Пояснити модель

Неокласична модель ринку праці. Як видно із рисунку, при реальній заробітній платі (W/P)₀ безробіття дорівнює природній нормі (L₀ ). Тому пропозиція праці дорівнює попиту на працю, тобто на ринку праці забезпечується рівновага. Тепер припустимо, що внаслідок зниження цін реальна зарплата перевищила рівноважний рівень і зросла до (W/P)₁ . Згідно з неокласичною теорією пропозиція праці зросте до L₁, а попити на працю упаде до L₂ , що викличе циклічне безробіття, яке вимірюється відрізком L₁–L₂ . За даною теорією його причиною є надмірна зарплата, що перевищує рівноважну величину. Під впливом конкуренції між робітниками заробітна плата буде зменшуватися від W₁– W₀. Це збільшить попит на працю і зменшить її пропозицію до рівноважних величин, які забезпечать економіці повну зайнятість.

3. Розрахуйте коефіцієнт впливу циклічної форми безробіття на обсяг ВВП, якщо фактичний рівень безробіття складає 18%, природний –9%, приріст ВВП - 18%.

Варіант 3

1. Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність категорій, які відображають загальні умови і сукупні результати функціонування кожної національної економіки. До основних принципів СНР належать: 1. Продуктивною є будь-яка діяльність, що приносить дохід її суб’єктам. 2. В основі економічної рівноваги лежить тотожність між виробленим продуктом і доходом, одержаним від його реалізації. 3. У процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати.

СНР спирається на певну систему категорій основні з них – інституційна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок. Інституційні одиниці – це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Залежно від головних цілей та функцій усі інституційні одиниці є резидентами країни і об’єднуються у п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Дії між інституційними одиницями називаються операціями. Усі операції в СНР поділяються на чотири групи: операції з товарами та послугами; розподільчі операції; операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції. В СНР облік операцій здійснюється за допомогою рахунків. Рахунок – це балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший – ресурси, або зміна в зобов’язаннях; другий – використання або зміна в активах.

Всі рахунки можно класифікувати на окремі групи: для економіки в цілому (консолідовані рахунки); для секторів економіки; для галузей економіки; для окремих економічних операцій.

2. Поясніть модель

Крива короткострокової сукупної пропозиції (основна модель). На рис. 4.5 початкова рівновага в економіці знаходиться в точці Т ₁. У цій точці крива AS перетинається з кривою AD ₁ на умовах, що фактичний рівень цін збігається з очікуваним рівнем, тобто Р ₁ = Р^е, безробіття дорівнює природній нормі, а фактичний обсяг виробництв знаходиться на потенційному рівні, тобто Y ₁ = Y_р. Тепер припустимо, що внаслідок збільшення сукупного попиту фактичний рівень цін зростає від Р ₁ до Р ₂, що вищий за очікуваний рівень. Внаслідок цього здешевлюється праця і у підприємців з’являється мотивація збільшити обсяг виробництва порівняно з потенційним рівнем, тобто від Y ₁ до Y ₂.

Отже, якщо фактичний рівень цін перевищує очікуваний рівень (Р > Р^е), то фактичний обсяг виробництва перевищує його потенційний рівень (Y > Y_р). Звичайно, що коли фактичний рівень цін, буде менший за їх очікуваний рівень (Р < Р^е), то фактичний обсяг виробництва буде менший за його потенційний рівень (Y < Y_р).

3. Обчислити абсолютний приріст реального ВВП країни С в аналізованому році за таких умов (млрд. євро): у базовому році реальний ВВП становив 1000, в аналізованому році номінальний ВВП збільшився до 1600, а ціни зросли на 25 %

ВВП_Р=1000; ВВП_Н=1600; Ціни зросли на 25%; Д=1, 25;

ВВП_Р=1600\1, 25= 1280. Δ ВВП=1280-1000= 280.

Варіант 4

1. Суб’єкти макроекономіки та їх функції

Макроекономіка розрізняє в економіці країни чотири агреговані суб'єкти:
1. Домашні господарства містять у собі всі приватні господарства, що задовольняють споживання, яке пов'язане з життям сімей (індивідів). Домашні господарства мають у своїй приватній власності чинники виробництва, продаж або оренда яких приносить прибуток. Доход домашніх господарств направляється на витрати, що пов'язані з поточним споживанням, і на заощадження.

2. Підприємства – усі фірми країни, що виробляють і реалізують товари і послуги з метою одержання прибутку. Підприємства закуповують чинники виробництва, продають товари і послуги, інвестують виробництво.

3. Держава – усі державні організації і заклади, що виробляють суспільні блага (державна охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, оборона, охорона суспільного порядку, будівництво доріг тощо). Держава купує для виробництва суспільних благ товари і послуги, вироблені підприємствами. Виробництво суспільних благ покривається податками, стягнутими з домашніх господарств і підприємств. Однією з важливих функцій держави є функція пропозиції грошей (емісія), необхідних для домашніх господарств, підприємств і самої держави.

