Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Концепції та форми прояву додаткового продукту






 

 

Додатковий продукт – це результат специфіки виробничої діяльності людини створювати більше споживчих благ, ніж їй самій необхідно для відтворення себе, як працівника й особистості в цілому, тобто необхідного продукту. Ця особливість продуктивної діяльності притаманна людям за всіх часів, оскільки без цього суспільство не змогло б взагалі існувати, а тим більше розвиватися. Так у політ економічному трактуванні необхідний продукт – це частка суспільного продукту, що створена працівниками в сфері виробництва, потрібна для нормального, з точки зору існуючих соціально-економічних умов, відтворення фізичних і духовних здібностей працівників та членів їх сімей. Додатковий продукт – це частка суспільного продукту, що створюється безпосередньо робітниками понад величину необхідного продукту, а розвиток історії людства – це розвиток форм виробництва і розподілу додаткового продукту.

Держава, підприємці організовують свою справу з метою вироблення та отримання додаткового продукту у той чи іншій грошовій формі: прибутку, ренти, позичкового проценту, багатство країн є лише формою матеріалізації додаткового продукту.

За марксистською політекономією, додатковий продукт при капіталізмі – це неоплачена праця найманого працівника, або додаткова вартість. Остання, як і вся новостворена вартість (V + M) є продуктом живої праці. Процентне відношення додаткової вартості до змінного капіталу називають нормою додаткової вартості (m1), або рівнем експлуатації робочої сили. Рівень експлуатації робочої сили визначається через процентне відношення додаткової праці до необхідної праці, однак в західній літературі термін “експлуатація” не вживається.

У західній економічній теорії існує інша концепція щодо виняткової ролі живої праці у створенні нової вартості, в т.ч. і додаткового продукту. Економікс трактує нову вартість як винагороду капіталіста за організацію виробництва, ініціативу, ризик тощо. Ця винагорода є функція від використання всіх факторів виробництва, хоча марксистська політекономія не визнавала економічно справедливим привласнення капіталістом додаткового продукту формі додаткової вартості.

Не зважаючи на все з появою і збільшенням додаткового продукту з’явився вільний час для науки, мистецтва, розвитку духовної сфери людини тощо, тому немає сенсу в сучасній економіці відмовлятися від категорій додаткової праці, додаткового продукту та додаткової вартості.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал