Розвиток архітектури та мистецтва за часів київської русі

Розвиток давньоруського мистецтва почався в язичницьку добу. Дохристиянська Русь мала своїх майстрів дерев’яної скульптури і архітектури, декоративно-прикладного мистецтва. Традиції народних ремесел і мистецтв зіграли важливу роль у подальшому розвитку художньої культури, коли на руські землі прийшло християнство.

Після прийняття християнства до Київської Русі було запрошено багато візантійських майстрів – архітекторів, каменярів, мозаїчників, ювелірів, художників тощо. Поряд з ними працювали руські люди, котрі з часом почали створювати власноруч художні шедеври.

За часи правління князів Володимира і Ярослава Київська Русь перетворилась на висококультурну державу, про що свідчив вигляд її міст і спосіб життя горожан. Чужинці називали Київську Русь “країною міст” (або “Гардарікою”— так називали її варяги). В Києві, Полоцьку, Чернігові, Володимир-Волинську, Переяславлі, Белгороді, Новгороді та інших містах велось активне культове і громадянське будівництво. Князі, бояри, багаті купці будували собі так звані хороми – житлові будинки, які мали часто два – три поверхи. Разом з церквами і соборами вони визначали архітектурний центр міста. Давньоруське місто складалось з трьох частин: укріпленого центру – “детинцю” (кремля), ринкової площі – “торгу”, ремісничих окраїн – “посаду”. Завдяки впливу візантійських архітекторів на Русі утворюється тип кам’яного хрестово-купольного храму. Такою за конструкцією була найдавніша кам’яна церква Київської Русі – храм Успіння пресвятої Богородиці (Десятинна церква у Києві). Цей храм будувався з 989 по 996 рік. Він був прикрашений мозаїками і фресками, іконами, хрестами, чашами. У візантійському стилі був побудований чернігівський собор Спаса Преображіння (1031-1036 рр.). Це найдавніший храм Київської Русі, що повністю зберігся.

Бурхливе піднесення архітектури і мистецтва відбулося при Ярославі Мудрому. Він намагався зробити Київ подібним до Константинополя (Царьграда). В Києві з’явились свої Золоті Ворота і свій храм святої Софії – Премудрості божої. В ХI столітті в столиці Візантії був споруджений храм Софії. Типовий проект візантійців використали в Києві. Але зробили це творчо: тринадцятикупольний собор став творінням слов’янського духу, своєрідним і унікальним (у першопочатковому вигляді не зберігся, перебудовувався декілька разів починаючи з XVII ст.). Ніхто, крім давньоруських майстрів не будував таких багатокупольних храмів.

Памятником культури світового значення є й ансамбль Києво-Печерської Лаври. З побудовави в ХІ ст.. Успенської церкви (зруйнована в 1941 р., відновлена в 2000 р.) почалося поширення одно купольних храмів, основного типу храму в період феодальної роздробленості. На межі ХІ-ХІІ ст.. біля Софіївського Собору був побудований Михайлівський Злотоверхий Собор (зруйнований в 30-ті рр.. ХХст, відновлений в 1990-ті рр.)

Високого рівня досягло в Київській Русі декоративно-прикладне мистецтво, пов’язане з розвитком ремесел. Більшість населення давньоруських міст складали ремісники, в Київській Русі існувало понад 60 ремісничих професій. Cлавились давньоруські ювелірні вироби. Майстри Київської Русі раніше, ніж в Західній Європі начали використовувати таку техніку ювелірного мистецтва, як скань, зернь, чернь. Виготовляли вони також чудові прикраси у техніці перегородчастої емалі – браслети, колти, медальйони, персні тощо. Художники-емальєри і ювеліри оздоблювали книги окладами із золота, срібла, дорогоцінних каменів, використовуючи техніку карбування, художнього лиття, інкрустації.