Поняття обшуку та виїмки.

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, що сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об’єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійсне­но під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначено кримінально-процесуальним законодавством (ст. ст. 177, 179-186, 188, 189 КПК).

Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі. Метою обшуку може бути також виявлення розшукуваних осіб, трупів, тварин. Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей та предметів, вилучених з цивільного обігу і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або з метою можливої конфіскації.

Обшук починається з того, що слідчий оголошує обшукуваній осо­бі постанову про провадження обшуку, яка засвідчується підписом обшукуваного на постанові. Слідчий пропонує обшукуваній особі до­бровільно видати всі предмети, документи та інші матеріальні об’ єкти, що мають значення для справи. Видання слідчому матеріалів, що мають значення для справи, не позбавляє його права провести обшук та здій­снити суцільне обстеження. У разі відмови обшукуваного добровільно видати ті або інші предмети вилучення здійснюється в примусовому порядку.

Обшук — це самостійна слідча дія, яка проводиться з метою ви­явлення об’ єктів, що мають значення для встановлення істини у спра­ві. Це положення викликало до життя існування підходу у визначенні поняття обшуку, що припускає перерахування різних об’ єктів пошуку. Такий підхід найчастіше зустрічається в кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі. Такі визначення розкривають мету об­шуку, але не його сутність.

Обшук — це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб.

Обшук займає своєрідне положення в класифікації слідчих дій на вербальні та невербальні. Він може характеризуватися присутністю і, навпаки, відсутністю обшукуваного. Ця дія може мати елементи вза­ємодії з обшукуваним, а може відрізнятися протидією.

Обшук є невідкладною слідчою дією й у випадках, що не терплять зволікання, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступ­ним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ст. 177 КПК). Водночас, як відзначається в кри­мінально-процесуальній літературі, до проведення обшуку варто вда­ватися лише за наявності вагомих підстав, для цього завжди повинні бути вагомі, або, як сформульовано в законі, «достатні підстави» (ст. 177 КПК).

Виїмка — це самостійна слідча дія, яка провадиться у разі необ­хідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується ст. ст. 178-184, 186, 187¹, 188, 189 КПК.

Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і в по­рядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмо­тивованою постановою судді (ст. 178 КПК).

Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках ви­никає необхідність у виїмці й в окремих громадян.

Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випад­ків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо існують підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.

При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у воло­дінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повно­літніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійсню­ватися у присутності представника житлово-експлуатаційної організа­ції чи органу місцевого самоврядування. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у віданні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представ­ництв та їх сім’ ї, які користуються правом дипломатичної недоторкан­ності, виїмка може проводитися тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої про­ведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім’ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи органу місцевого самовряду­вання.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку.