Розрізняють первинні (прямий удар) і вторинні прояви блискавки.

Прямий удар блискавки (ураження блискавкою) — безпосередній контакт каналу блискавки з будівлею чи спорудою, що супроводжується протіканням через неї струму блискавки.Прямий удар блискавки здійснює на уражений об'єкт наступні дії: електричну, що пов'язана з ураженням людей і тварин електричним струмом та виникненням перенапруг на елементах, по яких струм відводиться в землю; теплову, що зумовлена значним виділенням теплоти на шляхах проходження струму блискавки через об'єкт; механічну, що спричинена ударною хвилею, яка поширюється від каналу блискавки, а також електродинамічними силами, що виникають у конструкціях, через які проходить струм блискавки.

Під вторинними проявами блискавки розуміють явища під час близьких розрядів блискавки, що супроводжуються появою потенціалів на конструкціях, трубопроводах, електропроводах всередині будівель і споруд, які не зазнали прямого удару блискавки. Вони виникають внаслідок електростатичної та електромагнітної індукції.

Захист об'єктів від прямих ударів блискавки забезпечується шляхом встановлення блискавковідводів. Захист від електростатичної індукції (вторинний прояв блискавки) здійснюється приєднанням устаткування до заземлювача для відведення електростатичних зарядів, індукованих блискавкою, в землю. Захист від електромагнітної індукції полягає у встановленні методом зварювання перемичок між протяжними металоконструкціями в місцях їхнього зближення менше ніж на 10 см. Інтервал між перемичками повинен становити не більше 20 м. Це дає змогу наведеному струму блискавки переходити з одного контуру в інший без утворення електричних розрядів.

Будівлі та споруди поділяються за рівнем блискавко захисту на три категорії. Категорії визначають класом вибухо- пожежонебезпечних зон згідно ПУЕ.(Правила управління і експлуатації електроустаткуванням)

I категорія – будівлі та споруди або їх частини з вибухонебезпечними зонами класів В-І та В-ІІ. В них зберігаються чи знаходяться легкозаймисті та горючі речовини, що здатні утворювати газо-, пило-, пароповітряні суміші, які спалахують електричного розряду (іскри).

II категорія – будівлі та споруди або їх частини, в яких наявні вибухонебезпечні зони В-Іа, В-Іб, В-ІІа. Вибухонебезпечні газо-, пило-, пароповітряні суміші в них можуть з'явитися лише при аварії чи порушенні установленого технологічного процесу. (в яких зберігаються вибухонебезпечні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини).

III категорія – ціла низка будівель та споруд, зокрема: будівлі та споруди з пожежонебезпечними зонами класів П-І, П-ІІ та П-ІІа; зовнішні технологічні установки, відкриті склади горючих речовин, що належать до зон класів П-III; димові та інші труби підприємств і котельних, башти та вишки різного призначення висотою 15 мі більше.

Для захисту вiд прямих ударів блискавки названих об'єктiв, влаштовують блискавковiдводи, що складаються з приймача блискавки, провiдника для відводу струму i заземлення. В залежностi вiд виду приймача блискавки блискавковiдводи пiдроздiляються на стрижневi, антеннi та сiтчастi, рис7.19.

Рис.7.19. Типи блискавковiдводiв: а i б - поодинокi стрижневi; в - сiтчастий; г - подвiйний стрижневий; д - антенний.

Захист вiд високих потенцiалiв, що заносяться блискавкою, на особливо пожежо- i вибухонебезпечних об'єктах, здiйснюється застосуванням кабельних пiдходiв, довжиною не менше 50 м, з заземленням на обох кiнцях бронi i свинцевої оболонки кабелю; повiтрянi пiдходи в цьому випадку на вiдстанi 150 м вiд об'єкта екранують тросовими блискавковiдводами; струмоприймачi та електричнi апарати встановлюють ззовнi примiщення.