Концепції та форми прояву додаткового продукту

Додатковий продукт – це результат специфіки виробничої діяльності людини створювати більше споживчих благ, ніж їй самій необхідно для відтворення себе, як працівника й особистості в цілому, тобто необхідного продукту. Ця особливість продуктивної діяльності притаманна людям за всіх часів, оскільки без цього суспільство не змогло б взагалі існувати, а тим більше розвиватися. Так у політ економічному трактуванні необхідний продукт – це частка суспільного продукту, що створена працівниками в сфері виробництва, потрібна для нормального, з точки зору існуючих соціально-економічних умов, відтворення фізичних і духовних здібностей працівників та членів їх сімей. Додатковий продукт – це частка суспільного продукту, що створюється безпосередньо робітниками понад величину необхідного продукту, а розвиток історії людства – це розвиток форм виробництва і розподілу додаткового продукту.

Держава, підприємці організовують свою справу з метою вироблення та отримання додаткового продукту у той чи іншій грошовій формі: прибутку, ренти, позичкового проценту, багатство країн є лише формою матеріалізації додаткового продукту.

За марксистською політекономією, додатковий продукт при капіталізмі – це неоплачена праця найманого працівника, або додаткова вартість. Остання, як і вся новостворена вартість (V + M) є продуктом живої праці. Процентне відношення додаткової вартості до змінного капіталу називають нормою додаткової вартості (m¹), або рівнем експлуатації робочої сили. Рівень експлуатації робочої сили визначається через процентне відношення додаткової праці до необхідної праці, однак в західній літературі термін “експлуатація” не вживається.

У західній економічній теорії існує інша концепція щодо виняткової ролі живої праці у створенні нової вартості, в т.ч. і додаткового продукту. Економікс трактує нову вартість як винагороду капіталіста за організацію виробництва, ініціативу, ризик тощо. Ця винагорода є функція від використання всіх факторів виробництва, хоча марксистська політекономія не визнавала економічно справедливим привласнення капіталістом додаткового продукту формі додаткової вартості.

Не зважаючи на все з появою і збільшенням додаткового продукту з’явився вільний час для науки, мистецтва, розвитку духовної сфери людини тощо, тому немає сенсу в сучасній економіці відмовлятися від категорій додаткової праці, додаткового продукту та додаткової вартості.