Національний японський костюм

Будь-який національний костюм так чи інакше відображає особливості матеріальної і культурного життя народу, в тому числі і національний характер. Це повною мірою відноситься і до кімоно, яке у XX столітті набуло великої популярності в світі. Тип крою, силует, окремі деталі та мотиви активно використовувалися в інтернаціональній моді, але саме кімоно в його традиційному вигляді до цього дня залишається для іноземців однією з найбільш труднопостігаемих областей японської культури. Є чимало представників західного світу, до тонкощів вивчили японську мову і літературу, музику, чайну церемонію, ікебану, бойові мистецтва і т.д., але навіть на них кімоно виглядає чужорідним. Багато говорилося й писалося про те, що кімоно ідеально підходить до японського типу фігури, як жіночої, так і чоловічий. Воно дійсно візуально коригує пропорції невисоких за природою японців, але справа не тільки у створенні ілюзії стрункості. Кімоно не просто регламентує малюнок і ритм рухів, але і являе ться свого роду фокусом національної психології. Японка у кімоно втілює еталон стриманою грації, м'якої жіночності і скромності, надівши кімоно, не в змозі висловити ту природну гармонію пластики, якій чарують японки. Те, що саме кімоно «бере участь» у створенні образу, підтверджується тим, що в європейському одязі ті ж японські дами сприймаються інакше. Потрібно вміти носити кімоно, як, втім, і будь-який костюм, який відрізняється певним стилем, характером, способом. Традиційні чоловічі кімоно, строгі, темних кольорів, губляться на тлі надзвичайно багатих декоративними ефектами жіночих зразків. Індивідуальні особливості і краса кімоно розкриваються тільки коли його одягає чоловік. Одне і те ж кімоно на різних людях буде виглядати по-різному. Збирання і носіння кімоно вимагають особливих знань і вміння, які регламентуються певними правилами. Поза, постава мають велике значення і повинні бути природні. Спину слід тримати прямо, підборіддя - злегка втягнутим, а плечі - розслаблено. Необхідно уникати різких і розмашистих рухів, оскільки в цьому випадку можуть бути видні руки вище кистей і ноги, а навіть швидкоплинне мелькання ніг між розкрив статями вважається поганим тоном. Важливою складовою жіночого костюма є пояс обі (в чоловічому варіанті він не грає такої ролі). Відомий вираз: «Сутність краси (мається на увазі костюма в цілому) прикріплена до спини жінки», а народна приказка говорить: «Жінка, не вміє зав'язати обі, нічого не вміє». Якщо обі виступає як естетичний центр костюма, то рукави отримали емоційно -ліричне значення. Причому ця традиція зародилася задовго до появи кімоно. Поетика кімоно не обмежується темою рукавів. Його декор майже завжди пов'язаний з порами року і відображає поезію і символіку природних явищ. Історія кімоно, надзвичайно цікава і різноманітна, є однією з прекрасних сторінок японського декоративного мистецтва.