Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності.

Одним з перших законів незалежної України, спрямованих на забезпечення ринкової орієнтації вітчизняної економіки (і, відповідно, розвитку економічної конкуренції, насичення внутрішнього ринку різноманітними товарами, в тому числі іноземного походження, з метою забезпечення потреб споживачів та сти­мулювання вітчизняних виробників до модернізації власного виробництва, ви­пуску нових товарів тощо) був Закон від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закону «Про ЗЕД»). Набуття ним чинності дозволяло усім суб'єктам господарювання з відповідним обсягом правосуб'єктності (в тому числі відсутності заборон чи обмежень на здійснення такої діяльності/окремих її видів) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, яка в умовах планово-розподільчої економіки була прерогативою держави та створених нею організацій.

Приймаючи цей Закон, законодавець однією з основних його цілей визначив запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітни­цтво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахунко­вих, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Зовнішньоекономічна діяльність (далі - ЗЕД), згідно зі ст. 1 цього Закону, ви­значається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

У Господарському кодексі України, прийнятому 16 січня 2003 р., міститься дещо відмінне визначення цього поняття. Так, згідно з ч. 1 ст. 377 ГК, зовнішньо­економічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Проте ні перше, ні друге (вдосконалене та, відповідно, більш ґрунтовне) ви­значення не віддзеркалюють усіх ознак зовнішньоекономічної діяльності, які можна виявити шляхом аналізу відповідних положень ГК (у тому числі статей 377-389) і Закону «Про ЗЕД».

Характерними рисами ЗЕД є:

• належність ЗЕД до господарської діяльності, основним спрямуванням якої є виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. З ГК України);

• обов'язкова наявність такої складової господарської діяльності, як перетин митного кордону України робочою силою та/або майном, що характеризу­ється як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовують­ся у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів;

• особливий суб'єктний склад (ст. 378 ГК України): здійснення ЗЕД вітчиз­няними суб'єктами господарювання, які мають статус індивідуального під­приємця чи господарської організації з правами юридичної особи, та під­розділами/структурними одиницями (без прав юридичної особи) іноземних господарських організацій, що мають постійне місцезнаходження на терито­рії України і зареєстровані у встановленому законом порядку;

• спеціальний режим господарської діяльності, пов'язаний із спеціальним правовим регулюванням і, відповідно: а) встановленням низки заборон, обмежень щодо кола суб'єктів ЗЕД, видів господарської діяльності, поряд­ку її здійснення з метою забезпечення інтересів національної економіки та національного товаровиробника; б) створенням системи спеціальних орга­нів, що здійснюють державне регулювання у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі), та покладенням пев­них функцій щодо регулювання ЗЕД на Міністерство економіки та з пи­тань економічної інтеграції України. Антимонопольний комітет України, Національний банк України та інші органи; в) застосуванням специфічних засобів державного регулювання, в тому числі: ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, державної реєстрації зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів), контролю за здіснепням ЗЕД, можливістю застосування специфічних санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експортно-імпортних операцій, застосування антидемпінго­вих заходів, застосування індивідуального режиму ліцензування).

Частина 2 статті 377 ГК України визначає принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Принципами є основоположні, керівні засади, правила, положення, які визначають сутність певного явища.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на дві групи — загальні та спеціальні. До загальних принципів належать принципи господарювання, зокрема:

—забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання. Цей принцип віддзеркалює положення Конституції України, ст. 15 якої за­кріпила принцип багатоманітності. Відповідно до принципу економічної багатоманітності в Україні створюються й функціонують різні форми власності, господарська діяльність здій­снюється суб'єктами різних організаційно-правових форм. Держава забезпечує однаковий захист усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми їх власності чи господарювання, міцезнаходження тощо;

—свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Цей принцип за­кріплює можливість кожної особи здійснювати підприємницьку діяльність з урахуванням вимог закону. В законодавчому порядку встановлюються обмеження двох видів, перша гру­па яких пов'язана з обмеженням права певних суб'єктів на здійснення зовнішньоекономіч­ної діяльності, друга — на встановлення обов'язкових умов здійснення певних операцій у зовнішньоекономічній сфері;

—вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

—обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприєм­ництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

—захист національного товаровиробника. Будь-яка держава, в тому числі й Україна, запро­ваджує на своїй території комплекс заходів, спрямованих на захист й підтримку національного товаровиробника. У зовнішньоекономічній сфері до таких заходів належить встановлення спе­ціальних видів мита, заходів нетарифного регулювання (індикативних цін тощо);

—заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого само­врядування, їх посадових осіб у господарські відносини. На сьогодні більшість суб'єктів гос­подарювання не перебувають з органами державної влади у відносинах підпорядкування, що обумовлює здійснення останніми нагляду за діяльністю господарюючих суб'єктів. Втручан­ня органів державної влади та місцевого самоврядування в межах їх наглядових повнова­жень обмежується нормами закону.

Спеціальними принципами зовнішньоекономічної діяльності є:

—принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини та здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законом;

—принцип юридичної рівності, який полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності незалежно від форми власності, організаційно-правової форми й ін­ших ознак;

— принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зміст яких розкривається у ст. 384 ГК;

— принципи оподаткування, які конкретизуються у ст. 385 ГК.

Висновки з 1 питання.

Отже, зовнішньоекономічною діяльністю є господарська діяльність за участю ві­тчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, складовою якої є перетин мит­ного кордону України майном та/або робочою силою, і яка здійснюється в спеці­альному правовому режимі.

При цьому, поняття зовнішньоекономічної діяльності слід відрізняти від поняття зо­внішньоекономічної операції (ст. 379 ГК, статті 15-16 Закону «Про ЗЕД»). Зміс­том будь-якої діяльності (в тому числі ЗЕД) є систематичні дії певного спряму­вання, не обмежені у часі чи такі, що здійснюються протягом тривалого періоду (наприклад, протягом дії виданої на 5 років ліцензії). Зміст поняття «операція» (в господарсько-правовому сенсі) - значно вужчий. Це можуть бути окремі дії чи їх сукупність, спрямована на досягнення певного результату (наприклад, перераху­вання коштів іноземному контрагенту-підрядчику відповідно до умов зовнішньо­економічного договору на будівництво об'єкта, що передбачає сплату замовником авансу до початку виконання робіт). Характерною ознакою зовнішньоекономіч­ної операції є перетин робочою силою та/або майном, що використовується у ЗЕД, митного кордону України.

Частина 2 статті 377 ГК України визначає принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Принципами є основоположні, керівні засади, правила, положення, які визначають сутність певного явища. Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на дві групи — загальні та спеціальні.