Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Вимоги до протипожежного водопостачання. Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати необхідні за нормами витрату і напір води
|
|
Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати необхідні за нормами витрату і напір води. При недостатньому напорі на підприємстві слід установлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.
Перевірку роботоздатності пожежних гідрантів здійснюють особи, які відповідають за їх технічний стан, не рідше як двічі на рік (навесні та восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів мають бути очищеними від бруду, льоду і снігу, в холодну пору утепленими, а стояки - звільненими від води.
Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.
До пожежних гідрантів та водоймищ слід улаштувати під'їзди з твердим покриттям.
Якщо на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі 200 м) розташовані природні або штучні джерела води (ріки, озера, басейни тощо), то до них треба влаштувати під'їзди з площадками (пірсами) розміром не менш як 12 х 12 метрів для забору води пожежними автомобілями в будь-яку пору року.
Внутрішні пожежні крани слід розміщувати в легкодоступних місцях, при цьому вони не повинні перешкоджати евакуації людей.
Внутрішні пожежні крани треба укомплектувати пожежними рукавами однакового з ними діаметру завдовжки 10-20 м і стволами, а також важелями для полегшення відкривання вентиля.
Пожежні крани двічі на рік (весною та восени) підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на роботоздатність з пуском води та реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
6. Вимоги пожежної безпеки при заправленні дорожніх транспортних засобів на автозаправних пунктах.
До роботи на АЗП допускаються тільки особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають про це відповідні посвідчення.
Територія АЗП має бути спланована так, щобунеможливлювати потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі при аварії) за її межі.
Автомобільна техніка, яка чекає черги для заправки, повинна бути при в'їзді на територію АЗП, поза зоною розташування паливних резервуарів і колонок.
Забороняється - як у будинку АЗП, так і на відстані менш як 20 м від її території - курити, проводити ремонтні та інші роботи, зв'язані з застосуванням відкритого вогню.
Зливати нафтопродукти у підземні резервуари слід
закритим способом (через шланг).
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерни в ємкість слід заміряти рівень нафтопродукту в цій ємкості. Процес зливання повинні контролювати працівник АЗП і водій автоцистерни.
При заправленні на АЗП слід додержуватися таких правил:
1) мотоцикли і моторолери (при їх наявності) слід подавати до бензоколонок з вимкненими двигунами, пуск і зупинку яких треба здійснювати на відстані не менш як 15 м від колонок;
2) автомобілі - подавати до бензоколонок своїм ходом з вимкненням в подальшому двигунів до початку процесу заправки;
3) нафтопродукти слід відпускати безпосередньо в бензобаки.
Якщо автомобілі направляються у далекий рейс, то дозволяється відпускати бензин (інші нафтопродукти) і в металеві бочки або каністри зі щільними пробками;
4) облиті нафтопродуктами частини автомобілів до пуску двигунів водії повинні витерти насухо;
5) випадково пролиті на землю нафтопродукти слід засипати піском, а цей пісок і промаслені обтиральні матеріали - зібрати в металеві ящики зі щільними кришками;
6) відстань між автомобілем, який заправляють, і тим, що за ним у черзі на заправку, повинна становити не менш як 3 м;
7) відстань між автомобілями, які стоять у черзі на заправлення, - не менш як 1 м, при цьому для кожного дорожнього транспортного засобу має бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗП.
На АЗП забороняється:
1) заправлення транспортних засобів з двигунами, які в цей час працюють;
2) проїзд транспорту територією АЗП з порушенням дорожньої розмітки;
3) робота в одязі та взутті, облитих бензином;
4) заправлення транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
5) заправлення автомобілів, навантажених небезпечними вантажами (вибухові речовини, СПГ і ЗНГ, ЛЗР і ГР та ін.);
6) в'їзд на територію АЗП і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
7) під'єднання заземлювальних провідників до пофарбованих і забруднених частин автоцистерни;
8) використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
9) експлуатація вибухозахисного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими конструкцією.
Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на АЗП забороняється. З метою надійного захисту АЗП від прямих ударів блискавки їх слід обладнати справними блискавковідводами (один раз на рік - влітку - при сухому грунті АЗП перевіряються на омічний опір, про що складається акт).
7. Вимоги пожежної безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті дорожніх транспортних засобів.
Загальні вимоги.
Автомобільну техніку, що надходить на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та
агрегатів, при необхідності, зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони.
На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12 В).
У місцях миття і знежирювання з допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення
(електрозварювання, заточування та ін.).
Забороняється проводити ремонт автомобілів з двигуном, який працює.
При ремонті карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.
Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати в металеві ящики з щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з
виробничих приміщень у спеціально відведені місця.
Перед подаванням газобалонних автомобілів у приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на спеціальному посту газову систему живлення на герметичність.
В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення забороняється.
У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту автомобільної техніки, забороняється:
1) встановлювати автомобілі в кількостях, що перевищують норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними та елементами будівлі;
2) встановлювати автомобільну техніку з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального з паливної системи;
3) зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване
масло, кислоти, фарби та ін.;
4) заправляти автомобільну техніку паливом;
5) зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;
6) захаращувати проходи між стелажами і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою і т.ін.
Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи, пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води
Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.
У зарядному приміщенні забороняється:
1) курити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником, цигаркою і т.ін.);
2) користуватись електронагрівальними приладами;
3) зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;
4) перебування сторонніх осіб;
5) користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру при ударі;
6) зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;
7) залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;
8) зберігати продукти харчування та вживати їжу.
. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.
Фарбувальні роботи
. На кожний фарбувальний цех (відділення, дільницю) слід мати проектну документацію, затверджену в установленому порядку.
Розміщення фарбувальних цехів у підвальних або цокольних приміщеннях є неприпустимим.
Відділення сухого очищення поверхонь (дробоструминного, піскоструминного та ін.) слід розміщувати у спеціальних приміщеннях, ізольованих від загального фарбувального
цеху.
. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з фарбувальними роботами, треба облицювати плиткою на висоту не менш як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.
. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих
ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації
Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому
приміщенні або на відкритій площадці.
Вимоги пожежної безпеки під час підготовки та проведення зварювальних робіт
Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає
керівник і вказує в наряді-допуску.
Після закінчення вогневих робіт зварник повинен старанно оглянути місце їх проведення, при наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення
пожежі.
Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом двох годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальна за пожежну безпеку службова особа роблять відповідні помітки в наряді-допуску.
При проведенні вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід установити ретельний контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення
експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.
У зварювальних цехах при наявності не більш як 10 зварювальних постів дозволяється на кожному пості мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони треба або обгородити щитами з негорючих матеріалів, або ж зберігати у спеціальних прибудовах до цеху.
Не дозволяється:
1) розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
2) допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічну перевірку знань з одержанням спеціального посвідчення;
3) зварювати, різати свіжопофарбовані конструкції та вироби до повного висихання фарби;
4) допускати дотик електричних проводів до балонів зі стисненими, скрапленими і розчиненими газами;
5) проводити вогневі роботи на елементах конструкцій дорожніх транспортних засобів з вантажем із горючих матеріалів, а також з вантажем, який перебуває під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря, або під електричною напругою;
6) користуватись при вогневих роботах одягом і рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;
7) зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети та матеріали.
У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) " Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно" та " Не проходити з вогнем".
Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих площадках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори слід обгороджувати і розміщувати не ближче як за 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менш як 5 м - від балонів з киснем і горючими газами.
У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігати водночас не більш як 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому
вигляді може бути не більше одного барабана.
