Тема 6. Зарубіжна музика: Дж. Верді,

Зарубіжна музика: Дж. Верді,

Ж. Бізе, К. Дебюссі, К. Сен-Санс, М. Равель.

Джузеппе Верди (Giuseppe Verdi)

1813 – 1901

Джузеппе Верді – великий італійський композитор. Творчість Дж. Верді – вища точка розвитку італійської опери ХІХ ст. і одна з вершин оперного реалізму у світовому музичному мистецтві.

Продовжуючи традиції своїх попередників і сучасників (Дж. Россіні, Г. Доніцетті, В. Белліні), освоюючи досвід оперних шкіл (Ш. Гуно, Р. Вагнер) і спираючися на пісенні витоки італійської народної музики, Дж. Верді створив свій стиль, для якого характерні яскрава театральність, гострота і яскравість в окресленні дійових осіб і ситуацій, безперервність розвитку, гнучкість вокальної декламації, майстерність ансамблю, посилення ролі оркестру. Демократичність, глибока людяність творчості Дж. Верді принесли йому велику популярність.

Оперне мистецтво знаходилося в центрі художніх інтересів Дж. Верді: Він є автором 26 опер. Він завжди залишався вірний своїм естетичним ідеалам, але з роками ідеали ставали виразніше, а майстерність – вигостреною. Головним в сюжеті Дж. Верді вважав правдиві рельєфні драматичні ситуації і гостро окреслені характери. Міцно ставши на шлях реалізму Дж. Верді засуджував сучасну італійську оперу (і власні ранні твори) за одноманітні сюжети. У розумінні Дж. Верді опера немислима без конфліктних протиріч.

У знаменитій тріаді – операх „Риголетто” (за драмою „Король бавиться” В. Гюго), „Трубадур” (за драмою А. Гарсії Гутьєрреса), „Травіата” (за драмою „Пані з камеліями” О. Дюма-сина) – розкрилися кращі риси музично-драматургічного дарування композитора: глибоке досягнення внутрішнього світу героїв; простота і виразність музичної мови; пісенність, що йде від італійської народної музики; прагнення до напруженої динаміки розвитку; високий гуманізм, спрямований на викриття соціальної несправедливості.

До найбільш значних творів Дж. Верді належать опери „Дон Карлос” (за драмою Шіллера) і „Аїда” (за замовленням єгипетського уряду у зв’язку з відкриттям Суецького каналу). Використані в „Аїді” елементи жанру великої опери – розвинені ансамблі, розгорнуті масові сцени, урочисті ходи, балети –сприяли розкриттю глибокого гуманістичного змісту.

Оперні ідеали Дж. Верді склалися в результаті довгих років творчої праці. Дж. Верді творчо полемізував з Дж. Мейєрбером і Р. Вагнером. Він не зменшував їх значення, але був проти наслідування ім. Дж. Верді створює гнучкий аріозно-речитативний стиль: йому властива фресковатість мислення. Він знайшов точки зіткнення між традиційною номерною структурою і будовою романтичної поеми. Почавши як романтик, Дж. Верді признаний як видатний майстер реалістичної опери.