Криза і розпад командно-адміністративної системи та необхідність переходу економіки постсоціалістичних країн до ринкових відносин

Усі досоціалістичні економічні системи спочатку виникали в процесі еволюційного розвитку, і лише потім наука вдавалась до спроб теоретично осмислити їх.

Відмінністю соціалізму є те, що він спочатку виник як теорія (рис. 4.3), і лише згодом була зроблена спроба реалізувати цю теорію на практиці шляхом революційних перетворень.

Теоретичною основою реалізованої моделі соціалізму вважається марксистська економічна концепція.

її головні засади такі:

- капіталізм неспроможний вирішити внутрішньо притаманні йому суперечності й мусить поступитись місцем наступній економічній формації - комуністичній, яка є антиподом капіталістичної форми суспільного устрою;

Рис. 4.3. Теоретичні концепції (моделі) соціалізму

- комунізм передбачає дві фази суспільного розвитку: І - соціалізм; II - комунізм.

Соціалізм - перехідна форма від капіталізму до комунізму, оскільки, на відміну від попередніх економічних систем, які мали єдину економічну основу - приватну власність, елементи комунізму не можуть зародитися у надрах капіталізму (через відмінність економічної основи).

Особливості комуністичної системи:

-економічною основою нової системи є суспільна власність;

- всезагальність праці;

- безкласовість;

- колективізм, що усуває індивідуальний егоїзм;

- нетоварні (безпосередньо суспільні) зв'язки;

- розподіл здійснюється на І фазі суспільного розвитку - за працею, на П - за потребами;

-самоуправління як антипод державної форми управління;

- повне відмирання держави як апарату насильства на II фазі суспільного розвитку.

Реалізація марксистської концепції економічного розвитку супроводжувалася значними теоретичними змінами і модифікувалася у марксистсько-ленінську теорію побудови соціалізму, яка мала такі етапи.

1. Політика " воєнного комунізму" (В.І. Ленін згодом визнав її політикою не тільки вимушеною, а й помилковою) була спрямована на ліквідацію ринкових відносин, приватної власності та класів, на перехід до безпосереднього продуктообміну через державні органи влади.

2. Нова економічна політика (НЕП), яка внесла в теоретичну концепцію суттєві корективи і насамперед визнання:

- ринкових форм (товар, гроші, ціна, кредит, фінанси тощо);

- двох форм власності (державної та кооперативної);

-двох класів (робітників і селян, інтелігенції як прошарку);

- державної форми управління за участю народу. Реалізована модель соціалізму дістала назву командно-адміністративного соціалізму.

Риси командно-адміністративного соціалізму:

- тотальне панування державної власності (навіть колгоспно-кооперативна власність, проголошена конституцією, втратила риси кооперативної і була одержавлена);

- централізоване регулювання всіх зв'язків державою (директивне централізоване планування від досягнутого);

- спотворені ринкові відносини (ціни, відсоток за кредит, ренту тощо встановлювала держава);

- прямий розподіл ресурсів;

- державне тотальне управління за принципом жорсткої ієрархії; вершину ієрархічної піраміди займає партійна бюрократія;

- розподіл за волею держави, яка об'єктивно не може визначити частку індивіда у суспільному результаті економічної діяльності (хоч зарплата видається за форму розподілу відповідно до кількості та якості праці).

Як наслідок, у процесі революційних змін відбулося тотальне одержавлення економіки, політики, ідеології та інших форм суспільного буття.

Криза адміністративно-командної системи стала проявом загострення суперечностей, породжених та нагромаджених нею, які система виявилася не здатною вирішити.

Суперечності адміністративно-командної системи Головна суперечність - суперечність між проголошеними та реалізованими цілями.

Форми вияву головної суперечності:

- між вивільненням трудящих від поневолення (експлуатації) з боку капіталу і поневоленням їх державою;

- між проголошеною метою побудови суспільства все-загального добробуту і сформованою економікою тотального дефіциту, який е не лише наслідком, а й передумовою відтворення бюрократичної системи адміністративного соціалізму;

- між проголошеною метою побудови суспільства, де, всі блага " поллються повним потоком" і здійсниться великий принцип: " від кожного - за здібностями, кожному - за потребами" і деформованою структурою економіки, зорієнтованою на виробництво заради виробництва;

- між проголошеною метою високопродуктивного виробництва (трудящі працюють на себе й на суспільство в цілому) і спадною ефективністю реального виробництва через відсутність конкуренції і тотальне панування державної монополії;

- між проголошеною метою побудови суспільства, заснованого на самоуправлінні (самоуправління як антипод державного управління), і реальною системою управління у формі диктатури держави, яка виявляється через диктатуру пролетаріату, диктатуру партії та ін.

Причини глибокої кризи командно-адміністративної системи не вичерпуються тільки нагромадженими нею внутрішньо притаманними їй суперечностями. Вони пояснюються існуючою структурою влади та запроваджуваною нею політикою. Значною мірою ця криза зумовлена об'єктивними законами нерівномірності та циклічності економічного розвитку.