. При проведенні газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:
1) відігрівати замерзлі (обмерзлі) ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;
2) допускати контакт кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом і клоччям;
3) переносити балони на плечах і руках;
4) зберігати і транспортувати балони з газами без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;
5) працювати від одного водяного затвора двом зварникам;
6) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції абопроштовхувати його у воронку апарата з допомогою залізних прутів і дроту, а також працювати на карбідному пилу;
7) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або при наявності води в газозбірнику; 8) завантажувати корзини карбідом більш як на половину їх
місткості при роботі генераторів " вода на карбід";
9) продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг - горючими газами, а також взаємозаміняти шланги при роботі;
10) користуватись шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а при веденні монтажних робіт - 40 м;
11) перекручувати, заломлювати або затискати газовідвідні шланги;
12) переносити генератор при наявності в газозбірнику ацетилену;
13) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом умисного збільшення тиску газу в них або збільшення одночасного завантаження карбіду кальцію;
14) застосовувати мідний інструмент для розкривання барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури та в інших випадках, коли можливий контакт з ацетиленом.
Електрозварювальні роботи
Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.
При проведенні електрозварювальних робіт, зв'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, слід застосовувати механічно міцні шлангові кабелі.
Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розміщувати від трубопроводів кисню на відстані не менш як 0, 5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м.
Як зворотний провідник, що з'єднує зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути застосовані стальні або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і сама зварювана конструкція, якщо їх переріз гарантує безпечне за умовами нагріву протікання струму.
. Опір ізоляції струмоведучих частин зварювального ланцюга повинен бути не нижче 0, 5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (при автоматичному зварюванні під шаром флюсу - 1 раз на місяць), вона повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 5 хвилин.
8. Порядок дій адміністрації і персоналу підприємств при виникненні пожежі.
На підприємстві при виникненні пожежі дії адміністрації та персоналу слід спрямувати на гарантування безпеки та евакуації людей.
Кожний працівник, який виявив пожежу, повинен:
1) негайно повідомити про це по телефону пожежну охорону (при цьому слід назвати адресу об'єкта, вказати поверховість будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище, ім'я та по батькові);
2) вжити (по можливості) заходів для евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
3) повідомити про пожежу керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по підприємству або організації;
4) при потребі - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну і т.ін.).
Посадова особа підприємства, що прибула на місце пожежі, повинна:
1) перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести до відома власника підприємства про пожежу;
2) в разі загрози для життя людей негайно організувати їх порятунок (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили і засоби;
3) вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;
4) припинити роботи в приміщенні, крім робіт зі вжиття заходів з ліквідації пожежі;
5) при потребі - відключити електроенергію (за винятком систем протипожежного захисту), зупинити транспортери, агрегати, апарати, перекрити сировинні, газові та парові комунікації,
зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) і вжити інших заходів, які сприяють недопущенню розвитку пожежі та задимлення в приміщенні;
6) перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;
7) одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію, у відповідності зі схемою, і захист матеріальних цінностей;
8) забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, які
беруть участь у гасінні пожежі;
9) організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, допомогти у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела.
По прибутті на пожежу пожежних підрозділів слід забезпечити їх безперешкодний доступ на територію підприємства.
Основні причини загоряння на автотранспорті:
1) порушення герметичності комунікацій, несправностей паливної системи і загоряння палива і електропроводки при стиканні з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним колектором, глушником та опалювальною установкою);
2) спалахування палива внаслідок потрапляння іскри, яка виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля під час ДТП;
3) спалахування палива від потрапляння іскри розряду статичної електрики;
4) спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива з причин несправності електрообладнання (короткого замикання, незадовільних контактів тощо);
5) спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрів вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності палива в паливних баках за допомогою відкритого вогню, паління та ін.).
При займанні автомобіля водій повинен зупинити автомобіль, з'їхавши на узбіччя, вимкнути запалення, відключити акумулятор від загальної мережі і виконати вимоги Правил дорожнього руху (1094-93-п), щодо позначення зупинки дорожнього транспортного засобу, та цих Правил.
