Структура програми на Турбо Паскаль

Програма, написана мовою ПАСКАЛЬ, являє собою послідовність рядків, кожен з яких відокремлюється від іншого символом “; ” (крапка з комою). Вона складається з трьох частин: заголовка, блока описів та блока операторів.

Заголовок задає ім’я програмі.

Блок описів оголошує всі об’єкти, які використовуються програмою: мітки, константи, типи користувача, змінні, тощо.

Блок операторів задає дії, які направлені на розв’язання завдання.

Отже, загальний вид програми на мові ПАСКАЛЬ має вигляд:

Program < ім’я програми >

Uses < модулі >

Const < константи >

Label < мітки >

Type < типи користувача >

Var < змінні >

Begin

< оператори >

End.

Розглянемо кожен блок детальніше.

Заголовок програми розпочинається зі службового слова program, після якого вказується ім’я програми. Він грає допоміжну функцію і ніякої суттєвої ролі для самої програми не має.

ПРИКЛАД:

program circles;

Не слід плутати заголовок програми та ім’я відповідного дискового файлу. Ці імена ніяк між собою не пов’язані. В більшості випадків користувачі не вказують заголовок.

У блоку описів оголошуються всі ідентифікатори, що використовуються в програмі (основному модулі). Блок описів, у свою чергу, може містити шість розділів:

· розділ підключення модулів процедур та функцій;

· розділ опису міток;

· розділ опису констант;

· розділ визначення типів;

· розділ опису змінних;

· розділ опису процедур і функцій.

Транслятор мови ПАСКАЛЬ створений таким чином, що основний файл не містить всіх процедур та функцій. Вони згруповані і реалізовані в окремих файлах, які називаються модулями стандартних процедур та функцій. Наприклад, модуль CRT містить функції для роботи з екраном в текстовому режимі, GRAPH – функції для роботи з екраном в графічному режимі. Крім того, користувач може створювати власні модулі процедур та функцій. В розділі uses здійснюється підключення необхідних модулів процедур та функцій. Програма може містити лише один розділ uses, причому він повинен бути завжди першим у блокові описів. Якщо жоден з модулів не підключається, то цей розділ відсутній.

Програма мовою Паскаль складається з заголовка, розділів описів і розділу операторів. Заголовок програми містить ім'я програми, наприклад:

Program PRYKLAD;

Описи можуть містити в собі:

• розділ бібліотек, що підключаються (модулів);
• розділ опису міток;
• розділ опису констант;
• розділ опису типів;
• розділ опису змінних;
• розділ опису процедур і функцій.

Розділ опису модулів визначається службовим словом USES і містить імена модулів, що підключаються (бібліотек), як тих, що входять до складу системи Turbo Pascal, так і тих, що написані користувачем власноруч. Розділ опису модулів повинний бути першим серед розділів описів. Імена модулів відокремлюються один від одного комами:

uses CRT, Graph;

Будь-який оператор у програмі може бути позначений міткою. Ім'я мітки задається за правилами створення ідентифікаторів Турбо Паскаль. У якості мітки також можуть використовуватися довільні цілі числа без знаку, що містять не більше чотирьох цифр. Мітка ставиться перед оператором і відокремлюється від нього двокрапкою. Усі мітки, що використовуються в програмі, повинні бути перераховані в розділі опису міток, наприклад:

label 3, 471, 29, Quit;

Опис констант дозволяє використовувати імена в якості синонімів констант, їх необхідно визначати в розділі опису констант:

const K= 1024; MAX= 16384;

У розділі опису змінних необхідно вказати всі змінні, використовувані в програмі, і визначити їх тип:

Опис типів, процедур і функцій буде розглянуто нижче. Окремі розділи описів можуть бути відсутні, але варто пам'ятати, що в Паскаль - програмі мають бути обов'язково описані усі компоненти програми.

