Взаємодія AD і AS Макроекономычна рівновага

Модель " сукупний попит — сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги.

Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва — стан економічної системи, за якого рівень цін на кінцеву продукцію і реальний обсяг національного виробництва встановлюються на основі рівності сукупного попиту і сукупної пропозиції. Тобто макроекономічна рівновага наступає тоді, коли ЛЗ = ЛВ.

Модель А8 і ЛБ використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці. Точка перетину кривих АБ і А£ > визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва. Водночас необхідно враховувати, що:

1. Зростання сукупного попиту (з АВг до АВ2) на горизонтальному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У1 до У2) без будь-якого зростання цін (Р1). За умов депресивного стану економіки, коли існує значне безробіття і незавантажені виробничі потужності, виробники можуть отримати необхідні ресурси за стабільними цінами, витрати виробництва при зростанні його обсягів не збільшуються і не чинять тиску на рівень цін.

2. Зростання сукупного попиту (з АВ3 до АВ4) на висхідному відрізку кривої сукупної пропозиції збільшить реальний обсяг виробництва (з У3 до У4) і рівноважний рівень цін (з Р1 до Р2).

3. Зростання сукупного попиту (з АВ5 до АВ6 на вертикальному відрізку кривої сукупної пропозиції призведе до зростання загального рівня цін (з Р3 до Р4), а реальний обсяг національного виробництва залишається без змін на рівні повної зайнятості (У5). Абсолютно повне використання виробничих потужностей, праці та капіталу унеможливлює зростання обсягів виробництва товарів та послуг незалежно від зростання сукупного попиту.

Рис. 12. Модель зміни макроекономічної рівноваги

Зміни сукупної пропозиції також впливають на рівноважні обсяги національного виробництва. Переміщення кривої сукупної пропозиції за даного обсягу сукупного попиту вправо (з положення АБ1 у АБ2) свідчить про економічне зростання та збільшення обсягів національного виробництва (з У1 до У2). Переміщення кривої пропозиції вліво (з положення АБ1 у АБ3) відображає зростання витрат виробництва на одиницю продукції і спричиняє зростання цін (з Р1 до Р3) та скорочення рівноважного обсягу національного виробництва (з У1 до У3).

Підсумовуючи дослідження базової моделі макроекономічної рівноваги необхідно звернути увагу на те, що між АБ та постійно виникають розбіжності. Спроможність ринкового механізму до відновлення ринкової рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню і може супроводжуватись значними економічними і соціальними втратами протягом тривалого періоду часу. Щоб скоротити час і зменшити втрати необхідне державне регулювання економіки на макрорівні.

Висновки:

• Сукупний попит (англ. aggregate demand, AD) — це різні обсяги товарів і послуг, які вітчизняні споживачі, підприємства, держава та зарубіжні покупці усі разом готові купити за кожного можливого рівня цін.

• Крива сукупного попиту (AD) відображає реальний обсяг усіх товарів та послуг, на які висувається попит з боку макроекономічних суб'єктів (домашніх господарств, фірм, держави, іноземців) за кожного можливого рівня цін.

• До нецінових факторів зміни сукупного попиту відносяться зміни споживчих видатків, зміни інвестиційних видатків, зміни державних витрат, зміни чистого експорту.

• Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, AS) — це загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.

• Крива сукупної пропозиції (AS) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.

• До нецінових чинників AS відносяться: зміни цін на ресурси, зміни у продуктивності праці, зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).

• Модель " сукупний попит — сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги. Макроекономічна рівновага наступає тоді, коли AS = AD.