Класифікація господарських товариств

Лекція № 2

Правове становище суб'єктів господарювання

Поняття та характерні риси господарських товариств

Класифікація господарських товариств

Форми господарських товариств

Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права

Кредитні спілки у сфері господарювання

Фермерське господарство

Особисте селянське господарство

2.8.Благодійні та інші неприбуткові організації (НО)

2.9.Відокремлений підрозділ господарської організації (ВП)

Поняття та характерні риси господарських товариств

Господарські товариства - це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об 'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило).

Правове становище господарських товариств регулюється Гос­подарським кодексом України (статті 79-92), Цивільним кодексом України (статті 113-162), Законом України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства».

Характерні риси (статті 79-92 ГК України; статті 113-118 ЦК України; статті 1-23 Закону «Про господарські товариства»):

- господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників - фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

- універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку (бан­ків, страхових компаній, інвестиційних фондів, неприбуткових гос­подарських організацій (фондові біржі тощо), господарських об'єд­нань (холдингові компанії з мережею дочірніх підприємств);

-наявність статусу юридичної особи;

- основний правовий титул майна товариства - право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

- корпоративний характер управління - учасниками товарист­ва (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

- подільність майна товариства на частки, розмір яких визна­чається установчими документами товариства;

- можливість для засновників (залежно від їх інтересів щодо порядку управління товариством, можливості залучення коштів інших осіб до формування майна товариства, ступеня закритості
товариства, виду діяльності та ін.) вибору форми товариства з 5, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з об­меженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідаль­ністю, повне товариство, командитне товариство;

- наявність в учасників ГТ корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації.

Класифікація господарських товариств

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми - за сукупністю ознак. Класифікація госпо­дарських товариств має практичне значення: законодавство перед­бачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств, насамперед, щодо това­риств, які належать до об'єднань капіталів та персональних това­риств. Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному - дореволюційному, періоду непу, сучасному), здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі гос­подарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

- наявність одного установчого документа – засновницького договору;

- обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини його учас­ників (командитне товариство);

- створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності, у зв'язку з чим традицій­ною (зафіксованою в законодавстві країн ринкової та більшості країн перехідної економіки) вимогою до учасників повного това­риства та повних учасників (повних товаришів) командитного то­вариства є наявність у них статусу зареєстрованого суб'єкта під­приємництва (в Законі «Про господарські товариства» та новому Цивільному кодексі така вимога відсутня, але передбачена ч. 7 ст. 80 Господарського кодексу України);

- наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства;

- відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру ста­тутного фонду товариства та порядку його формування (це маєвизначатися засновницьким договором);

- управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства, що несуть повну субсидіарну відповідаль­ність за його зобов'язаннями;

- порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

- заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

- складність виходу з товариства (заборона або обмеження можливості відступлення учасником своєї частки третім особам, необхідність повідомлення про вихід за певний термін і в передба­чених випадках).

До об'єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальні­стю). Попри наявність значних відмінностей між цими товарист­вами, вони мають спільні ознаки, що є характерними саме для цієї великої групи господарських товариств:

- обмеження ризику учасників товариства за результати діяль­ності товариства розміром сплачених вкладів (акцій) та відсутність у них (AT, TOB) чи обмеженість субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства (ТДВ), що викликає застосування спе­ціальних механізмів захисту інтересів кредиторів товариства;

- законодавчі вимоги до мінімального розміру статутного фон­ду (капіталу), резервного фонду, порядку їх формування та необ­хідності підтримання не нижче певного розміру (подібні вимоги встановлюються з метою захисту інтересів кредиторів товариства);

- основний установчий документ - статут;

- участь учасників в управлінні справами та розподілі прибут­ку товариства залежить, як правило, від розміру їх часток у статут­ному фонді товариства;

- управління товариством здійснюється за допомогою його органів (вищий - загальні збори учасників; виконавчий орган, що може формуватися не лише з учасників товариства, а й з найманих працівників; контрольний орган чи органи), порядок формування та вимоги до яких встановлюються законодавством;

- обов'язковість майнової та необов'язковість персональної участі (за деякими винятками) в товаристві для його учасників;

- можливість виходу учасника з товариства в будь-який мо­мент за його бажанням з дотриманням встановленої законом та статутом товариства процедури;

- можливість створення таких товариств однією особою та функціонування у складі однієї особи (ч. 2 ст. 114, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 153 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 79 Госпо­дарського кодексу України; щодо створення ВАТ у процесі прива­тизації шляхом перетворення державних унітарних підприємств - ч. З ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», щодо державних акціонерних товариств -- Указ Президента Украї­ни від 15.06.1993 р. «Про корпоратизацію підприємств»);

- можливість здійснення контролю над товариством з боку од­ного учасника, який володіє контрольним пакетом акцій (відповід­ною часткою в статутному фонді товариства).