Склад територій та економіко-географічне положення

Міністерство освіти і науки України

Харківська спеціалізована школа №156
Харківської міської ради
Харківської області

Проектна робота на тему: «Економіко-географічна характеристика Китаю»

Виконали: учениці 10-В класу,
Гладкова Аліна, Ларгіна Аліна.
Перевірив: вчитель з географії
Коноваленко Ігор Вікторович.

Харків, 2015 рік

План

1. Склад територій та економіко-географічне положення. Державний лад та устрій…………………………………...1

2. Господарська оцінка природних умов та ресурсів……….5

3. Характеристика населення:

3.1. Численність і природний приріст………………...14

3.2. Національний, статево-віковий, релігійний склад населення…………………………………………….15

3.3. Розміщення населення. Урбанізація……………...19

3.4. Трудові ресурси зайнятості……………………….22

4. Загальна характеристика господарства………………….23

5. Характеристика промисловості…………………………..25

6. Агро-промисловий комплекс……………………………..31

7. Транспортний комплекс і внутрішня торгівля………......32

8. Зовнішньо економічні зв`язки. Експорт і імпорт……….34

9. Економічні райони………………………………………..36

10. Охорона навколишнього середовища та екологічні проблеми…………………………………………………..37

11. Національна їжа. Традиції……………………………..40

Склад територій та економіко-географічне положення. Державний лад та устрій.

Склад територій та економіко-географічне положення

Китай розташований у центрально-східній частині Азії на західному узбережжі Тихого океану. Офіційна назва - Китайська Народна Республіка.

Площа території 9572900 км2. В меридіальному напрямі територія Китаю простяглася на 4023 км від серединної лінії русла р. Хейлунцзян на півночі до рифу Цзенмуаньша у південній частині архіпелагу Наньша на півдні; в широтному напрямі - на 4828 км від злиття рік Хейлунцзян та Усуліцзян на сході до Памірського нагір'я на заході. Протяжність сухопутних кордонів 22800 км. Китай на сході та на півдні омивається водами Бохайської затоки, Жовтого, Східно-Китайського та Південно-Китайського морів. Китай дотримується 12-мильної зони морських територіальних вод. На великих морських територіях, що належить Китаю, розміщено 5000 островів. Найбільшими із них є Тайвань (36000 км2) та Хайнань (34000 км2). Протяжність берегової лінії Китаю - 18000 км. Чимало зручних гаваней, портів неабияк впливають на розвиток господарства Китаю. Важливі порти розташовані з півночі на південь: Далянь, Ціньхуандао, Тяньцзінь, Янь-тай, Ціндао, Ляньюньган, Наньтун, Шанхай, Нінбо, Веньчжоу, Фучжоу, Сямень, Гуанчжоу, Чжаньцзян та Бейхай. Серед них Шанхай з населенням 13, 45 млн осіб є найбільшим містом Китаю з розвинутою промисловістю, торгівлею, банківськими послугами та океанським судноплавством.

Китай межує більш ніж з десятьма державами: на півночі - з Монголією (4673 км), на північному сході з Росією (3645 км), на заході - з Казахстаном (1533 км), Киргизстаном (585 км), Таджикистаном (414 км) та Афганістаном, на південному заході з Індією (3380 км), Непалом (1236 км), Бутаном (470 км), на півдні з М'янмою (сучасна назва Бірми) (2185 км), Лаосом (423 км), В'єтнамом (1281 км), на сході з Північною Кореєю (1416 км), має морську границю з Філіппінами і Японією, довжина якої приблизно дорівнює 11 тис. км (а включаючи довжину берегових ліній островів - 21 тис. км). На кордоні з Непалом знаходиться найвища вершина світу гора Еверест, або Джомолунгма (8848 м).

Китай має 23 провінції - Хебей, Шаньсі, Шеньсі, Цзілінь, Хейлуньцзян, Цзянсу, Чжецзян, Аньхой, Фуц-зянь, Цзянсі, Шаньдунь, Хенань, Хубей, Хунань, Гуандун, Хайнань, Сичуань, Гуйчжоу, Юньнань, Ганьсу, Цінхай, Ляонін, Тайвань.
5 автономних райони - Автономний район Внутрішня Монголія, Гуанси-Чжуанський, Тибетський, Нінся-Хуейський, Синьцзян-Уйгурський.
4 міста центрального підпорядкування - Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін. Та 2 спеціальних адміністративних райони - Сянган (Гонконг) та Аоминь (Макау).

Населення складає 1314 млн осіб (1 місце у світі). Столиця - Пекін (12, 5 млн осіб з приміською зоною). Державне свято 1 жовтня - День проголошення Народної Республіки Китаю у 1949 р. Державна мова - китайська. Грошова одиниця – юань(на якій Мао Цзедун- китайський державний і політичний діяч XX століття, головний теоретик маоїзму).

Китай - найбільша в світі аграрно-індустріальна держава, тому головною стратегічною метою КНР став вихід на перші позиції у світі за рівнем промислового виробництва. Для ліквідації відсталості, для підвищення рівня ВВП, як сукупного, так і в розрахунку на душу населення, Китаю необхідно підтримувати досить високі темпи свого розвитку.«Мотором» економічного зростання країни служить внутрішнє споживання, внутрішній попит, швидке збільшення колосального зростання країни. Основними джерелами зростання є:

· трудові ресурси

· природні ресурси

Формування стійкого накопичувально-інвестиційного механізму в основі якого лежать високі норми накопичення та інвестування (у структурі ВВП країни інвестиції становлять близько третини, що вдвічі перевищує аналогічний показник США). На економічне зростання впливає політика відкритості національної економіки КНР.

Сьогодні Китай став однією з економічних держав, що володіють найбільшим в світі потенціалом розвитку. Життя населення в цілому досягла середньозаможного рівня. Завдяки невпинним робіт китайського уряду щодо посилення та вдосконалення макроконтролю, в останні роки національна економіка країни зберігає тенденцію впевненого і динамічного зростання.