Розділ ІІ. Синтоїзм – релігія нацональної переваги

Синтоїзм є суто національною релігією Японії і не отримав розповсюдження за межами цієї країни. Його походження не пов'язані з якоюсь відомою історичною особистістю. Ця релігія не має в своїй основі системи догм чи розробленого богословського вчення. Її початкове кредо: «Бійся богів і слухайся імператора!». В основі синтоїзму лежить міф про створення Японії та пов'язані з ним легенди, які в XX ст. були витлумачені як повісті про реально існувавших, видатних вождів Стародавньої Японії. У синтоїзмі знайшли відображення явища природи і суспільства, а також життя людини в оточенні сім'ї. Характерними рисами цієї релігії є любов до рідної країни і естетичне сприйняте природних явищ. Синтоїзм пов'язаний також з анімістичним шануванням предків і шаманством.[7, с.86]

Слово «синто» походить від складеного китайського шань-дао (або син-то), пов'язане з поняттям дао. Японською ця релігія називається камі-но-міті і означає шлях богів або шлях вищих духів. Словом «камі» у японців називалися боги чи істоти, що володіли надприродною силою. Японці вірили, що в доісторичні часи їх країна була населена виключно цими істотами.[4, с.384]

Згідно з офіційною міфологією синто, на початку всього був не хаос, а мимовільне встановлення початкового елементарного порядку, одночасно з'явилися боги-ками. Потім з'явилися небо і океан. Різні боги з'являлися і зникали у той час без особливих наслідків. Завершення космогонічного процесу припадає на частку п'ятої пари богів Ідзанагі та Ідзанамі (є припущення, що їх імена перекладаються як «перший чоловік» і «перша жінка»). Вони - перші в японській міфології божества, що мають людську подобу й мають здатність народжувати інших богів. На час їх появи земля ще була в дитячому стані і носилася по морських хвилях. Тому вищі боги доручають цим богам звернути рідку землю в твердь. Так з'явилися острова Японії. Від шлюбу Ідзанагі та Ідзанамі народилося 35 богів-духів, які населили цю країну. Коли народжувався останній з цих богів - бог вогню Кагуцуті, він обпаливлоно Ідзанамі, і вона помирає - згідно з міфом, віддаляється в царство мертвих. За це батько став рубати його мечем, однак кожен відрізаний шматок бога вогню ставав новим богом. Так з'явилося безліч богів.[7, с.95]

Шукаючи розради Ідзанагі вирішив відвідати померлу дружину в царстві мертвих. Однак це принесло йому нещастя. Злі духи, які походять від гниття тіла Ідзанамі, осквернили Ідзанагі. Для очищення він змушений був омити себе в океані. Коли він омив свій ліве око, раптово з'явилася на світ головна богиня Аматерасу, що стала богинею сонця. А коли він омив праве око, з'явився бог місяця Цукіемі. Нарешті коли він омив ніздрі, з'явився бог вітру, водних просторів і ураганів Сусаноо. Багато часу опісля богиня Аматерасу послала свого онука Нінігі (у перекладі «юнак - бог достатку рисових колосків») правити японськими островами. Він став родоначальником японських імператорів, символізуючи їх божественне походження.[9, с.301]

Серед священних книг синтоїзму головними вважаються дві: «Запис про діяннястаровини»(«Кодзікі», 712 р.) і«Аннали Японії» (або «Хроніка Японії»-«Нахонгі», 720 р.). Обидві вони містять як міфологічні, так і фактичні дані, що стосуються історії Японії і предків імператорського двора.

З IV ст. синтоїзм став офіційною релігією Японії. Верховним божеством була богиня Аматерасу. В історії релігій це унікальний випадок, коли божество жіночого роду виявилося головним у державній релігії. Офіційно богиня Аматерасу, як прародителька Нінігі, що навчив людей обробляти землю, вважалася покровителькою землеробства. Імператор Дзімму-тенно (напівлегендарна особистість, яка відноситься до VII ст. до Р. X.), її правнук, нібито отримав від неї через Нінігі три священні предмети: дзеркало, меч і нитки з нанизаними на них різьбленими намистинами - магатама, які стали символом священної влади японських імператорів. З цього періоду почалася зв'язок синтоїзму з імператорською сім'єю.[4, с.399]

Завдяки посиленню національної самосвідомості японців з першої половини XIX століття, в 1868 синтоїзм, зі сходженням на престол імператора Мейдзі, був офіційно проголошений державною релігією. Це значно зміцнило віру японців у божественність імператора. У той же час всі зв'язки з буддизмом були формально порвані. Проте в свідомості і побуті більшості звичайних японців обидві ці релігії переплелися і зберегли своє рівне значення. Вони схильні думати, що синтоїзм піклується про їх потреби у світі земному, а буддизм - у потойбічному.[10, с.331]