Оцінка тривалості робіт

При встановленні тривалості робіт в мережевому графіку існують два підходи:

· детермінований, коли для кожної роботи указується одна оцінка часу (найчастіше це офіційний норматив);

· імовірнісний, коли оцінка часу виконання роботи містить деяку частку невизначеності.

Однозначна оцінка часу дає добрі результати в таких проектах (наприклад, будівельних, судноремонтних), де існують норми на окремі виробничі процеси або де є великий досвід реалізації схожих робіт. Навіть у проектах, присвячених розробці нових технологій або технічних засобів, зустрічаються деякі «стандартні» роботи. У цих випадках детермінований підхід себе цілком виправдовує.

Проте, зустрічається досить велике число робіт (особливо в наукових дослідженнях, дослідно-конструкторських розробках), коли невизначеність в часі грає істотну роль. Якщо для роботи немає норм або досвіду здійснення, не можна заздалегідь дати точну оцінку тривалості роботи, і, отже, детермінований підхід до складання графіка непридатний. У цих випадках застосовується імовірнісний підхід.

При імовірнісному підході використовуються деякі інтуїтивно підказуванні межі (верхня та нижня) для тривалості кожної роботи. Це – так званий песимістичний () і оптимістичний () час виконання роботи i-j. Песимістичний час - максимальна тривалість виконання роботи, коли передбачаються всі, навіть маловірогідні затримки, а оптимістичний - мінімальна тривалість виконання даної роботи, яка може мати місце за найбільш сприятливих умов.

Плановану тривалість роботи, яку називають очікуваною, обчислюють за наступною формулою:

, (1)

яка витікає з імовірнісних міркувань.

Іноді виявляється можливим встановити і так званий найбільш вірогідний час виконання роботи i-j. У цих випадках очікувана тривалість даної роботи (знову з імовірнісних міркувань) приймається рівною:

. (2)

Для оцінки розкиду використовується величина дисперсії, яка обчислюється за формулою:

. (3)