Особливості перевірки показань на місці події

Перевірка показань на місці - це слідча дія (або форма відтворення обстановки і обставин злочину), яка полягає у показі раніше допитаним обвинуваченим, підозрюваним, свідком чи потерпілим певного місця, пов'язаного з розслідуваною подією, у розповіді про вчинені на цьому місці дії, демонстрації окремих дій (у необхідних випадках) та зіставленні (порівнянні) слідчим свідчень, наданих цими особами, з об'єктивною обстановкою па місці. Тому необхідність у застосуванні цієї дії виникає, коли слідчому неможливо іншим способом зіставити показання допитуваного з реальною картиною місця події, або коли є сумніви у достовірності таких показань або результатів проведення інших слідчих дій (огляд місця події).

Більшість криміналістів одностайно визнає, що сутність перевірки показань на місці полягає в таких чергових діях;

1) показ - дії особи, що полягають у доведенні до відома всіх учасників жестами, рухами інформації про якісь об'єкти й обставини, що стосуються події злочину;

2) розповідь - словесний виклад особою, показання якої перевіряються, відомостей про події, факти, обставини, дії, процеси, відносини тощо;

3) демонстрація - показ особою об'єктів, пов'язаних із подією злочину, або демонстрація дій, учинених обвинуваченим, потерпілим на місці події злочину;

4) зіставлення - пізнавальний прийом, що полягає в аналізі будь-якого об'єкта, порівнянні з урахуванням певних параметрів із чим-небудь і формуванні синтезуючого висновку. Такий комплексний характер перевірки показань на місці уподібнює цю слідчу дію до окремих самостійних слідчих дій (слідчого огляду, допиту або пред'явлення для впізнання). Так, перевірка показань на місці є близькою до слідчого огляду, оскільки її також проводять на місці події, де суб'єкт спостерігав матеріальну обстановку. Однак огляд за своєю сутністю відрізняється від перевірки показань. Під час огляду суб'єкти сприймають і досліджують обстановку місця події, тобто огляд для слідчого є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) та повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відбиттям, про яке він розповів на допиті. Для слідчого перевірка показань а місці є відносно пасивною дією.

Перевірка показань на місці схожа на впізнання, оскільки впізнавач зіставляє об'єкт, що підлягає впізнаванню, зі змістом уявного образу. Під час перевірки суб'єкт показує на місці реальний предмет, схожий на той, який бачив раніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що підлягає впізнаванню, обирає його з декількох однорідних; під час же перевірки на місці суб'єкт не обирає об'єкт, що підлягає впізнаванню, з-поміж однорідних, оскільки цю умову практично неможливо виконати.

Мета перевірки показань на місці зумовлена слідчою ситуацією, що склалася на момент розслідування. За В.Ю. Шепітьком, у процесі перевірки показань на місці слідчий може розв'язувати такі завдання: 1) переконується в існуванні місця, про яке йшлося в показаннях; 2) перевіряє відповідність опису ознак обстановки в показаннях конкретної особи дійсній обстановці на місці; 3) встановлює наявність слідів чи предметів, які підтверджують зміст показань (одержання нових доказів); 4) визначає напрямок руху учасників досліджуваної події, їх взаємне розташування в той чи інший момент розвитку події злочину; 5) зіставляє опис обстановки на місці та в показаннях підозрюваних, обвинувачених, потерпілих чи свідків.

Більшість криміналістів вважає, що обов'язковими умовами для проведення цієї слідчої дії є такі: а) отримані показання вимагають перевірки або уточнення; б) за допомогою інших слідчих дій це зробити неможливо; в) обстановка на місці не зазнала змін, що перешкоджають упізнаванню її допитаною особою; 4) ця особа запам'ятала обстановку і зможе впізнати й показати місце, про яке вона повідомила у своїх показаннях; 5) підозрювана особа згодна взяти участь у перевірці. Дискусійним залишається питання про необхідність одержання згоди власника житлового приміщення (або іншого володіння) на проведення в ньому перевірки показань на місці. Зазначену проблему певною мірою вже було досліджено. На жаль, в українському законодавстві немає чіткого способу вирішення цієї проблеми, адже, відповідно до кримінально-процесуального законодавства, лише примусове обстеження володіння (огляд та обшук) здійснюється за вмотивованою постановою судді. Тому вважається, що перевірка показань на місці є добровільною дією як для особи, показання якої перевіряють, так і для особи, що є власником приміщення, де необхідно перевірити показання.

Вся робота з організації та безпосереднього проведення відтворення обстановки і обставин події у формі перевірки й уточнення показань на місці має три етапи: підготовчий; робочий; заключний.