Тектоніка і геологічна будова

Головні риси рельєфу Китаю знаходяться в тісному зв'язку з геологічною будовою та історією формування території. Китайська платформа була древнім ядром, навколо якого протягом тривалої геологічної історії відбувалася консолідація всієї Східної Азії. Платформа відрізнялася великою рухливістю протягом усього свого розвитку і неодноразово піддавалася розколів і опускання. Окремі ділянки стародавньої платформи і зараз виділяються у вигляді жорстких плато, таких як плато Ордос, обширна улоговина басейну річки Тарім (Кашгар), Сичуаньської западини тощо. Окраїнні частини Китайської платформи, що до теперішнього часу відчувають тривале занурення, виражені в рельєфі великими алювіальними низовинами.

Абсолютно особливу історію розвитку та структуру має Тибетсько-Гімалайська гірська країна, велика частина якої знаходиться на території Китаю.

Цоколь Тибетського нагір'я займає величезну площу - 2 млн км.кв. Нагір'я оточене високими гірськими хребтами - Гімалаями, Каракорумом, Сіно-Тибетських горами, які почали формуватися як єдині гірські системи в період альпійської складчастості (25-30 млн років тому).

Під час альпійського горотворення виникли складчасто-брилові і брилові відроджені (епіплатформенні) гори - Монгольський Алтай, Східний Тянь-Шань, Куньлунь і його північні гілки (Алтинтаг і Наньшань), а також Циньлін.

Великий вплив на формування рельєфу Китаю здійснили загальне похолодання клімату та обледеніння в плейстоцені. Саме з льодовиковими епохами пов'язують утворення лесів, які потужним пластом перекривають плато і рівнини Північного Китаю.

Рельєф

Китай — переважно піднесена країна, що характеризується значними амплітудами висот і складною орографією. Для рельєфу Китаю характерні гори, високі рівнини і плато. Території з абсолютною висотою понад 500 м займають близько 84% всієї площі країн. Переважаючими є висоти 1000-2000 м - 28% території, на висоти від 2000 до 5000 м припадає 18%, 500-1000 м і понад 5000 м - в середньому по 19%.

· Тибетське плато — комплекс великих рівнин Джангтанг, плоскогір'я Центр. Тібету, ряд внутр. хребтів. Нагір'я оточене високими гірськими системами: Гімалаями і Каракорумом, Куньлунем, Наньшанем і Сіно-Тібетськими горами. Між Куньлунем і Наньшанем – велика тектонічна Цайдамська западина.

· Лісове плато - плато в Центральному Китаї. Площа — від 400 до 640 тисяч км². Розташоване у верхній та середній течії річки Хуанхе, між Тибетським плато та монгольськими степами. Займає територію провінцій Ганьсу, Шеньсі, Шаньсі, а також Нінся-Хуейського автономного району.

· Велика китайська рівнина — простягається з півночі на південь вздовж узбережжя Жовтого моря і включає низовини Саньцзян, Півн.-Ханкайську, Сунляо, Велику Китайську рівнину, рівнину басейнів ниж. і сер. течії річки Янцзи та ділянки вздовж мор. узбережжя і по долинах рік. Рівнини обрамовані горами: Жехе, Яньшань, Тайханшань, Наньлін, Юньнань, частково Хінганом і Маньчжуро-Корейськими горами. Ріки Янцзи, Хуанхе, Сіцзян належать до числа найбільших у світі. Вони мають мусонний режим з літніми паводками. Численні невеликі озера.

· Центральноазійські рівнини і плоскогір'я — включає Таримську і Джунгарську рівнини, розділені хребтами Сх. Тянь-Шаню, Турфанську западину, рівнини і плато Гашунської Гобі, Алашань і Ордос, відокремлені один від одного горами Бейшань, Алашань та Іньшань, рівнини Гобі і Баргі. Тут переважають висоти бл. 1200 м. Дно Турфанської западини лежить нижче рівня моря (-154 м).