Поняття та сутність освідування

Стаття 241. Освідування особи

1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

2. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

3. Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

4. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

5. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

1. Освідування полягає в огляді підозрюваного, потерпілого або свідка з метою виявлення на їхньому тілі і засвідчення в матеріалах кримінальногс провадження особливих прикмет, слідів кримінального правопорушення, стан, сп’яніння, інших ознак, що мають значення для кримінального провадження.

2. Освідування може бути проведене лише за умови, що відсутні підстави до призначення судово-медичної експертизи (див. ст. 242].

3. Особливими прикметами можуть бути родимі плями, татуювання, шрами, рубці, бородавки, дефекти статури, відсутність певних частин тіла, сліди колишніх хвороб, наприклад віспи, тощо.

Слідами кримінального правопорушення на тілі можуть бути синці, тілесні ушкодження, що залишилися після вчинення насильницького злочину, плями крові, сліди виділення людського організму 4. Прийняття рішення (постанови] про проведення освідування є винятковою компетенцією прокурора.

5. Участь судово-медичного експерта або лікаря у освідуванні забезпечу-ється, якщо під час огляду тіла виникне потреба у використанні знань у галузі медицини. Зазначені особи під час освідування користуються правами спеціаліста (ст. 71 ].

В. У ч. 2 ст. 241 йдеться про освідування особи особами (слідчим, проку- оором] тієї ж статі і конкретизується засада кримінального провадження «повага до людської гідності» — в частині заборони піддавати особу поводженню, що принижує її гідність (ст. 11].

У зазначеній нормі йдеться і про виняток із цього правила, що полягає у праві лікаря оглядати (освідувати) особу іншої статі у тому разі, коли це пов’язано з оголенням освідуваної особи. Таким же правом, виходячи із загального змісту

ч. 2 ст. 241, наділений і судово-медичний експерт.

Не можна доручати проведення освідування судово-медичному експерту або лікарю, у т. ч. і освідування особи іншої статі, якщо під час освідування не є потрібними знання у галузі медицини, бо у такому разі матиме місце порушення засади публічності у частині вжиття слідчим, прокурором передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

7. На проведення освідування з оголенням тіла необхідно отримати згоду особи, щодо якої прокурором прийнято відповідне рішення. Згода або відмова особи повинна бути зафіксована у протоколі освідування.

8. Примусове освідування, про яке йдеться у ч. З ст. 241, стосується лише випадків, не пов’язаних із оголенням особи.

9. У ч. 4 ст. 241 йдеться про фіксування наявності чи відсутності на тілі особи особливих прикмет шляхом застосування технічних засобів лише за наявності необхідності у цьому. Таке фіксування є бажаним у кожному випадку проведення освідування для забезпечення переконання учасників судового розгляду і суду у наявності чи відсутності особливих прикмет.

10. Образливою є така демонстрація зображень, коли освідувана особа ро-зуміє, що демонстрація зображення її тіла зачіпає почуття власної гідності.