4. Сектор закордон – усі іноземні господарські суб'єкти і державні інститути. Взаємодіє з господарськими суб'єктами даної країни через обмін товарами, послугами, національними валютами і т.п.

2. Поясніть модель

Крива сукупного попиту. Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. При цьому під ціною розуміється загальний рівень цін в економіці, тобто ціна ВВП. Як видно з рисунку, у разі зниження ціни від P ₁ до P ₂ сукупний попит збільшується від Y ₁ до Y ₂. Отже, сукупний попит є спадною функцією від ціни. Тому крива сукупного попиту має від’ємний нахил.

3. У базовому році реальний ВВП країни Г становив 500 млрд. євро, в аналізованому році приріст реального ВВП дорівнює 5 %, а дефлятор ВВП становить 120 %. Визначте номінальний ВВП в аналізованому році.

ВВП_Р=500; приріст ВВП=5%; Д_ВВП=120%;

ВВП_Р=(500*5%)*1, 2= 630.

Варіант 5

1. Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок праці посідає головне місце серед ринків виробничих ресурсів. На цьому ринку домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу, а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит на робочу силу. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці визначаються заробітна плата, рівень зайнятості і безробіття, а в кін­цевому підсумку — обсяг виробництва товарів і послуг. Неокласична теорія. Ця теорія спирається на передумови, що на ринку праці панує досконала конкуренція з абсолютно гнучкою заробітною платою, а критерієм попиту підприємств на працю є максимізація прибутку. З огляду на це, підприємства, визначаючи свій попит на робочу силу, зіставляють приріст витрат на працю з вигодами від її використання, тобто приростом доходу. Реальна заробітна плата лежить в основі неокласичної теорії ринку праці й у разі визначення функції пропозиції робочої сили. Чим вищою є реальна заробітна плата, тим більшою є пропозиція робочої сили. Безробіття, що виникає внаслідок надмірної заробітної плати, неокласики вважають не стійким, а тимчасовим.

Кейнсіанська теорія. В обґрунтуванні функції попиту на працю вони не враховують заробітну плату, оскільки вважають її негнучкою в короткостроковому періоді. Попит на працю кейнсіанці ставлять у залежність від сукупного попиту. У кейнсіанській теорії виникнення безробіття пояснюється не надмірною зарплатою, а дефіцитом сукупного попиту. Згідно з кейнсіанською теорією, заробітна плата неспроможна в короткостроковому періоді врівноважувати ринок праці і забезпечувати досягнення повної зайнятості. Це означає, що економіка може перебувати в стані неповної зайнятості допоки не зросте сукупний попит, оскільки лише він здатний збіль­шити попит на працю до її пропозиції. Щоб прискорити виведення економіки зі стану неповної зайнятості, прихильники кейнсіанської теорії пропонують застосовувати державну політику стимулювання сукупного попиту.

2. Поясніть модель

Крива довгострокової сукупної пропозиції. в довгостроковому періоді зростання цін збільшує лише номінальну заробітну плату, а реальні параметри економіки залишаються незмінними: безробіття зберігається на природному рівні, а сукупна пропозиція — на рівні потенційного ВВП. На рисунку, крива AS^L є кривою довгострокової сукупної пропозиції. Вона має вигляд вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП, тобто в точці Y_p. За цих умов будь-яка зміна сукупного попиту не впливає на сукупну пропозицію, а спричинює лише зміну рівня цін. Зростання сукупного попиту переміщує його криву з положення AD ₁ у положення AD ₂. Це підвищує ціни від Р ₁ до Р ₂, але обсяг виробництва не змінюється і залишається на рівні потенційного ВВП.

3. Розрахуйте очікуваний у 2001 р. валовий національний дохід за

таких умов (млрд. грн.): ВВП очікується одержати у сумі 200, чисті первинні доходи зовнішні (ЧПД₃) – 12, поточні трансферти з-за кордону (ПТ₃) – 8, поточні трансферти іншим країнам (за кор­дон) (ПТ_К) – 5.

Очікуваний ВВП=200; ЧПД_з=12; ПТ_з=8; ПТ_к=5. ВВП-?

ВВП=200+12+8-5= 215

Варіант 6

1. Зайнятість і безробіття

Все доросле населення країни можна поділити на три групи. Перша група — зайняті. До цієї групи входять особи у віці 15—70 років, які зайняті економічною діяльністю, що приносить дохід. Друга група — безробітні. До складу безробітних входять особи у віці 15—70 років як зареєстровані, так і не зареєстровані в державній службі зайнятості, що одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи; протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагалися організувати власну справу; впродовж двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату як найманий працівник або на власному підприємстві. Третя група — особи поза робочою силою. До цієї групи належать особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні». Рівень зайнятості — визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення зазначеного віку. Рівень безробіття — визначається як відношення кількості безробітних віком 15—70 років до робочої сили.