Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Судинний шов






Друга група оперативних втручань на судинах – це операції, спрямовані на відновлення прохідності судин. Ця група оперативних втручань найскладніша і привертає особливу увагу хірургів. Операції, що спрямовані на ліквідацію просвіту судин, нерідко закінчуються гангреною кінцівки або некрозом частини органа. Судинний шов здавна привертав увагу хірургів. Вперше рану артерії з хорошим результатом зашив Хеллоуел у 1759 році.

В доантисептичний період виконання циркулярного шва переважно закінчувалось невдало. Поштовхом до розробки цієї проблеми послужили роботи Н.Шульц і С.Лубницької, які довели можливість самовільного загоєння незначних за розміром (наприклад, після кровопускання) ран артерій, а також досліди М.В.Екка після накладення анастомозів між нижньою порожнистою і ворітною венами. Основні вимоги до судинного шва викладені в класичних експериментальних роботах Я.І.Ясиновського (1889, 1891) і полягають в дотриманні старанного гемостазу, малої травматизації судинної стінки, особливо інтими і в попередженні звуження судини на місці шва. Прошиванню підлягають лише середня і зовнішня оболонки судини. Випинання шовного матеріалу в просвіт судини веде до посилення тромбоутворення. Теоретичні обґрунтування техніки виконання судинного шва залишаються актуальними і в наш час. В клінічній практиці судинний шов вперше був виконаний В.Г.Цеге-Майтенфелем в Дерпті, І.Ф.Сабанєєвим в Одесі, Л.В.Орловим у Харкові.

Якщо судинний шов накладено по периметру судини, то він має назву циркулярного. В тих випадках, коли шов накладений лише на частину судини – його прийнято називати боковим. Відомо понад 60 видів з’єднання судин, які можна розділити на ручні, механічні і безшовні (канюлювання).

Протягом довгого часу при накладенні судинного шва вважались непорушними наступні принципи:

1) кінці судин, що зшиваються, повинні дотикатися між собою гладкою внутрішньою поверхнею. Виступаючі стібки чи окремі лігатури шва не повинні травмувати внутрішню оболонку судин;

2) для попередження тромбоутворення шовний матеріал не повинен виступати в просвіт судин або, якщо це неможливо уникнути, то контакт між струменем крові і лігатурою мусить бути зведеним до мінімального;

3) шов мусить забезпечувати герметичність судин. Крім того, він не повинен викликати звуження судини або судинного анастомозу.

Відомо, що на сьогодні запропоновано велику кількість модифікацій судинного шва, які базуються на класичному способі Карреля. Методика шва Карреля полягає в наступному. Кінці судин, що підлягають з’єднанню, зближують між собою трьома швами-тримачами, проведеними наскрізь через всю товщину стінки судини на рівній відстані один від одного. Далі їх розправляють таким чином, щоб на поперечному розрізі судина утворювала рівносторонній трикутник. На місці стикання стінок накладають обвивний шов, захоплюючи в стібки всі шари. Такий прийом гарантує щільне зіставлення країв рани і застерігає хірурга від захоплення в шов протилежної стінки судини. Разом з тим це попереджує можливість звуження анастомозу і його перекручення. При виконанні судинного шва важливим є правильне укладання стібків, інтервал між ними повинен бути не більше 1-2 мм.

Закінчивши зашивати одну грань трикутника, основну нитку зв’язують з ниткою шва-тримача. Аналогічним способом накладають шви на дві інших грані. Для перевірки герметичності швів знімають затискачі спочатку з дистального кінця судини, а далі із проксимальних.

 

 


Рис. 29. Циркулярний судинний шов Карреля:
а - краї судини зведені швами-тримачами; б - зшивання судини між швами-тримачами; в - накладення шва по окружості судини.

Якщо герметичність в деяких місцях порушена, то виникає необхідність накласти додатково поодинокі П-подібні вузлові шви.

Подібний шов був розроблений А.М. Морозовою. На відміну від попереднього автор радить використовувати лише два шви-тримачі, які накладають навпроти один одного. Недоліком обвивного циркулярного шва в цілому є те, що шовний матеріал при цьому завжди виступає в просвіті судини. До того ж внутрішня оболонка кінців, що зшиваються, не щільно стикається між собою по всьому периметру. Крім того, він охоплює судину щільним кільцем.

Принцип чіткого зіставлення внутрішніх оболонок судин “інтима до інтими” витриманий при зшиванні судин швом у модифікації А.А.Полянцева (1945). Автор запропонував зближати кінці судин трьома П-подібними швами, які вивертають стінку судини. Після розтягування кінців і їх стикування накладають обвивний циркулярний шов. Г.Л.Ратнер (1965) дещо удосконалив такий вид шва – замість трьох П-подібних швів-тримачів накладав лише два, а далі для рівномірності чергування стібків запропонував сполучати обвивний шов з “захлистуванням”.

 

 


Рис. 30. Види циркулярного судинного шва: а - Полянцева; б - Бріана-Жабуле.

 

З метою кращого зіставлення, а також стикування внутрішніх стінок і попередження контакту шовного матеріалу з кров’ю в просвіті судини, Горслей запропонував безперервний циркулярний шов. При такому шві інтима периферичного і центральних кінців з’єднується у вигляді складки, утворюючи валик.

З цією ж метою Г.М. Соловйов (1952) і Ю.Н. Кривчиков (1959) розробили інвагінаційні методи судинного шва. Вони особливо зручні при з’єднанні судин з різним діаметром.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал