Анімаційні форми дозвілля Стародавньої Греції

Тема 2. зародження та розвиток анімаційних форм дозвілля

План:

2.1. Анімаційні форми дозвілля Стародавньої Греції

2.2. Дозвіллєва культура Стародавнього Риму

2.3. Анімаційні форми дозвілля Середньовіччя та епохи Ренесансу

2.4. Святкова культура українців

2.5 Язичницька культура давніх слов’ян.

Анімаційні форми дозвілля Стародавньої Греції

На відміну від сучасної людини, якій не важко відокремити свій вільний час від робочого, первісні люди сприймали життя як єдиний безперервний процес виживання свого роду і племені у ворожому і багато в чому незрозумілому світі. Тому дозвілля первісної людини якоюсь мірою теж слугувало меті виживання в широкому сенсі цього слова.

У цей час людина займала себе різними справами: облаштуванням свого житла, приготуванням їжі, підготовкою спорядження для полювання і, безпосередньо, відпочинком, під час якого крім суто фізичної відбувався і процес психологічної, духовної рекреації. Головною складовою цього процесу були ритуальні дійства, пов’язані з віруваннями і фантастичними уявленнями первісної людини. Ці дійства були спрямовані на досягнення такого психологічного стану, при якому людина забувала б про страх перед оточуючим її світом і заручалася б підтримкою духів, які б або захищали її від природної стихії і ворогів, або ж допомагали добувати їжу. Подібні ритуально-обрядові дійства були анімаційними за своєю сутністю, оскільки вони збуджували уяву, піднімали життєвий тонус, зміцнювали впевненість у завтрашньому дні, згуртовували плем’я або рід, надихали його. А люди, які організовували і проводили ці ритуали й обряди (шамани, жерці), володіли здібностями і навичками сучасного аніматора і рекреатора: комунікабельністю; умінням, зацікавивши, повести за собою; ораторськими і музичними здібностями (ритуально-обрядові дійства супроводжувалися музикою і танцями). Часто шамани володіли мистецтвом навіювання (гіпнозу). У подальшому подібні ритуали та обряди стають образно-видовищною частиною великих релігійних і побутових свят.Важливим етапом становлення анімаційних форм відпочинку став період розквіту давньогрецької культури. Стародавні греки розуміли важливість змістовного, різноманітного дозвілля і говорили: “Ми започаткували багато різноманітних розваг для відпочинку душі від трудів та турбот. Із року в рік у нас повторюються ігри й святковості. Благопристойність домашньої обстановки дає насолоду і допомагає розсіяти турботи повсякденного життя”. Анімаційні форми дозвілля давніх греків базувалися на „триєдиній хореї” – своєрідному синтезі музики, співу і танців. Уже в прадавній міфології: божественний Аполлон Музагет, покровитель муз, надихав як поетів, так і музикантів, співаків, танцюристів. Світозарного бога зображували з лірою в руках. Міфи розповідають, що він нерідко змагався у грі на музичних інструментах навіть зі смертними, але горе тому, хто не оцінить його переваги. Досить згадати історію нещасного царя Мідаса, який насмілився віддати перевагу грі бога Пана на простій сопілці пастуха перед солодкою музикою величного Аполлона і за це поплатився – Аполлон перетворив його вуха на вуха віслюка. Греки любили змагатися не лише у музиці, співах і танцях, але й у театральних виставах і, звичайно ж, у спорті. Все дозвілля греків було проникнуте духом агоністики (agon – боротьба, змагання). Агон був однією з форм вшанування загальноеллінських або місцевих богів і охоплював усі верстви населення. Міфи розповідають про участь богів в різних агонах. Той же Аполлон перемагав у киданні диску, Аталанта бігала швидше усіх чоловіків-претендентів на її руку і сердце, аж поки не з’явився Міланін і не наздогнав її, вдавшись до хитрощів. Одним з перших конкурсів краси був суд Паріса. Греки намагалися зробити будь-які змагання видовищними і привабливими для великої кількості глядачів. Для цього будувалися спеціальні приміщення і облаштовувалася прилегла територія. Так, у 325 р. до н. е. відкривається грандіозний (100 м у ширину, 30 м у висоту, з 78 сходинками-рядами) театр Діоніса у Афінах. Театр будувався 100 років і