Будівельне законодавство

• від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає правові і економічні основи капітального будівництва в Україні, а саме:

• дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їх джерел(ст. 10);

• визначає основні фонди як об'єкти інвестування (ст. 4);

• визначає суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 5), їх права(ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

• визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

• закріплює правові форми державного регулювання у сфері інвестування (ст. 12);

• встановлює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїн­ських інвестицій (які здійснюються з державного бюджету) - ст. 13;

• визначає принципи держзамовлення на капітальне будівництво(ст. 14);

• закріплює основні засади державної експертизи інвестицій­них проектів (ст. 15), а також

• принципи ціноутворення в галузі капітального будівництва(ч.2ст. 17);

• від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування»: визначає ос­новні засади містобудування як складної (комплексної) діяльності, що включає: планування, забудову територій та інше використан­ ня територій; розробку і реалізацію містобудівної документації т інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; здійснення архітектурної діяльності; розміщення об'єктів будівництва різного призначення (житлово-
цивільного, виробничого, соціально-оздоровчого та іншого при­значення); створення соціальної, інженерної і транспортної інфра­структури територій та населених пунктів; розробку правових ак­тів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобуду­ванням; контроль за дотриманням містобудівної документації та ін. (ст. 2), визначає об'єкти (ст. 3) та суб'єкти містобудування (ст. 4), основні вимоги до містобудівної документації (ст. 5), основні засади у сфері містобудування (статті 7-15), поняття містобудівної
документації та основні вимоги до її розробки та реалізації (стат­ті 17-18) та ін.;

• від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяль­ність», відповідно до якого виконання проектних та вишукувальних робіт належить до науково-технічної діяльності (ст. 1);

• від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»: встановлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівельного зако- нодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвестором-забудовником, що здійснює будівництво господарським способом), так і замовником за договором підряду на капітальне будівництво;

• від 10.02.1995 р. «Про наукову і науково-технічну експер­тизу» (визначає основні засади проведення науково-технічної екс­пертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм та про­ектів);

• від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність», відповідно до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть організо­вуватися конкурси, здійснення контролю за дотриманням встанов­лених архітектурних вимог та інвестиційного проекту може здійс­нюватися за участю архітектора як розробника проекта та ін.;

• від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій» встановлює обов'язок забудовника (інвестора чи уповноваженої ним особи) отримати необхідний для проектування дозвіл на будів­ництво об'єктів містобудування відповідно до встановленого по­рядку (ст. 24), а також дозвіл на виконання будівельних робіт, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будіве­льних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних ме­реж і споруд (ст. 29);

• від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушен­ня умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на бу­дівництві об'єкта» (дію Закону тимчасово призупинено), який пе­редбачає: майнову відповідальність сторін у формі повного (вклю­чаючи й втрачену вигоду) відшкодування збитків та сплати неустойки за невиконання умов договору (підрядника - за пору­шення строків завершення виконання робіт, замовника - за пору­шення строків здійснення платежів за виконані роботи) та обов'язковість застосування цих санкцій у випадках фінансування будівництва за рахунок коштів Державного бюджету України, рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств, уста­нов, організацій;

• від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій» вста­новлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного проек­ту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану за­
будови відповідного населенного пункту, обов'язковість отриман­ня дозволу на будівництво об'єкта як однієї з підстав розробки інвестиційного проекту будівництва;

• та інші.

///. Нормативно-правові акти Президента України, зокрема:

· Положення про Державний комітет України з будівництва та архі­тектури, затверджене Указом Президента України від 20.08.2002 р. № 725.

IV. Постанови Кабінету Міністрів України:

· від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлу­атацію закінчених будівництвом об'єктів державного замов­лення»;

· від 25.11.1999 р. № 2137 «Про затвердження Порядку прове­дення архітектурних та містобудівних конкурсів»;

· від 6 вересня 2000 р. № 1401 «Про затвердження Типового положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації»;

· від 27 грудня 2001 р. № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»;

· від 11.04.2002 р. № 483 «Про Порядок затвердження інвес­тиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комп­лексної державної експертизи» (без дотримання зазначеного по­рядку будівництво об'єкта заборонено);

· від 18 січня 2003 р. № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будіве­льних матеріалів» та ін.

V. Відомчі нормативно-правові акти:

· спільний наказ Державного комітету України з питань регуля­торної політики та підприємництва і Державного комітету будів­ництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження
будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будів­ництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будів­ництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»;

· наказ Державного комітету України з будівництва та архітек­тури від 16.07.2003 р. № 112 «Про затвердження Порядку розгляду Держбудом України інвестиційних програм і проектів будівни­
цтва, які затверджуються Кабінетом Міністрів України»;

· спільний наказ Державного комітету України з питань техніч­ного регулювання та споживчої політики і Державного комітету Ук­раїни з будівництва та архітектури від 24.02.2003 р. № 27/12 «Про
затвердження Порядку видання та розповсюдження нормативних документів у галузі будівництва і промисловості будівельних ма­теріалів»;

· та інші.

У системі будівельного законодавства велика питома вага на­лежить техніко-економічним нормам, що містяться в будівельних нормах, та правилах (державних, відомчих, регіональних), стандар­тах (державних, відомчих), технічних умовах:

· Державні будівельні норми (ДБН) - розробляються на продук­цію, процеси і послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування і забудови на­селених пунктів і територій), а також в галузі організації, техноло­гії, управління й' економіки будівництва; затверджуються Держав­ним комітетом України з будівництва та архітектури.

· Відомчі будівельні норми (ВБН) - розробляються заінтересо­ваними відомствами за погодженням з Державним комітетом Ук­раїни з будівництва та архітектури, у разі відсутності ДБН, а також необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповню­ють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства.

· Регіональні будівельні норми (РБН) - містять регіональні прави­ла забудови населених пунктів і територій; розробляються місцеви­ми державними адміністраціями за погодженням з Державним ко­мітетом України з будівництва та архітектури.

· Державні стандарти (ДСТ) - встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва і промисловості продукції будівельного призна­чення, забезпечуючи їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним госпо­дарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва - Дер­жавним комітетом України з будівництва та архітектури.

· Технічні умови (ТУ) - встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженням з Державним ко­мітетом України з будівництва та архітектури.

· Значну роль відіграють і рекомендаційні акти, що орієнтують учасників відносин на оптимальну і бажану для суспільства по­ведінку у сфері капітального будівництва. Прикладом таких актів є, зокрема, Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Мінбудархітек-тури України (протокол від 15.12.1993 р. № 9), що містить поло­ження щодо порядку укладання, змісту та виконання таких дого­ворів.