![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розгадування кросворду ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
По горизонталі: VI. Оголошення результатів навчальної діяльності. VII. Підсумок уроку. Оголошення та мотивація оцінок. VIII. Домашнє завдання. Виразно читати поезію «Човен»
ЧОВЕН Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона: " Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш? І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш? І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить: " Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить Біг мій вічний – тож не знаю. Хвиля носить, буря рве, Скали грозять, надять-просять к собі береги мене. Хвилі – то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя; Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я. Поки лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов: Вітер гонить, хвиля ломить – і я вже на дно пішов. Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль! Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль. Кажуть, що природа – мати нас держить, як їм там тре, А в кінці мене цілого знов до себе відбере. Що ж тут думати? Тримає, то тримає, а візьме, То візьме – ні в сім, ні в тому не питатиме мене. Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь – Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь! " Хвиля весело плюскоче та леститься до човна, Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона: " Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил – Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил! Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув; Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде, Хто не має цілі. Човен, як пливеш, то знай же, де! Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш. Таж і в бурю не всі човни гинуть – тим ся ти потіш! А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти! Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!»
«Дивувалась зима…» Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І пластом почала Сніг метати на них. Похилились квітки, Посумніли, замклись; Шура-буря пройшла – Вони знов піднялись. І найдужче над тим Дивувалась зима, Що на цвіт той дрібний В неї сили нема.
|