Система державних фінансів і їх функції

Найважливішим елементом господарського механізму сучасного суспільства є фінанси.

Фінанси – це система сформованих у суспільстві економічних відносин по формуванню і використанню фондів коштів на основі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Фінанси – історична категорія. Вони виникли в умовах товарно-грошових відносин під впливом розвитку функцій і потреб держави. Термін “фінанси” походить від латинського “фінансіа”, що означає доход, платіж. У значенні “грошовий платіж” він почав використовуватися в ХП-ХУ ст. в Італії, ряд міст якої – Флоренція, Венеція, Генуя – були в той час найбільшими європейськими центрами торгівлі і банківської справи.

Реалізуються фінансові зв'язки через фінансову систему, що містить у собі бюджети різних рівнів, фонди соціального, майнового й особистого страхування, валютні резерви держави, грошові фонди підприємств і фірм, комерційних і некомерційних структур та інші спеціальні грошові фонди.

У сучасних умовах поняття фінансів охоплює, з одного боку, державні фінанси, з іншого – фінанси підприємств і корпорацій. Державні фінанси – це особлива сфера економічних відносин, пов'язана з вторинним, а також первинним розподілом і споживанням частини сукупного суспільного продукту з метою утворення грошових фондів, необхідних державі для здійснення її функцій.

Їх матеріальний зміст втілюється в державному і місцевому бюджеті, спеціальних фондах, фінансах державних підприємств.

Фінанси приватних підприємств і корпорацій виражають грошові відносини, які виникають у ході їхньої економічної діяльності і забезпечують процес виробництва й одержання прибутку. Вони матеріалізуються у вигляді грошового капіталу, різних грошових фондів підприємств.

Характерними рисами сучасних фінансів є:

1) грошова форма на відміну від натуральних відносин;

2) розподільний характер відносин, тобто тут немає еквівалентного обміну;

3) розподіл сукупного суспільного продукту і національного доходу через реальні грошові фонди.

Таким чином, фінанси за своїм походженням – грошові відносини. Фінансова політика – це сукупність фінансових заходів, здійснюваних урядовими органами через ланки й елементи фінансової системи.

У цілому фінансова політика покликана здійснювати розподільні і контрольні функції. Це передбачає активну участь державних фінансів у розподілі і перерозподілі ВВП і контролі з боку суспільства за виробництвом, розподілом, обігом сукупного продукту.

Контроль прибуткової частини бюджету забезпечується фінансовими, податковими, митними органами, державними і приватними організаціями аудиту, які організовують роботу по стягуванню податків і стежать за правильним порядком їх сплати.

Для того щоб детальніше розглянути значення бюджету, необхідно усвідомити його місце у фінансовій системі. У цілому фінансова система – це сукупність фінансових ланок, покликаних забезпечити виконання політичних і економічних функцій держави.

Вона складається з чотирьох основних ланок – державного бюджету, місцевих фінансів, фінансів державних підприємств і спеціальних урядових фондів. Кожна ланка являє собою сукупність фінансових елементів, органічно пов'язаних між собою і спрямованих на здійснення фінансової політики держави. Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет. Це найбільший централізований грошовий фонд, що знаходиться в розпорядженні уряду. Сукупність організаційних структур, що входять до нього, утворює бюджетну систему. Вона формується з урахуванням сукупності соціально-економічних, правових, адміністративних особливостей. Структура бюджетної системи тієї чи іншої країни залежить насамперед від її державного устрою. У країнах, які мають унітарний лад, бюджетна система має двоярусну побудову – державний і місцевий бюджет. У країнах з федеральним державним устроєм (США, ФРН, Росія) є проміжні ланки – бюджети штатів, земель, суб'єктів федерації.

Через бюджетну систему реалізуються функції бюджету: розподільна і контрольна. Розподільна функція передбачає концентрацію коштів у державі через різні канали надходження і їх використання для виконання державних цілей та функцій. У деяких країнах цю функцію виконує державне казначейство через свої регіональні органи.

Контрольна функція проявляється в проведенні контролюючих заходів за процесом формування і використання коштів у різних структурних ланках економіки. Здійснюють її податкові інспекції і податкова поліція, державні казначейства, центральний банк і інші органи.

Державний бюджет утворює централізований фонд грошових ресурсів уряду для утримання державного апарату, збройних сил, охорони здоров'я, освіти, виплати соціальних допомог. Вплив держави на економіку відбувається шляхом фінансування, видачі субсидій, трансфертів тощо. Як економічний документ бюджет відбиває політичну і соціальну динаміку суспільства.

Місцеві бюджети – бюджети штатів, земель, суб'єктів федерації. На їх частку у федеративних державах припадає від 40-50% усіх бюджетних ресурсів, тоді як в унітарних державах не більше 30%.

До бюджету належать також різні позабюджетні фонди або кошти, що мають цільове призначення. Найбільшими фондами є фонди соціального страхування: пенсійного забезпечення, допомог у зв’язку з хворобою, безробіттям, перекваліфікацією кадрів тощо.

Безповоротне надання державних коштів з бюджету на цільовий розвиток називається бюджетним фінансуванням.

Загальна сума доходів в ідеалі повинна покривати запрограмовані видаткові статті бюджету. У випадку якщо витрати перевищують прибуткову частину в загальній структурі, створюється бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит, за усталеними міжнародними стандартами, не повинен перевищувати 5% від ВВП. Покривається він внутрішніми і зовнішніми державними позиками у вигляді продажів цінних державних паперів, позичок у позабюджетних фондів (фонду страхування, пенсійного фонду й ін.). Під час кризи уряд нерідко вдається до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Результатом, як правило, є неконтрольована інфляція.

Головним джерелом доходів бюджету є податки. Податок – це кошти, які примусово стягуються державою або місцевою владою з фізичних і юридичних осіб, необхідні для здійснення державою своїх функцій. Збори ці проводяться на основі державного законодавства.

Перший грошовий поголовний податок на громадян було введено ще в Римській імперії у II столітті.

Податки виконують дві основні функції: фіскальну й економічну.

Фіскальна функція – основна. Використовуючи її, держава формує грошові фонди.

Економічна функція передбачає використання податків як інструменту перерозподілу національного доходу. Стягування податків ґрунтується на використанні різних ставок податків. Розрізняють тверді ставки, пропорційні, прогресивні, регресивні.

За платоспроможністю і методом стягування податки підрозділяються на прямі і непрямі.

Прямі – безпосередньо сплачуються конкретним платником, вони прямо пропорційні платоспроможності.

Непрямі податки – це обов'язкові платежі, включені в ціну товару або послуги, значну частину їх утворюють акцизи.

Щодо використання податки підрозділяються на загальні, які надходять у загальну доходну частину бюджету, і спеціальні (цільові). Вони використовуються строга на визначені цілі. Це податки, наприклад, на продаж бензину, палива, мастила і ін.

Відповідно до державного устрою і бюджетної структури податки підрозділяються на федеральні і місцеві.

Сукупність стягуваних у державі податків, зборів, мита та інших платежів, а також форм і методів їх побудови утворюють податкову систему.

Принципи, яким повинна відповідати податкова система, були сформульовані ще А. Смітом. Це принципи нейтральності, справедливості і простоти розрахунку.

Нейтральність полягає в забезпеченні рівних податкових стандартів для податкових платників.

Справедливість передбачає можливість рівноцінного вилучення податкових коштів у різних категорій фізичних і юридичних осіб. Принцип простоти передбачає побудову податкової системи з використанням набору функціональних інструментів визначення оподатковуваного доходу податкової ставки, величини податку, зрозумілих збирачам і платникам податків.

Головний напрям удосконалювання податкової системи – зниження податкового тягаря. Метою податкової політики в Україні є зниження податкового тягаря шляхом зменшення податків, але збільшення податкових надходжень шляхом розширення бази оподатковування.

Таким чином, вивчаючи державні фінанси, їх зміст, напрямки регулювання, ми бачимо, яка значна роль держави в регулюванні цих питань.

Фінансова і фінансово-бюджетна політика поширює свою дію на основні елементи державної скарбниці (фіска). Вона безпосередньо пов'язана з державним бюджетом, податками, державними грошовими доходами і витратами. В умовах ринкової економіки це стрижнева частина державної економічної політики.

Чим занепокоєна кожна самостійна держава, й Україна також, то це стабільною економічною ситуацією.

Політика стабілізації — це дії уряду по регулюванню фінансових потоків, грошового обігу з метою наблизити обсяг валового національного продукту країни до його максимально можливого в даних умовах. Невдачі в проведенні економічних реформ в Україні трохи підірвали довіру до діяльності держави. Але альтернативи ринковому курсу не існує. Потрібен час для набуття досвіду. Створення ринкових структур і здобуття знань у галузі фінансів, бюджетній та податковій організації зроблять свій позитивний вплив у найближчому майбутньому.

Основні поняття теми:

Фінанси – це система сформованих у суспільстві економічних відносин по формуванню і використанню фондів коштів на основі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Фінансова система – це сукупність фінансових ланок, покликаних забезпечити виконання політичних і економічних функцій держави.

Бюджет – це найбільший централізований грошовий фонд, що знаходиться в розпорядженні уряду.

Бюджетна система – сукупність організаційних структур, що входять до нього.

Податки – це примусово стягувані державою або місцевою владою кошти з фізичних і юридичних осіб, необхідні для здійснення державою своїх функцій.

Податкова система – це сукупність стягуваних у державі податків, зборів, мита та інших платежів, а також форм і методів їх побудови.

Контрольні питання:

1. У чому виражається взаємозв'язок державного регулювання з ринковим саморегулюванням?

2. Охарактеризуйте розвиток системи державного регулювання економіки?

3. Які функції державного регулювання економіки?

4. Що таке фінанси і які їхні основні функції?

5. У чому сутність бюджетної і податкової політики держави?