Поняття влади як соціального феномену. Основні компоненти влади.

ТЕМА 4: Влада як суспільне явище. Основні види політичних режимів.

План.

1. Поняття влади як соціального феномену. Основні компоненти влади.

2. Взаємовідносини виконавчої, законодавчої і судової влади.

3. Види влади.

4. Процес формування державної влади в період розпаду
первіснообщинного ладу.

5. Основні етапи формування української державності.

6. Історичні типи державної влади.

7. Суть і типи політичних режимів.

Поняття влади як соціального феномену. Основні компоненти влади.

Серед центральних категорій особливе місце займає поняття „влада». Саме це поняття є ключовим для розуміння природи політики і виділення політичних відносин із комплексу інших суспільних відносин.

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю (класами, групою, партією, державою, особистістю); справляти певний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою авторитету, права сили та інших засобів.

Влада існує в будь якому суспільстві, де є об'єднання людей. Це поняття багато –аспектне, так як відображає комплексне явище, яке передбачає безліч підходів до його дослідження. Таким чином, влада є скрізь, де є об'єднання людей (у сім'ї, трудових колективах, організаціях, державі).

Три основні напрямки у підходах до визначення влади:

1. Влада як обов'язкова функція будь якого колективу, яка необхідна для керівництва членами колективу. Цей напрям співвідносить владу з управлінням, отже, це відносини командування і підпорядкування.

2. „Вольова” концепція влади - реальна здатність здійснення волі, нав'язування її іншим; головні засоби здійснення влади - примус і переконання.

3. Влада як організована сила, що забезпечує єдність дій і установлений порядок у суспільних відносинах. Головною функцією влади в межах цього тлумачення є заборона соціально недопустимих дій.

Ознаки сутності влади:

Ø Авторитетність — формування такої залежності, коли людина поступається владній настанові не тільки через страх або з розсудливості, а із власної волі внаслідок визнання й прийняття авторитетності, вираженням якої є владна настанова.

Ø Легітимність (лат. Legitimus – законний) - влада тоді є владою, коли її настанови, поведінка, накази приймаються підвладними як дійсно обов'язкові і необхідні, а їх невиконання як злочин.

Основні компоненти влади:

Ø Суб'єкт;

Ø Об'єкт;

Ø Засоби;

Ø Ресурси;

Ø Процес, який приводить до руху всі її елементи;

Безпосередніми носіями (агентами) влади є її суб’єкт, об'єкт.

Ø Суб'єкт влади - безпосередній носій влади, який організовує поведінку об'єкту владними засобами відповідно до інтересів цього об'єкту. Суб'єкти можуть бути як колективними так і індивідуальними (держава, людина, організація, комітет, рада).

Ø Об'єкт влади - першоджерело влади, що володіє своїм суверенітетом і делегує владу певним владним формуванням. Об'єкт бере на себе обов'язок підкорятися делегованій ним владі, яка перетворюється на суб'єкт влади. Влада не можлива без підлеглості об'єкту. Якщо такої підлеглості немає, то нема і влади. Слід мати на увазі й те, що об'єкт владної волі завжди має вибір або підкоритися, або загинути, але не підкоритись.

Ø Ресурси влади (за А. Етціоні) —

1. Утилітарні - матеріальні та інші соціальні блага пов'язані з повсякденними інтересами людей.

ü Економічні ресурси - матеріальні цінності, земля, гроші, техніка) грають особливу роль.

ü Соціальні ресурси – здатність підвищення або зниження соціального статусу, або рангу_, місця в соціальній стратифікації.

ü Культурно – інформаційні – знання, інформація, а також засоби їх здобуття та розповсюдження: інститути науки, освіти, ЗМІ.

2. Примусові ресурси - зброя, інститути фізичного примусу і спеціально підготовлені для цього люди

3. Нормативні - засоби впливу на внутрішній світ людини, її ціннісні орієнтації і норми поведінки.

Специфічним ресурсом влади є самі люди – демографічний ресурс. Люди – універсальний, багатофункціональний ресурс, який репродукує інші ресурси.

Засоби є:

ü Адміністративні (примус).

ü Економічні (премії, зарплати).

ü Соціально – педагогічні і психологічні (переконання, авторитет).

Процес безпосереднього здійснення влади упорядковується і

регулюється за допомогою спеціального механізму влади - системи
організацій і норм їх діяльності.