Після зупинки автомобіля водій повинен негайно відкрити всі виходи, забезпечити швидку евакуацію пасажирів і приступити до гасіння пожежі. Висока ефективність гасіння пожежі може бути досягнута, якщо гасіння буде проводитись одночасно з евакуацією пасажирів.
Гасіння пожежі вогнегасником потрібно починати з пролитого під автомобіль палива, здійснюючи наступне подавання струменя на осередок у ньому. Перед початком гасіння в
підкапотному просторі водій повинен відкрити замки капота. Гасіння в підкапотному просторі слід починати одночасно з відкриттям капота, так як інтенсивність горіння та після його відкритті зростає (без гасіння).
Успіх гасіння автомобіля, що горить, залежить від оперативності дій водія. Водій зобов'язаний пам'ятати, що для всіх вогнегасників, рекомендованих для комплектації автотранспорту, час безперервної роботи вогнегасника становлять не більш як 9-15 с. Замково-пускове обладнання вогнегасника дозволяє, при потребі, припинити подавання вогнегасильного заряду. Це покращує тактику гасіння декількох осередків в різних місцях автомобіля або повторюваних загорань в одному осередку.
Найбільший ефект досягається при одночасному гасінні (групою людей) із застосуванням декількох вогнегасників, а також якщо одночасно застосовуються підсобні засоби: сніг, пісок,
покривало і т.інше.
Гасити потрібно з навітряної сторони, направляючи струмінь з вогнегасника на поверхню, яка горить, а не на полум'я. При гасінні палива, яке витікає, слід подавати заряд від низу гирла отвору до гори.
Для водія небезпечно гасити вогонь в забрудненому одязі (промасленому, просоченому парами палива) і з руками, змоченими пальним.
В разі ДТП, які призвели до пожежі при перевезенні небезпечних вантажів, водій зобов'язаний:
1) за потреби вжити заходів для виклику пожежної допомоги;
2) у відповідності з аварійною карткою - вжити заходів з первинного усунення наслідків аварії;
3) позначити місце ДТП згідно з вимогами Правил дорожнього руху (1094-93-п), а також вжити заходів з евакуації дорожнього транспортного засобу за межі дороги, якщо це передбачено умовами безпечних перевезень небезпечних вантажів.
При вимушеній зупинці дорожнього транспортного засобу з-за пошкодження тари або упаковки з небезпечним вантажем, властивості якого становлять небезпеку для інших учасників руху, місце зупинки додатково позначається двома знаками " В'їзд заборонено", які встановлюються з обох напрямків руху на відстані не менше як 100 м від дорожнього транспортного засобу. Про місце вимушеної зупинки, її причини слід сповістити Державтоінспекцію.
При гасінні пожежі на газобалонному дорожньому транспортному засобі, перш за все, потрібно:
1) перекрити магістральний і балонний вентилі;
2) на двигуні, який працює, збільшити кількість обертів колінчатого вала і швидко відпрацювати газ, який залишився в системі газопроводів, від вентиля в карбюратор - змішувач;
3) гасити пожежу вуглекислотним або порошковим вогнегасником, піском, покривалом, водою, снігом та іншими підручними засобами.
Рекомендації щодо оснащення об'єктів первинними засобами
пожежогасіння
1. Усі виробничі, складські, допоміжні та адміністративні будівлі й споруди, окремі приміщення й технологічні установки мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння. До числа первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
2. Для визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння слід ураховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також розміри площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.
