Головні герої

Ілько Юга Марина Ступай, батько Марини Лука, друг Ілька, революціонер Зінька, сусідка, проститутка Пероцький старший, домовласник, імперіаліст Жоржик Пероцький, син Андре Пероцький, син, корнет, нещодавно повернувся з фронту Оврам, повертається калікою з фронту Настя, жінка Оврама

Сюжет

Романтик Ілька Юги давно закоханий у сусідку Марину. Його друг Лука намагається залучити його до революційних справ, але марно: ні про що, крім коханої, той думати не може. Дівчина постійно грає Патетичну сонату Бетховена, ця музика викликає у Ілька візії «юнака, що мчить конем степами, шукає країни вічного кохання», які він викладає у листі-зізнанні (не перший лист, попередні ніколи не передавав). Дівчина теж вірить у кохання, але називає Ілька коміком, адже у неї є програма: «Жде вас, поете милий. Самітна дівчина. В країні, де на дверях два замки іржаві висять, московський і польський, жде і мріє, що тому оддасть і душу, й тіло, хто замки ті позбиває...». Однак вона не відкриває своїх переконань Ількові, а відповідає, що чекає на поета в країні вічного кохання. В той час як свої істинні думки щодо долі України вона висловлює в розмовах з батьком: присягається відбудувати Україну, вона свідома, що мрії батька про «українського Бога, який не зрадить» сміховинні, а ностальгія за славними часами вільних запорожців ні до чого не приведе. Дівчина єдина розуміє необхідність реальних дій: «Гармат би нам та кулеметів замість мрій!». Вона також висловлює слушну думку, що для відбудови України «українцю, спізнай самого себе», адже «на московському кумачі України самостійної не вишити». Корнет Пероцький теж закоханий у Марину, йому вона зізнається, що найкраща програм для України – «гетьманська булава замість трикутного капелюха», закликає корнета до дій. Ілько бачить, як вони розмовляють – любовий трикутник. Жовтнева революція. Батько Марини роздумує, що не такі вже й погані революціонери-соціалісти, якщо заговорили з ним українською мовою. Корнета Пероцького схопили більшовики, але його, на прохання Марини (смерть Андре завадить їхньому коханню), звільняє Ілько (представляється більшовиком, запевняє, що Пероцький – їхній агент). Помирає від кулі батько Марини. Суд над Оврамом за участь в ЧК. Ілько розкаюється перед Лукою за зраду (звільнення Пероцького), тепер він переконаний у необхідності класової боротьби. Дізнається, що Марину мають розстріляти за контрреволюційну діяльність, просить про розмову з нею. Вона висловлює розчарування, що він прийшов до неї через замкнені двері («ви не спитавшись увійшли – це привілей старців, закоханих і, здається катів»), тобто зрадив і її, і національну ідею, замість того, щоб бути «лицарем на коні», про якого вона мріяла, і звільнити її. Ілько вбиває Марину, відчуває піднесення, чує Патетичну сонату.