Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Валовий дохід і прибуток






 

1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки.

2. Капітал підприємства.

3. Суть підприємництва, умови його існування, види та функції.

 

Підприємство – це первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності. У законі України зазначається що підприємство – це " самостійний, господарюючий, статутний суб’єкт, що має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, укладати договори, отримувати кредити. Характерні риси:

– технологічна і територіальна відособленість засобів виробництва та робочої сили;

– спеціалізація в системі суспільного поділу праці стосовно виготовлення товару чи надання послуги;

– економічна відособленість і юридична самостійність;

– відособленість колективних інтересів і поєднання в них інтересів кожного працівника.

Підприємство виконує функції:

– організаційну (забезпечення виробництва і реалізації товарів і послуг);

– відтворювальну (інвестування на оновлення і розвиток виробництва, модернізацію підрозділів);

– соціальну функцію (задоволення суспільних потреб, надання засобів існування робітникам).

Окрім специфічних організаційно-технічних функцій, що випливають з особливостей виробничих технологій, будь-яке підприємство виконує загальні організаційно-економічні функції як внутрішні, так і зовнішні.

Внутрішні економічні функції: виробничо-технологічні та науково-дослідні. Вони пов’язані із забезпеченням виробництва засобами і предметами праці, робочою силою. Вони реалізуються через удосконалення технологій, запровадження винаходів і раціоналізацію роботи, удосконалення організації та управління виробництвом.

Економічні – дослідження ринку товарів з метою ефективного збуту продукції, укладання контрактів, найму робітників, розподілу доходів і підвищення ефективності господарства.

Соціальні функції реалізуються через поліпшення умов праці та відпочинку, створення сприятливого психологічного клімату, соціальний захист, здійснення благодійної діяльності та виконання соціальних програм. Якщо підприємство вступає у відносини з партнерами у системі світового господарства, то воно виконує зовнішньоекономічні функції.

Підприємство можна і необхідно розглядати з двох сторін: організаційно-технічної (певна єдність технічного комплексу і сукупність робітників), соціально-економічної (суб’єкт економічних відносин, виражає певну їх сукупність, характер яких визначається власністю на засоби виробництва).

Сучасна економіка передбачає існування різних форм і видів підприємств. Їх можна класифікувати за різними критеріями:

а) за формами власності;

б) за формами організаціями;

в) за розмірами;

г) за сферами діяльності;

д) за місцем і роллю на ринку;

е) за метою і характером діяльності;

є) за характером економічної діяльності.

А: індивідуальне – приватна власність фізичної особи, де використана виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;

сімейне – спільна власність та праця членів однієї сім’ї;

приватне – приватна власність окремої особи з правом найму робочої сили;

колективне – класність трудового колективу підприємства, кооперативу, громади, релігійної організації;

державне – державна власність;

комунальне

(муніципальне) – власність адміністративно-територіальних одиниць;

спільне – об’єднання різних форм власності, у тому числі й іноземного капіталу;

орендне – підприємства різних форм власності, що передані у користування на певних умовах.

Б: відповідно до форм організації.

Одноосібне володіння – майно належить одному власнику, який самостійно управляє підприємством і несе повну відповідальність, увесь прибуток належить йому, він може його використовувати на свій розсуд, витрати на управління не значні.

Партнерство – форма організації, що базується на пайовому чи дольовому об’єднанні майна, як правило, це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається за згодою їх членів, доходи розподіляються пропорційно до паїв.

1. Повне – необмежена відповідальність.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю

3. Командитне – змішане.

Асоціації – об’єднання з метою постійної координації господарської діяльності, не втручаються у виробничу діяльність членів.

Акціонерне товариства (корпорації) – акціонерний капітал, об’єднання на основі випуску і розміщення акцій серед осіб, що стають акціонерами.

Консорціуми – об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення певної мети.

Концерни.

В: малі, середні та великі відповідно до обсягів господарського обігу (розмірів) підприємства поділяються на великі, малі і середні. До малих належать: в промисловості – з кількістю працюючих до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; у невиробничій сфері – до 25 осіб; у роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Як свідчить світовий досвід, на сучасному етапі найбільший ефект підприємництво дає саме у малому бізнесі. Так, зокрема у США в 1989 р. з 18 млн. зареєстрованих підприємств 99 % відносилося до малого бізнесу. Проте не втрачають своїх позицій і великі корпорації, що дають значну частку ВНП у країнах.

Г: місцеві, національні, міжнародні.

Д: Виробничі, торговельні, фінансові – кредитні, страхові, посередницькі, науково-дослідні.

Е: конкурентні, олігопольні, монопольні.

Є: комерційні та некомерційні.

Масштаби підприємства визначаються різними факторами, одним з них є технологічний тип виробничого процесу. Іншим найважливішим фактором, що визначає розміри, є величина капіталу.

Капітал – це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення товарів та послуг.

