III. Робота над темою уроку

Тема. Народна драма «Вільгельм Телль», поетизація в ній боротьби за національну незалежність і свободу особистості.

Мета: ознайомитися зі змістом драми Шіллера «Вільгельм Телль»; пояснити символічний сенс сцени на Рютлі; продовжувати вчити учнів працювати в групах.

Обладнання: картки із завданнями для групової роботи.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація знань

«Порушена послідовність»

(проставити цифри 1….10)

? Порятунок Вільгельмом Теллем мисливця Баумгартена.

? Рада в Рютлі.

? Убивство Баумгартеном намісника імператора.

? Колективна, скріплена клятвою згода відстоювати свою свободу.

? Постріл в яблуко на голові Вальтера.

? Дівчата несуть капелюх на жердині.

? Ув'язнення Телля Геслером.

? Зустріч Геслера з Армгардою.

? Вимога вклонятись австрійському капелюху Геслера.

? Роздмухування пожежі повстання кантоном Урі.

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. На території швейцарських кантонів точилась національно-визвольна боротьба. Шіллер поетизував цю боротьбу за національну незалежність і свободу особистості, закінчуючи свій твір трикратним повтором слова «свобода». Як стверджує Б. Шалагінов, «ще до " гейдельберзьких" романтиків він спробував розкрити національно неповторні риси народу, зв'язавши ці риси не лише з природою, але і з умовами життя, боротьбою з чужорідним впливом на розвиток своєї культури». Детальніше із зображен-ням одного епізоду такої боротьби ми ознайомимось на цьому уроці.

III. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учня - «історика» (за випереджувальним завданням)

Орієнтовний зміст повідомлення про швейцарські кантони та про їх визвольну боротьбу

Ядром Швейцарського союзу стали три гірські лісові кантони – Швіц, Урі, Унтервальден. З XIII ст. вони володіли ключами від Сен-Готардського перевалу, який зв'язував Італію з іншими країнами Європи. Габсбурги мали в цих 3-х катонах своїх управи-телів – фогтів – і великі земельні володіння. Місцеве населення зуміло відстояти свою незалежність. Великі міста Цюріх і Женева стали центрами, з яких поширювалась Реформація. 1291 року кантони Швіц, Урі, Унтервальден уклали між собою угоду про спільну боротьбу проти Габсбургів. Інші області теж піднялись на боротьбу. 1332 року приєднався Люцерн, 1351 – Цюріх, 1352 – Цуг і Гларус, 1353 – Берн, 1481 – Фріцбург (Фрейбург), 1501 – Базель і Шафхаузен.

Зростала воєнна могутність Швейцарського союзу. Армія була селянською. У битві біля Нансу (1477) швейцарці разом з герцогом Рене Лотарінгським розгромили армію бургундського герцога Карла Сміливого. У результаті Бургундське герцогство було ліквідовано. Після цього Швейцарський союз став фактично незалежним. За політичним устроєм Швейцарський союз був конфедерацією, тобто не мав постійних органів центральної влади. Загальні справи вирішувались на з'їздах кантонів – ландтагах.

Були союзні землі, приєднані до кантонів на основі договорів. Вони не мали представництва в ландтазі. Усі кантони за рівнем економічного розвитку можна поділити на дві групи – лісові й сільськогосподарські. Більша частина селян тут викуплялась із залежності. Феодальні відносини зберігались лише в церковних землях.

Провідною галуззю було тваринництво. Продукція – шерсть, шкіра, масло, сир – збувалась у міські кантони, а також в Італію і Німеччину. Пасовиська і ліси були в общинному користуванні. А хліб завозився з Німеччини через Базель і Цюріх. Кантони були різними, і об'єднала їх боротьба проти Габсбургів. Міські кантони хотіли підкорити собі лісові. Конфедерація була й мовно-розділена – на французьку і німецьку. Система найманства дозволяла видаляти із країни невдоволених.