вміщував набагато більше запланованих сімнадцяти тисяч глядачів. Цей театр став першою театральною спорудою такого масштабу у світі. Будувалися також і криті приміщення для поетичних і музичних змагань – Одеони (до 6 тис. гляд.). Вистави в театрах відбувалися у формі агона під час свят на честь бога вина і виноробства Діоніса. Двічі на рік у Великі Діонісії і Лінеї на суд жюрі з жерців храму Діоніса і глядачів представлялися вистави у жанрах комедії, трагедії і сатирикової драми. Переможці театральних агонів отримували скромні нагороди. Не менш видовищними були спортивні змагання. Греки любили спорт і присвячували багато часу фізичній культурі. Будувалися спортивні майданчики, стадіони і спеціальні просторі приміщення для спортивних змагань – палестри. Згодом палестри увійшли до складу гімнасій – багатофункціональних закладів, де займалися не лише спортом, але й науками. Тут були приміщення для ігор молоді, для гімнастичних і силових вправ, для боротьби і кулачного бою. Були при палестрах і кімнати відпочинку – ескедри – з лавами і столами. Крім фізичного перепочинку в ескедрах спортсмени, і не тільки, могли стати свідками виступів і дискусій філософів і риторів. При гімнасіях будували також майданчики для гри у м’яч – сферістеріони, для бігу – дроми. Дбали давньогрецькі архітектори і про гігієну спортсменів – так виникли лазні з гарячою і холодною водою і навіть з парними. У гімнасіях спортсмени тренувалися, а змагалися вони на великих стадіонах у присутності багатотисячної глядацької аудиторії. Апогеєм спортивного життя еллінів стали Олімпіади – найбільше і найвидовищніше свято стародавнього світу. Воно влаштовувалося на честь батька олімпійських богів – Зевса і відбувалося в Олімпії, у священному гаю Зевса Олімпійського, на площі у 3, 5 га. На цій території, огороженій стіною (спочатку Олімпіади були суто елітарними заходами), розташовувалися храми богів, адміністративні споруди, гімнасії, лазні, басейни. Найбільш видовищними видами програми Олімпійських ігор були біг на 200 і 500 м, боротьба, кулачний бій (з 688 р. до н. е.). З 696 р. до н. е. в програму Олімпіад було включено перегони на колісницях, які дуже швидко стали надзвичайно популярними у Греції. Ще однією анімаційною формою дозвілля давніх греків можна вважати гру. Важко собі уявити дозвіллєву діяльність греків без різноманітних ігор. Перше місце серед них займали ігри у м’яч, хоч вони так і не вийшли за межі навчального майданчика у гімнасії і не досягли високого рівня агону. Вони служили для підтримування фізичної форми і для активних розваг. В аристократичній атмосфері олімпійського спорту ігри виділялися демократичним духом. Для гри у м’яч не потрібно було жодних пристроїв, обладнання, спорядження, крім м’ячів. Тому ігри у м’яч були доступні всім – і старим, і молодим. Проте, у м’яч грали під керівництвом тренера-сферистика, дотримуючись певних правил. М’ячі вже тоді робили зі шкіри і наповнювали або повітрям (такими частіше грали діти) або піском. Найдавніші описи гри у м’яч ми знаходимо у Гомера в „Одіссеї”. В одному випадку мова йшла про гру під назвою „фенінда”, яка ґрунтувалася на своєрідному обмані партнера: той, що кидає м’яча, нібито поціляє ним в одного з граючих, а насправді, спрямовує його іншому. Тому усі гравці повинні бути уважними. В іншому місці згадується про гру „уранія”: м’яч кидається високо в небо одним з учасників, а інший учасник повинен, підстрибнувши, спіймати його на льоту. Була ще одна гра – „тригон”, тобто трикутник: кожен з трьох учасників повинен був однією рукою спіймати м’яча, що летить, і, швидко перекинувши його в іншу руку, надіслати комусь із партнерів. Серед командних ігор можна виділити „гарнастон”: дві команди намагалися відібрати одна у одної м’яча, причому гравці зіштовхували супротивників з місць, де ті стояли. Ця гра мала великою мірою характер змагальний, вимагала спритності та сили, а також швидкої орієнтації та реакції. Крім спорту греки присвячували свій вільний час і таким світським розвагам, як сімпосіони (побутові або професійні бенкети). Якщо на сімпосіон збиралися люди, схильні