Розділ операторів являє собою складений оператор, що міститься між службовими словами

begin.......end

послідовність операторів. Оператори відокремлюються один від одного символом;. Текст програми закінчується символом крапка.

Крім описів і операторів Паскаль - програма може містити коментарі, що являють собою довільну послідовність символів, розташовану між відкриваючою дужкою коментарів {і закриваючою дужкою коментарів}.

Приклад 1

Дана програма надсилає запит до клавіатури і чекає на введення двох чисел, знаходить їхню суму і виводить відповідь. Тепер зробимо так, щоб програма спочатку очищала екран, виконувала свої дії, а в кінці роботи дозволяла користувачу подивитися результат, очікуючи натискання ним клавіші.

Приклад 2

Текст Паскаль - програми може містити ключі компіляції, які дозволяють керувати режимом компіляції. Синтаксично ключі компіляції записуються як коментарі. Ключ компіляції містить символ $ і букву-ключ з подальшим знаком + (ввімкнути режим) чи - (вимкнути режим). наприклад:

{$E+} - емулювати математичний співпроцесор;
{$F+} - формувати далекозасягаючий тип виклику процедур і функцій;
{$N+} - використовувати математичний співпроцесор;
{$R+} - перевіряти вихід за границі діапазонів.

Деякі ключі компіляції можуть містити параметр, наприклад:

{$I ім'я файлу} - включити в текст модульна програми названий файл.

Алфавітом називається сукупність символів, які можна використовувати в мові програмування. Для мови PASCAL це такі символи: A, B, …, Z; a, b, …, z, _ (символ підкреслення), 0, 1, 2, …, 9.

Спеціальні символи: + - * / = < < span style=" " >.,;: @ ‘ () [ ] { } # $ ^. Символ “проміжок” ніяк не визначається, це “пусте місце” між якими-небудь конструкціями.

За допомогою символів алфавіту можна складати різноманітні конструкції: постійні, змінні, оператори, тощо.

Постійна змінна (константа) не змінюється в процесі програми. Є декілька видів констант.

Числові константи – цілі та дійсні.

Приклади цілих констант

158 -65 38456

Дійсні константи можна записувати одним з двох способів:

1) 24.865 -0.36

2) 0.24865Е+2 -0.36Е0

У цілій константі немає ні крапки, ні коми, а в дійсній константі записується так звана десяткова крапка (а не кома).

Символічна константа – це один символ у лапках.

Приклади:

‘a’ ‘+’

Рядкова константа – це послідовність символів в лапках, наприклад:

‘Купуйте IBM PC AT’

Логічні константи визначаються словами True та False, відповідно “істине” та “хибне”.

Невідємними елементами кожної програми є змінні. Змінні визначаються іменем, яке починається з литери та може мати в середині цифри та знак підкреслення. Великі та малі літерив іменах не розрізнюяться.

Приклад:

A Xsum Kilkist Rik1999 Dunamo_Kuev

Довжина імені може бути, яка завгодно, але транслятор “розуміє” тільки перші 63 символи.

Змінна одержує та змінює (може і не змінювати) своє значення в процесі роботи програми.

Кожна змінна повинна бути описана на початку програми після слова Var. При цьому вказується тип змінної. Для цілої змінної всі типи наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Всі можливі типи дійсної змінної наведені в таблиці 2

Таблиця 2

Стандартний тип для дійсної змінної – Real. На відміну від інших мов програмування в системі PASCAL треба обов’язково описувати всі змінні на початку програми.

Приклад:

Var A, B: Real;

X: Double;

I, J, K: Byte;

M: Integer

Для опису символьних змінних вживають тип Char, рядкових - String, логічних – Boolean.

Найбільша довжина рядку складає 255 символів, у квадратних дужках вказують довжину для конкретної змінної. Якщо довжина не вказана, то автоматично береться – 255.

Приклад:

Var Z, Buk, Sim: Char;

Str: String [20];

S: String;

Q, R: Boolean