ІІІ Лабораторна діагностика лептоспірозу

Морфологія і фізіологія. Лептоспіри (Leptospira interrogans) - довгі, тонкі, спіралеподібні мікроорганізми довжиною 10-20 мкм, шириною 0, 1-0, 25 мкм, з 12-18 дрібними завитками. Кінці їх загнуті у вигляді крючків і стовщені. На фіксованих препаратах виявляють вторинні завитки, які надають їм вигляд, що нагадує латинські літери S або С. Лептоспіри погано забарвлюються аніліновими барвниками, Гр(-), за Романовським-Гімзою фарбуються у блідо-рожевий колір. Частіше їх вивчають у живому стані в темному полі. Вони надзвичайно рухливі, роблять обертальні й поступальні рухи.

Збудник лептоспірозу - облігатний аероб, краще культивується при t 28-30 °С на рідких і напіврідких живильних середовищах, які містять 10 % кролячої сироватки. Лептоспіри ростуть повільно і не каламутять бульйон. Їх виявляють на 7-10 день за допомогою дослідження краплі середовища в темному полі.

Антигенна структура. L. interrogans - єдиний вид лептоспір, патогенний для людини. За білковими і ліпоїдними антигенами розрізняють 19 серогруп і 180 сероварів, які визначають у реакції аглютинації з відповідними сироватками. У нашій країні виявили всього 20 сероварів.

Екзотоксину лептоспіри не продукують, мають ендотоксин, який зумовлює інтоксикацію організму.

Екологія. Лептоспіри широко поширені в природі. Поряд із патогенними, існує багато морфологічно подібних сапрофітних видів, які зустрічаються в землі, воді й інших об’єктах зовнішнього середов.. L. interrogans викликає захворювання не тільки в людей, а й у багатьох видів гризунів, домашніх і диких тварин, птахів. Зараження людини в природних вогнищах найчастіше відбувається через воду, інфіковану лептоспірами, а також при догляді за хворими тваринами.

У різних об’єктах навколишнього середовища лептоспіри зберігаються досить довго: у грунті та воді - 15-20 днів, у таких харчових продуктах, як молоко, масло, хліб - декілька днів. При кип’ятінні, дії дезинфікуючих р-нів вони швидко гинуть.

Захворювання людини. Зараж. відбувається через пошкоджену шкіру і слизові оболонки. Інкубаційний період триває 7-14 днів. Хвороба починається гостро, з ознобом, швидким підвищенням температури тіла до 39-40 °C. У хворих розвивається загальна слабість, головний біль, інтенсивний біль у м’язах, особливо литкових. На місці вхідних воріт ніяких змін не виникає. Із током лімфи лептоспіри проникають у загальний кровоток і поширюються по всьому організму, уражаючи паренхіматозні органи, особливо печінку. В тяжких випадках розвиваються жовтяниця і жирове переродження цього органа. Можуть також уражатися нирки, тоді лептоспіри довго виділяються із сечею. Перебіг патологічного процесу часто має хвилеподібний характер.

Імунітет. Після перенесеного захворювання в організмі утворюється висока концентрація антитіл, які обумовлюють стійкий, часто довготривалий, імунітет. Але він має типоспецифічний характер, у зв’язку з чим можливі випадки повторних захворювань, викликаних іншими сероварами лептоспір.

Лабораторна діагностика. Від хворого беруть кров, ліквор, сечу. Проводять пряму мікроскопію краплі досліджуваного матеріалу в темному полі зору. Метод простий, зручний, дає змогу швидко і в ранні строки встановити діагноз. Але лептоспіри не завжди можна виявити при мікроскопії.

Більш достовірним методом є бактеріологічне дослідження. У перші дні хвороби 5-8 мл крові висівають по 1 мл у декілька пробірок із рідким середовищем, яке містить сироватку кроля, і вирощують при 28 °С 7-10 днів, виявляючи лептоспір у темному полі. Культуру із сечі можна отримати таким самим способом, починаючи з другого тижня хвороби.

Раннім методом лабораторної діагностики лептоспірозу є біологічна проба. Кільком молодим гвінейським свинкам вводять внутрішньоочеревинно по 3-5 мл крові хворого. Через 2-3 дні досліджують ексудат черевної порожнини в темному полі.

У практичних лабораторіях найчастіше проводять серологічну діагностику. Ставлять реакцію мікроаглютинації і лізису із сироваткою хворого і живими еталонними штамами лептоспір різних серогруп і через дві години проводять облік реакції в темному полі. Спочатку спостерігають склеювання лептоспір у вигляді “павучків”, а потім настає їх лізис.

Профілактика і лікування. З метою попередження забруднення водойм у природних вогнищах лептоспірозу проводять суворий санітарно-епідеміологічний контроль. Важливе значення мають заходи з боротьби з гризунами, виявлення хворих тварин, їх ізоляція й лікування, осушення боліт, заборона купання в забруднених водоймах, проведення санітарно-освітньої роботи серед населення, захист харчових продуктів від гризунів тощо. Людей, які працюють у вогнищах інф, імунізують вбитою лептоспірозною вакциною.

Лікування проводять пеніциліном, тетрацикліном та іншими антибіотиками. При необхідності використовують протилептоспірозний імуноглобулін, який містить антитіла проти найбільш поширених сероварів лептоспір.

Контрольні питання

1 Які морфологічні властивості характерні для трепонем, борелій, лептоспір?

2. У яких умовах культивуються трепонеми, борелії, лептоспіри?

3. Які ферменти, антигени утворюють трепонеми, борелії, лептоспіри?

4. Яка резистентність у трепонем, борелій, лептоспір до факторів навколишнього середовища?

5. Які фактори патогенності мають трепонеми, борелії, лептоспіри?

6. Які джерела і шляхи передачі сифілісу, поворотного тифу, лептоспірозу?

7. Які ураження в організмі спричинюють трепонеми, борелії, ] лептоспіри?

8. Який матеріал відбирають на аналіз у різні періоди захворювання на сифіліс, поворотний тиф, лептоспіроз? Які методи використовують для діагностики?

Тестові питання

1 Вхідні ворота для збудника сифілісу:

А слизові оболонки порожнини рота;

Б слизові оболонки статевих органів;

В шкіра;

Г всі відповіді вірні

2 Основний шлях передачі лептоспірозу:

А аліментарний;

Б водний;

В контактно-побутовий;

Г трансмісивний

3 Кардіоліпіновий антиген використовують для діагностики:

А лептоспірозу;

Б ендемічного поворотного тифу;

В епідемічного поворотного тифу;

Г сифілісу

4 Механізм зараження поворотним тифом:

А фекально-оральний;

Б повітряно-крапельний;

В трансмісивний;

Г контактний