до інтелектуальних занять, то вони вели бесіди на філософські, літературні, життєві теми. На подібні застілля запрошувались поети, філософи, музиканти, танцівниці, міми. У програму сімпосіонів входили різноманітні ігри. Греки любили настільні ігри, особливо гру в „кості”. Розповсюдженою в Греції була і гра, подібна до сучасних шашок або шахів – петейя. У неї грали ще герої Гомера. Популярними на сімпосіонах були й ігри з вином. Однією з найбільш розповсюджених була гра „коттаб”, яка вимагала від гравців певним чином вилити залишки вина з келиха. Серед азартних ігор популярністю користувалися бійки півнів. Надзвичайно насиченим і різноманітним в Аттиці було святкове життя. Анімаційні форми святкування мали майже всі свята, але особливо жваво і різноманітно відзначалися свята на честь богів – Діоніса, Афіни, Аполлона, Зевса, Деметри, Крона, Артеміди, Афродіти та ін. До циклу Діонісійських свят, крім згаданих вище Великих Діонісій (березень) і Ліней (січень), належали ще й Малі (або Сільські) Діонісії (грудень), Антестерії (лютий), Осхофорії (жовтень). Кожне з цих свят було пов’язане з певним етапом річного циклу вирощування винограду або виготовлення вина. Загальною рисою святковостей були вшанування богів, жертвопіднесення, святкові процесії, виступи акторів, народні ігри. Головні святковості на честь заступниці Афін – мудрої воїтельниці Афіни відбувалися під час Панафінейських свят, що проходили в перший місяць року за афінським календарем. Найбільшим Панафінейським святом були Великі Панафінеї. За п’ять діб святкувань мешканці Аттики брали участь у різноманітних дійствах: святковій процесії, величезному бенкеті (на честь богині забивалося 100 биків), перегонах на колісницях, легкоатлетичних змаганнях чоловіків, музичних і співочих агонах, виступах ораторів, танцях у повному військовому спорядженні, нічних змаганнях бігунів з ліхтарями і смолоскипами. З 480 р. до н. е. після битви біля Саламину для Панафінейських свят був відведений шостий день святковостей. У цей день у порту Пірей влаштовувались перегони на трієрах – великих військових веслувальних човнах. Цікавим було свято на честь богині земних плодів і врожаю Деметри та її доньки – володарки підземного царства тіней – Персефони. Вони називались Великими Елевсінськими Містеріями і відмічалися восени, після закінчення збору врожаю. Основними анімаційними заходами свята були спільні купання у морі, обмивання поросяти, що потім підносилося в жертву Деметрі, багатолюдна процесія до храму богині. У храмі люди оплакували юну дочку богині, яку вкрав володар підземного царства Аїд. Апогеєм першого дня святкувань були театралізовані обряди у вигляді драматичних сцен, що відтворювали міфи про Персефону. Другий день присвячувався масовим видовищам, доступним усім. Крім свят на честь окремих богів у Греції відмічали і державні свята. Вони присвячувалися великим перемогам греків над зовнішніми ворогами. Елевтерії, наприклад, влаштовувалися на честь перемоги над персами при Платеях у 479 р. до н. е., Марафонії – на честь перемоги при Марафоні (490 р. до н. е.). Святкова культура Стародавньої Греції стала своєрідним фундаментом для розвитку усієї традиційної культури Європи. У цій культурі яскраво прослідковується анімаційний аспект, коли у процес святкування втягується велика кількість людей, коли відсутні відсторонені споглядальники, натомість всі є активними учасниками дійства. Величезну роль у формуванні видовищних форм дозвілля відігравав давньогрецький театр і пантоміма. Хоч за деякими даними перші міми в Грецію прийшли з Сицилії, саме в Греції їх мистецтво стало всенародним. Саме міми і мімографи (автори сценок) стали творцями старогрецького театру. Театр, спортивні видовища та ігри, триєдина хорея (музика, співи, танці), своєрідна застільна культура, різного роду святковості – усі ці форми дозвіллєвої діяльності отримали подальший розвиток у культурах інших країн та епох. Багато з них дійшли до сьогодення, а такі, наприклад, як діонісійські свята, танці “сиртакі”, театральні вистави використовуються у туристичному бізнесі сучасної Греції.