанги, струмовипромірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги.

Додаткові ізолювальні захисні засоби призначенні для підсилення захисної дії. До них належать: при роботі на електроустановках до 1000 В – колоші, килимки, підставки; при роботі на установках з напругою більше 1000 В – рукавички, боти, килимки, підставки.