Перевезення при евакуації населення

На основі завдань штабу цивільного захисту міста (району) автотранспортна служба визначає кількість населення, яке необхідно вивезти автотранспортом по кожному збірному евакуаційному пункту (ЗЕП) і проміжному пункту евакуації (ППЕ), кількість потрібних автомобільних колон та кількість автомобілів у них, автогосподарства, що виділяють автомобільні колони, на які ЗЕП та ППЕ, для якого підприємства та в який час подаються автоколони, час їх відправлення та прибуття на місце висадки.

Вивіз населення планується безпосередньо в місця його приміського розміщення.

Для перевезень по евакуації планується використання всіх автомобілів, на які покладене перевезення населення і в першу чергу, автобусів, вантажних, бортових автомобілів і фургонів, обладнаних сидіннями, а також легкових автомобілів. В разі недостатньої кількості машин планується використання сідельних тягачів з напівпричепами та самоскидів, які повинні мати пристрої проти самоперекидання кузовів.

Для евакуації медичних установ передбачається використання автобусів та вантажних автомобілів з тентами.

Обладнання вантажних автомобілів для перевезення, посадки та висадки людей виготовляється та накопичується в автогосподарствах, автомобілі яких залучаються до евакуації.

Легкові автомобілі індивідуальних власників залучаються, як правило, для вивозу своїх сімей. З цією метою вони прибувають на ЗЕП. Автомобілі зводяться в колони, забезпечуються перепустками установленого зразка і виводяться на маршрути згідно із загальним планом автотранспортної служби.

Крім обладнання автотранспорту для перевезення населення необхідно також виконати спеціальну підготовку пунктів посадки (висадки). Пункт посадки людей на автомобілі вбирається поблизу

сіл та ЗЕП на вихідних магістралях із міста і забезпечувати одночасну посадку на всі машини автомобільної колони.

Час на посадку (висадку) однієї автомобільної колони повинен складати 25-30 хв.

Для евакуації використовується автотранспорт тих міст, з яких відбувається перевезення. При недостатності транспорту рішенням начальника цивільного захисту області залучаються автомобілі найближчих сільських районів.

Вивіз населення з проміжних пунктів евакуації (ППЕ) планується автотранспортом сільських районів. Після закінчення перевезень по евакуації з міст їх транспорт може залучатися для перевезень з ППЕ.

Вивіз населення від залізничних станцій та причалів висадки до місць розміщення здійснюється транспортом сільських районів.

Повідомлення про транспортні події ідуть від керівника автоколони ЦЗ начальникам штабів цивільного захисту району (міста), сюди також поступає інформація від ДАІ районів і міст.

3. Порядок організації та проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в надзвичайних ситуаціях (НС)

Дослідження стійкості роботи підприємства складається із всебічного вивчення умов, які можуть скластися на об’єкті при НС і оцінки їх впливу на виробничу діяльність підприємства.

Мета дослідження – виявити слабкі місця в роботі підприємства при НС та виробити найефективніші пропозиції в підвищенні його стійкості.

Дослідження стійкості проводиться заздалегідь силами інженерного –технічного складу підприємства.

Керівник дослідження – начальник цивільного захисту підприємства. Тривалість дослідження – 2-3 місяці.

Весь процес планування та проведення дослідження можна поділити на три етапи:

- перший етап – підготовчий;

- другий етап – оцінка стійкості роботи підприємства в умовах

надзвичайної ситуації;

- третій етап – розробка заходів, що підвищують стійкість

підприємства.

На першому етапі розробляються керівні документи, визначається склад учасників дослідження та організується їх підготовка.

Основні документи для організації дослідження:

- наказ начальника підприємства;

- календарний план підготовки дослідження;

- план проведення дослідження.

На другому етапі проводиться безпосередньо дослідження стійкості роботи у надзвичайних ситуаціях. Кожна група (головного механіка, головного енергетика, начальника штабу цивільного захисту та інших спеціалістів) оцінює стійкість визначених елементів.

На третьому етапі підсумовуються висновки проведених досліджень.

Група керівника дослідження на основі доповідей груп спеціалістів складає загальну доповідь:

- можливості захисту робітників та службовців у НС;

- загальна оцінка стійкості об’єкту, найбільш слабкі ділянки;

- практичні заходи для підвищення стійкості роботи об’єкта.

Складання плану заходів по підвищенню стійкості роботи об’єкта.

4. Забезпечення пожежної безпеки на об’єктах транспорту.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання транспортного підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на керівника (власника).

Власники підприємств зобов”язані:

- розробити комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

- відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

- забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

- утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

- створювати уразі потреби підрозділи пожежної охорони;

- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки;

- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж (спринклерні та дренчері установи);

- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем ротипожежного захисту, водопостачання тощо;

- проводити службові розслідування.

Лекція 4. (для студентів спеціальностей будівельного профілю)