Розчинне скло

— склоподібний сплав силікатів натрію або калію та їхніх сумішей. Одержують Р. с. у скловарних печах, де кварцовий пісок сплавляють із содою, сульфатом натрію або поташем (карбонатом калію). Силікат-глиба, що утворюється при повільному остиганні розплаву (або силікат-гранулят, якщо розплав випускають тонкою струминою у проточну воду), практично нерозчинна у воді при кімнатній т-рі, проте легко розчиняється в ній при т-рі 100—200° С (в автоклавах, розварювальних апаратах). Розчин Р. с. у воді (рідке скло) застосовують при виготовленні кислотостійких цементів, жаростійких бетонів, шлаколужних бетонів, силікатних фарб, для просочування тканин, силікатизації грунтів тощо.

23. Коагуляція – злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху, перемішування або напрямленого переміщення в зовнішньому силовому полі. У агрегатах (флокулах) первинні частинки пов'язані молекулярними силами безпосередньо або через прошарок навколишнього (дисперсійного) середовища. К. зумовлена агрегативною нестійкістю системи і її тенденцією до зменшення вільної енергії.

Процес, зворотний К., - розпад агрегатів на первинні частинки, або перехід гелю в золь, наз. пептизацією. К. використовують, напр., при флотац. збагаченні руд, очищенні води від природних і побутових забруднень, виділенні цінних пром. продуктів з відходів виробництва, зміцненні водонасичених ґрунтів.

К. відіграє важливу роль при кольматації проникних порід під час буріння нафт. і газових свердловин з використанням бурових розчинів. Процеси К. і гелеутворення, а також повторні фіз. і хім. перетворення в коагелях (конденсація, рекристалізація, йонний обмін і інш.) мають вирішальне значення у формуванні різноманітних осадових гірських порід (глинистих, карбонатних, крем'янистих і інш.).

К. супроводжується випаданням осаду, гелевипаданням чи гелеутворенням по всьому об’єму системи. К. може відбуватися як без зовнішнього впливу на систему, так і при зовнішній дії (підвищенні температури, механічних та ін. впливах, при введенні коагулянтів). Застосовують для очищення води, повітря, прискорення осадження колоїдних частинок тощо.

Коагуляція — завершений процес. Близький термін - коагулювання - власне протікання процесу.

Адсо́ рбція — вибіркове поглинання речовини з газового чи рідкого середовища поверхневим шаром твердого тіла (адсорбенту) чи рідини. Компонент що поглинається, який вміщується в суцільному середовищі (газі, рідині), називають адсорбтивом, а той що вміщується в адсорбенті — адсорбатом. Наприклад, активоване вугілля адсорбує гази. Це явище треба відрізняти від абсорбції.

24. Рідке́ скло (рос. жидкое стекло (силикат натрия или калия); англ. water glass [sodium (potassium) silicate], нім. flü ssiges (flü ssigkeitsä nliches) Glas n (Natriumsilikat n oder Kaliumsilikat n) — лужний розчин силікатів натрію і калію. Виготовляється шляхом запарювання скла в автоклаві. Застосовується для склеювання целюлозних матеріалів.

Загальна характеристика

В’язка рідина від світло-жовтого до жовто-коричневого кольору густиною 1300-1800 кг/м3; прискорювач тужавіння і твердіння тампонажних розчинів; у разі додавання 3-5% суттєво збільшує в’язкість та граничну напругу зсуву; дуже підвищує рН розчину (до 12 і вище); відпускається в бочках і цистернах; зберігати належить у закритих ємностях, оскільки на відкритому повітрі розкладається. Може відвантажуватися у твердому вигляді, навалом, у вигляді силікат-глиби чи гранул. У цьому випадку для розчинення необхідно нагрівати з водою в автоклавах (ГОСТ 13078-81). Отримують Р.с. в процесі плавлення кварцового піску з кальцієвою содою. Характерні взаємозалежні параметри реаґенту – це в’язкість і модуль (відношення SiO3/Na2O = 2, 4-3, 0). Під дією соляної кислоти розчин силікату натрію з гелевого стану переходить в нерозчинний кремнезоль. Реаґент може використовуватися в композиції з поліакриламідом.

25. Теплоємність – здатність матеріалу акумулювати тепло при нагріванні і виділяти тепло при остиганні;

Позначається здебільшого великою латинською літерою C. Питома теплоємність — теплоємність одиничної маси тіла, позначається малою латинською літерою c. Часто визначається також молярна теплоємність — теплоємність одного моля газу.

Теплопровідність – властивість матеріалу передавати тепло від однієї поверхні до іншої. Характеристикою теплопровідності є коефіцієнт теплопровідності λ (Вт/м ^оС) На практиці зручно судити про теплопровідність за щільністю матеріалу.

Зазначена залежність виражається формулою В.П. Некрасова:

λ =1, 16 ,

деd – відносна щільність матеріалу.

26. Магнезіальні в'яжучі - тонко мелений порошок, який містить оксид магнію і твердне при замішуванні водними розчинами хлористого або сірчанокислотного магнію.

Залежно від застосовуваного сировини поділяють на два види: каустичний магнезит і каустичний доломіт.

Каустичний магнезит - порошок, що складається в основному з оксиду магнію. Отримують шляхом випалу гірської породи магнезиту.

Каустичний доломіт - порошок, що складається з оксиду магнію і вуглекислого кальцію. Отримують шляхом випалу природного доломіту, карбонату кальцію і карбонату магнію з подальшому подрібненням в порошок. Марки: 100, 150, 200 і 300.

Магнезіальні в'яжучі мають здатність міцно зчіплюється з тирсою, стружками та іншими органічними наповнювачами, які у виробах не піддаються розкладанню і загнивання. Застосовуються для виготовлення теплоізоляційних матеріалів, пристрої теплих і зносостійких підлог, сходинок.

35. Строки тужавлення. За строками тужавлення гіпсові в'яжучі поділяють на три групи: А – швидкотверднучі (з початком тужавлення не раніше 2 хв. і кінцем не пізніше -15 хв.), Б – нормальнотверднучі (з початком тужавлення не раніше 6 хв. і кінцем – не пізніше 30 хв.), В – повільнотверднучі (початок тужавлення не раніше 20 хв.).