Вибір обладнання, та схеми виконання палевих робіт

Підбір копрів

Для дотримання в робочому положенні механізмів для заглиблення паль, підйому і встановлення в заданому положенні паль використовуються спеціальні підйомні пристрої – копри.

Основна частина копра – стріла, вздовж якої встановлюється паля (перед заглибленням).

Копер вибирають з урахуванням необхідної висоти, вантажопідйомності, а також мобільності і маневреності.

Потрібна висота копра (рис):

, м, (3.7)

де – довжина палі; – довжина віброзаглиблювача (молота); – довжина вільного ходу рухомих частин молоту за межами його габаритів (тільки для підвісних і паро пневматичних молотів простої дії); – запас довжини для розміщення вантажопідйомних пристроїв копра; – різниця між рівнем забивки палі і рівнем стоянки копра.

Вантажопідйомність копра повинна відповідати масі палезаглиблюючого обладнання і палі.

Заглиблення паль забивкою – найбільш розповсюджений спосіб занурення паль, здійснюється молотом різних типів: підвісними (механічними), паропневматичними пристроями, пристроями подвійної дії, внутрішнього згорання - дизельними.

Рис. 3.44. Схема для підбору копра при його стоянці на рівні забивання палі (а) та при його знаходженні вище (б)

Основні показники, які характеризують заглиблювальну спроможність молотів:

- маса ударної частини;

- енергія одного удару.

Остання залежить від висоти вільного падіння ударної частини і кількості додаткової енергії, набутої за рахунок тиску стиснутого повітря чи пари в молотах подвійної дії і енергії згоряння палива в дизельних молотах.

Встановлено, що необхідна енергія одного удару (кДж) повинна бути пропорційна несучій здатності палі:

, кДж, (3.8)

де – коефіцієнт пропорційності, встановлений на основі практики;

– несуча спроможність палі.

Схеми виконання пальових робіт на нерівній місцевості, на слабих ґрунтах і на затоплених площах відрізняються необхідністю забезпечення стійкості пале забивного та пале набивного обладнання.

Пересування копрової установки і зрізання палі по заданій відмітці.

Існують наступні основні схеми забивання паль (рис. 3.45): рядова, секційна і дві спіральних (від країв до середини в звичайних умовах, від середини до країв при щільному ґрунті).

Рис. 3.45. Схеми проходок при зануренні паль:

а ‒ рядова; б ‒ секційна; в, г – спіральні