Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Зміст тактики допиту.
Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяють одержанню повних та об’єктивних показань. Під час допиту застосовують різноманітні тактичні прийоми: постановку тих чи інших запитань, пред’явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо. У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути поставлені допитуваному. За своєю спрямованістю запитання поділяються на основні (спрямовані на з’ясування головних відомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з’ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше і найточніше з’ ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходився пістолет?»); нагадуючими — переслідують мету оживити пам’ять допитуваного, викликати ті чи інші асоціації (наприклад: «Що Ви робили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?» тощо); контрольними — спрямовані на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним, з’ясування джерел одержання фактів (наприклад: «На підставі чого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16-й годині?»). Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред’явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи пред’ явлення доказової інформації. Найдоцільнішою є класифікація способів пред’явлення доказів за декількома підставами. 1. За характером використання доказів у розслідуванні: а) пред’явлення доказів на одному допиті; б) пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи. 2. За характером взаємозв’ язку доказів у кримінальній справі: а) роздільне пред’ явлення одиничних доказів; б) пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів; в) пред’явлення всієї системи доказів. 3. За характером демонстрації доказів на допиті: а) згадування про наявні докази на допиті; б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження; в) показ доказів допитуваному неповністю, мимохідь; г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази; ґ) підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється. 4. За характером послідовності пред’явлення доказів: а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; б) пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили». 5. За характером додаткових умов, що посилюють вплив на допитуваного доказів, які пред’ являються: а) несподіване пред’явлення доказів; б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин, пов’ язаних з ними; в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній справі; г) використання науково-технічних засобів для роз’яснення допитуваному особливостей доказів, що пред’являються; Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути впорядковані відповідно до ситуації допиту. Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види: 1) повідомлення правдивих показань; 2) добросовісна помилка допитуваного; 3) суперечності у показаннях допитуваного; 4) відмова від давання показань; 5) повідомлення неправдивих показань. Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної зумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників. Можна запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті: 1) встановлення психологічного контакту з допитуваним; спонукання його до давання показань; 2) уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;
|