Перший гол

У самому центрі нашої столиці, на схилах Черпанової гори розташувався один з найбільших спорткомплексів під назвою НСК «Олімпійський». Цієї події, а саме першого матчу рідної збірної на оновленому НСК, чекали з нетерпінням не лише столичні вболівальники. Перший поєдинок на оновленому «Олімпійському». Перше насправді важливе випробовування для стадіону, для газону, для гравців, котрим випала честь першими випробувати його та найголовніше, для нас – громадян, які люблять та вірять у свою країну. Ми підходили до стадіону з почуттям гордості за те, що маємо арену світового рівня та значення. Окинувши поглядом красень НСК, напевне кожен подумав: «Невже це у нашій країні така «штука»?» Коли наша компанія займала місця, біля входу на сектор звичайно стояли стюарди (дядькі у салатовому, які перевіряють білєтікі) я вже подумав, що зараз буде як завжди, а саме: «Шо у тєбя с білетам, ти шо, їм ж.пу витірал!» або щось у цьому роді. Але не так сталося як гадалося, ці молоді хлопці зустріли нас словами привітання та показували кожному вболівальнику, як пройти на своє місце. І все це дуже приємно здивувало, незважаючи на те, що було зрозуміло, що їм «вставляли» щоб вони віталися і пристойно себе поводили. Під кожним сидінням ми мали змогу знайти надувні фугашилки які насправді були призначені для створення найбільшого прапору в Україні, але цього нажаль не вийшло, так само як згодом на відкритті арени Львів.

Все почалося, звичайно, з виконання національного гімну. Весь стадіон виконував «Ще не вмерла…», а що було дуже приємно так це те, що наші вболівальники з повагою поставилися до гімну Німеччини, не було ніяких непотрібних криків, факів та освистувань. Новий стадіон, нова форма і найголовніше - нова гра. Фантастична гра, чудові голи – наша збірна створила справжнє свято для всієї країни. Матч зі збірною Німеччини повинен був не лише повноцінно відкривати Олімпійський стадіон у Києві - він повинен був дати відповідь на питання, чи готова збірна Україна гідно боротися з однією з найсильніших національних команд світу. Німці останні п’ятадцять років обходяться на міжнародній арені без трофеїв, проте це зовсім не применшує заслуг цієї збірної. Яку на сьогоднішній день, можна не сумніватися, побоюються навіть найсильніші колективи. Початок зустрічі вийшов багатообіцяючим, українці контролювали м’яч і намагалися грати з німцями на рівних. Перший, історичний гол на оновленому НСК українці забили зловивши фусбальманншафт на контратаці. Шевченко підхопивши м’яч на фланзі, виконав ідеальну діагональну передачу на протилежний фланг атаки. Мілевський прокинув далі на Ракицького, той прострілив на Ярмоленка, який акуратно скинув круглого під дальню стійку. Через вісім хвилин перевага нашої збірної була подвоєна зусиллями Євгена Коноплянки, який промчав на несамовитій швидкості пів поля, обіграв голкіпера та забив вже у пусту рамку воріт. Згодом німці відіграли один гол. Прекрасний удар вдався Тоні Кроосу. В інці першого тайму Блохін випускає ветерана збірної Сергія Назаренка і той через шість хвилин забиває неперевершений м’яч у ворота німців. Несамовитий удар, Назаренко перебував ну дуже далеко від воріт, мало не бінокль треба було діставати, щоб ворота суперника побачити. Він пальнув, як з гармати у саму дев’ятку. Красатіщє.

Другий тайм зустрічі пройшов під акомпанемент атак збірної Німеччини. Олімпійський гудів, як голова першосічневим ранком, навіть голосніше. Браво нашим вболівальникам. Гуділи вони не тільки, коли атакували німці, а й коли диктор об’явив про присутність на стадіоні Януковича. Заміни наставника німців принесли свої дивіденди – вони відігралися. Але ми створили таку купу прекрасних моментів. Мали вигравати. Але це нічого, бо кожен вболівальник залишився задоволеним грою нашої улюбленої збірної.

Якщо ці хлопці так будуть грати на Євро – з групи ми вийдемо. Ми побачили, на що ці хлопці здатні насправді. А ми, вболівальники маємо завжди до кінця вірити у силу нашої країни. Вірити щиро, всім серцем.

Слава Україні!!!

Creep

Тупарь

Легенды архитектурного корпуса

На паре Арх.про. староста группы Богдана: -«Девочки, девочки, подойдите все ко мне!». Девочки (и даже два мальчика) неспешно подходят. А когда собирается приличная масса людей, Дана на весь кабинет изрекает –«Зае..али!».

Лирика

Творческий порыв

Маленькая Ведьма

Глава 2

Проснулась Ведьма утром
Со странным впечатленьем:
Как вспомнить, что случилось
С вчерашним приключеньем?
Сидит здесь, на кровати
Внутри лесной избы,
А рядом спит Лесничий,
Досматривая сны.

«Лохматый милый парень…
Ему б распутать шерсть.
Но как воспримет он же
Такую страну весть?
Ну, ладно. Пусть проспится,
А я уж расчешу
И в длинные косички
Все космы заплету…»
Но не судилось Ведьме
Причёску сделать ту,
Ведь кто-то постучался,
Встряхнувши всю избу.
Открыл Лесничий дверцу -
Ведь надо же узнать,
Кто людям рано утром
Мешает нагло спать.
Увидели - Оленя…
Он вовсе не хамил,
А вежливо, учтиво,
Он голову склонил
И очень-очень скромно
Он парочке сказал:
«Простите, если рано
К избушке прискакал.
Надеюсь, я не сильно
Вас рано разбудил,
Но просто час обеда
И полдень уж пробил.
Пришёл к тебе, Лесничий,
Я с просьбою своей:
Стало быть, я в стае
Красивей и сильней,
Умнее и проворней
Соперников своих.
Но есть одна проблемка:
Сезон меня настиг.
Весна уж будет скоро -
Создам свою семью…
Но как?! Я не умею…
Позорно убегу
С супружеского поля?
Вопрос хотел задать:
Не мог бы ты, Лесничий,
Процесс мне показать?
Мне только для науки,
Учёбы и труда.
Ну, ты ж не бросишь друга?!
Такая вот беда…»
Задумался Лесничий,
Присел пока на пень,
Скорей от удивленья.
Вот это же Олень!?
И в просьбе не откажешь,
Махнув себе хвостом -
Заляжет и подсмотрит,
Скрываясь под кустом.
И, что ли, ему жалко
Оленю показать,
Но он же всему лесу
Всё может рассказать.
Допустим, лес уж слышал
И нечего скрывать,
Но как бы не случилось
Зверьков всех обучать.
Не помня, что ответил,
Вернулся он домой,
Но как-то вдруг заметил:
«Какой я не такой!?»
Взглянув на отраженье
На чистеньком окне,
Увидел, что расчёсан
Лесничий, ну везде!
И ручки, ножки, грудку
Распутали ему.
И даже есть косичка
Длинной на всю спину…
Куда пропала Ведьма?
Темнеет за окном.
Ведь счас куда ускачет,
А ты лови потом.
Плескалась в речке Ведьма,
Заливно хохоча.
И скатывались капли
Со стройного плеча.
Он распахнул окошко
И побежал скорей -
Наверно, очень скучно
И одиноко ей…

Witch At Work