Гроші' = Гроші + Δ Г

Процес безперервного руху капіталу, що проходить 3 стадії і приймає на кожній 3 функціональні форми, називається кругообігом капіталу.

На розміри капіталу впливають концентрація та централізація капіталу.

Концентрація – збільшення капіталу за рахунок його нагромадження. Внаслідок концентрації збільшуються розміри не лише індивідуального, а й суспільного капіталу. Централізація – це процес збільшення капіталу внаслідок поглинання або об’єднання (злиття) окремих капіталів. Внаслідок централізації: індивідуальні збільшуються, а суспільний залишається незмінним.

Кругообіг капіталу, взятий не як окремий акт, а як процес, що повторюється, називається оборотом капіталу.

Швидкість обігу залежить від часу обігу і часу виробництва. Швидкість обігу окремого капіталу визначається за формулою:

,

де n – кількість оборотів; О – рік, о – час, протягом якого даний капітал здійснить 1 оборот (обіг + виробництво).

Капітал у продуктивній чи виробничій формі буває основним і оборотним.

Основний капітал – це частина продуктивного капіталу, що повністю бере участь у виробництві, вартість якої переноситься на створений продукт по частинах і міру зношування. За натурально-речовинною формою до основного капіталу відносять: споруди, устаткування, машини. Відносять частину авансованого капіталу, що втілена в засобах праці. Процес перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виробляється, у міру зношення (зношування – це втрата елементами основного капіталу їх споживчої вартості) і заміщення його у грошовій формі називається амортизацією. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основних фондів називаються амортизаційними. Встановлений у законі річний процент заміщення називається нормою амортизації. Перенесена частина вартості основного капіталу у грошовій формі створює амортизаційний фонд. Зношення основного капіталу буває фізичне і моральне.

Фізичне – матеріальне зношення основного капіталу за час його функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Моральне – це передчасна втрата основним капіталом його вартості чи зменшення її внаслідок появи принципово нових засобів праці, що мають більш високі конструктивні характеристики і експлуатаційні якості (І форма); внаслідок підвищення продуктивності праці у сфері виробництва даних елементів основного капіталу.

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, що повністю приймає участь у виробничому процесі, і вартість якої входить повністю у створені товари і повертається у грошовій формі після їх реалізації. До оборотного капіталу відносяться предмети праці та робоча сила. Поділ продуктивного капіталу на основний і оборотний обумовлений характером перенесення вартості різних його частин на створений продукт.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, творча і на власний ризик діяльність суб’єктів різних форм власності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та торгівлі з метою одержання прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути як окремі особи, так і колективи та держава в особі певних державних відомств та установ. Об’єктами є різні види діяльності, спрямовані на виробництво певних видів товарів, послуг, робіт. В залежності від об’єктів розрізняють різні види підприємництва. Підприємницька діяльність відбувається на основі принципів:

– вільний вибір видів діяльності та форм господарювання;

– самостійне формування планів діяльності, вибір постачальників і споживання продукції;

– вільне наймання працівників;

– залучення і використання матеріально-технічних, трудових, природних видів ресурсів;

– вільне розпорядження прибутками, що залишились після податків та інших обов’язкових платежів.

Умовами існування і розвитку підприємництва є: політична стабільність; наявність ринкової структури економіки; вільний розвиток усіх форм власності; законодавче забезпечення та підтримка з боку держави.

Підприємництво охоплює широкий спектр видів діяльності. Залежно від змісту розрізняють такі види:

– виробниче;

– комерційне;

– фінансове;

– посередницьке;

– страхове.

Підприємницька діяльність існує у формах:

А. – індивідуальне;

– колективне; ← І варіант

–державне;

Б. Малий бізнес.

Спільне підприємство. ← ІІ варіант

Корпоративне підприємство.

Підприємництво виконує такі функції:

– ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інтелектуальних ресурсів);

– організаційну (організація виробництва, матеріально-технічне забезпечення та збут, маркетинг, реклама);

– творчу (новаторство, генерація і використання ідей, ініціативна діяльність, вміння ризикувати).

Підприємництво сприяє прогресивним змінам в економіці, в тому числі посиленню конкурентної боротьби на ринку (між новим і застарілим), прискоренню темпів економічного розвитку суспільства (конкуренція є стимулом до збільшення виробництва товарів і послуг, їх модернізації), спонукає до раціонального використання виробничих ресурсів.

 

Тема 11. ГАЛУЗЕВІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ФУНКЦІОНУВАННЯ КАПІТАЛУ. ФОРМИ ПРИБУТКУ, ПРОЦЕНТ І РЕНТА

 

1. Зміст і особливості аграрних відносин.

2. Зміст господарювання в аграрному секторі.

3. Рентні відносини та особливості розподілу і використання рентного доходу.

4. Ціна на сільськогосподарську продукцію. Ціновий паритет.

 

Сільське господарство – одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.011 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал