Недоліки економічного зростання

Проблема економічного зро­стання є актуальною для всіх країн світу. Події кін­ця ХХ – початку ХХІ ст. спонукали до переосмислення шляхів суспільного розвитку і для промислово розвинених країн. Концепція економічного зростання, що базується на оцінці кількісних показників збільшення масштабів виробництва, відходить на другий план. Вона була прийнятною, доки природні ресурси здавалися невичерпними в силу обмеженого впливу виробничої діяльності на природне середовище. У сучасній ситуації в промислово розвинених країнах все більше зростає усвідомлення того, що проблеми економічного зростання слід розглядати в більш широкому контексті: з позицій розгляду економічної діяльності як складової частини суспільного розвитку. У зв’язку з цим усе більш важливого значення набувають проблеми економії природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, завдання підтримання національної безпеки без гіпертрофованого нарощування військового потенціалу, питання скорочення нерівності в розподілі доходів, збереження духовних цінностей, розвиток творчого характеру та інших складових характеристики ефективності та якості економічного зростання.

На практиці це означає переорієнтацію економічної політики держави із завдань стимулювання високих темпів зростання обсягів виробництва на створення сприятливих умов для ефективного і соціально орієнтованого розвитку економіки.

Країни, що розвиваються, неоднорідні. Нові індустріальні країни демонструють високі темпи економічного зростання та зростання реального ВВП на душу населення. Це, перш за все, країни Південно-Східної Азії. За останні 25 років доход на душу населення збільшився тут майже в чотири рази. Частина населення, яка перебуває за межею бідності, зменшилась у питомій вазі приблизно на дві третини, швидко знизилися темпи зростання населення, а рівень освіти і показники здоров’я значно покращилися. За успіхом перших «азійських тигрів» (Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань) з’явились країни «другої хвилі» (Індонезія, Малайзія), а на сьогодні новим двигуном регіонального зростання став Китай.

Причини економічного успіху цих країн пояснюються наявністю трьох груп факторів (за даними Всесвітнього банку):

а) досягнення політичної та макроекономічної стабільності;

б) інвестиції в людські ресурси;

в) орієнтування на зовнішні ринки.

Слабкорозвинені ж країни потрапили у так зване «закляте коло бідності». Закляте коло бідності – це стан, коли низький душовий доход у бідних країнах обмежує можливість заощаджень і нагромадження. У результаті зберігається низька продуктивність праці й низькі доходи. До того ж, швидке зростання населення може відразу нівелювати збільшення доходів на душу населення, і таким чином звести нанівець можливість виходу із «заклятого кола бідності».

Вихід із цієї ситуації фахівці вбачають у підвищенні темпів нагромадження капіталу, обмеженні зростання населення. Ці країни закликають до створення нового світового економічного порядку, в рамках якого пропонується списати борги бідних держава перед розвиненими, припинити практику не тільки «викачування умів», але й природних копалин, відкрити доступ на світовий ринок та ін.

Аналіз економічного стану України свідчить, що незважаючи на швидке економічне зростання, яке спостерігається після глибокої економічної кризи, радикальних змін у національній економіці не відбулося. Враховуючи досвід інших країн, високі темпи економічного зростання в наших умовах – реальність, але на якій основі таке зростання повинно здійснюватися надалі?

Більшість авторів роблять висновок: це перехід від так званого інвестиційного і, як правило, екстенсивного типу розвитку до якісно нового, ефективного інноваційного типу розвитку, який базується на прискоренні науково-техноло­гічного оновлення виробництва, інтенсивному зниженні витрат виробництва і підвищенні його рентабельності, прибутковості.

Тобто основою стратегічного розвитку України має стати інноваційна модель структурної перебудови та зростання економіки. Це, у свою чергу, потребує подальшого стимулювання економічних реформ та запровадження активних механізмів фінансового забезпечення цього процесу шляхом: укріплення банківської системи через поступове зростання активів фінансових інститутів (банківського і небанківського типу), посилення конкуренції між ними за заощадження і зниження рівня кредитних ставок; реформування діючої системи заробітної плати, створення інституційних умов (податкового та трудового законодавства) для нагромадження масових заощаджень населення як безальтернативного джерела фінансування; реформа бюджетної політики зі зростанням державних інвестицій в інтелектуальний та інший людський капітал; перебудова податкової політики, підтримка не тільки виробників, але й споживачів (масового внутрішнього попиту), а також забезпечення сприятливого середовища для іноземних інвестицій. Ці та інші фактори мають істотно прискорити ринкові трансформації економіки України.