На підприємствах рекомендується застосовувати такі вогнегасники:
1) пінні (повітряно-пінні - ОВП-5 і ОВП-10 та хімічний повітряно-пінний - ОХВП-10) - для гасіння різних речовин, легкозаймистих рідин, матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів і сплавів на їх основі (алюміній, органічні), бо при цьому може посилитись горіння, що супроводитиметься вибухом. Пінні вогнегасники не можна застосовувати також при гасінні електрообладнання, яке перебуває під напругою;
2) водні вогнегасники (РЛО-М), призначені для гасіння невеликих вогнищ (осередків) пожеж;
3) вуглекислотні (переносні ОВ-2, ОВ-5, ОСУ-5 і пересувні ОВ-25, ОВ-80, ОВ-400) - для гасіння невеликих вогнищ пожежі різних речовин і матеріалів, за винятком матеріалів, які горять (тліють) без доступу повітря, (кіноплівки), а також для гасіння електроустановок під напругою до 1000 В;
4) хладонові (ОХ-3, ОБХ-3, ОХ-7, ОС-8М) - для гасіння невеликих вогнищ пожежі різних речовин, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів та ін.), а також електроустановок під напругою не більш як 380 В. Вони не придатні для гасіння речовин, які можуть горіти (тліти) без доступу повітря, а також лужних і лужноземельних металів на їх основі. Вогнегасники використовують у опалюваних і неопалюваних складських
приміщеннях, навантажених і спеціалізованих автомобілях для перевезення горючих та мастильних матеріалів, на автозаправних пунктах;
5) порошкові (ОП-2, ОП-5, ОП-10, ОП-50, ОП-100 та інші) - для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, лужних і лужноземельних металів, твердих речовин і електроустановок під напругою не вище 1000 В;
6) комбіновані (ОК-100, ОК-500) - для гасіння складних вогнищ пожеж. Вони складаються з двох ємкостей: одна з розчином піноутворювача, друга з вогнегасним порошком.
3. Належну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.
Якщо в одному приміщенні перебувають декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не розмежованих протипожежними стінами, усі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежогасним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами, які належать до найбільш небезпечного виробництва.
4. Покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубошерсті полотна і повсть повинні мати розмір не менш як 1 м х 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2, 0 м х 1, 5 м, 2 м х 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів " A",
" B", " D", (E).
5. Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях (спорудах) у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів. Їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв.м
захищуваної площі.
6. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше 0, 2 куб.м і бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 0, 008 куб.м.
7. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 кв.м.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
8. Ящики для піску повинні мати місткість 0, 5; 1, 0 або 3, 0 куб.м та бути укомплектованими совковою лопатою.
Місткості для піску, що є елементом конструкції пожежного стенда, повинні бути місткістю не менше 0, 1 куб.м. Конструкція ящика (місткості) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати потрапляння опадів.
9. Склади лісу, тари та волокнистих матеріалів слід забезпечувати збільшеною кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння, виходячи з місцевих умов.
10. Будівлі та споруди, які споруджують та реконструйовуються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:
1) на 200 кв.м площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менша за 200 кв.м - два вогнегасники) на поверх, бочка з водою, ящик з піском;
2) на кожні 20 м довжини риштування (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою;
3) на 200 кв.м площі покриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями - один вогнегасник, бочка з водою, ящик з піском;
4) у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасники та ящик з піском на кожний агрегат.
11. У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники - пінні чи водяні - місткістю 10 л або порошкові - місткістю не менше 5 л. Місткість бочок з водою та ящиків з піском, а також їх укомплектованість інвентарем (відрами, лопатами) має відповідати вимогам пунктів 6 та 8 цього додатка.
На території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель, складів, майстерень встановлюються пожежні щити (стенди) та бочки з водою.
11.1. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється згідно з пунктами 13 та 14 цього додатка, залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у захищуваному приміщенні або на об'єкті (стандарт ISO 3941-77):
1) клас A - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжуються тлінням (деревина, текстиль, папір);
2) клас B - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які розтоплюються;
3) клас C - пожежі газів;
4) клас D - пожежі металів та їх сплавів;
5) клас (E) - (додатковий клас, прийнятий в цих Правилах) - для позначення пожеж, які пов'язані з горінням електроустановок.
Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
11.2. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) обумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшених їх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники, вказані в пункті 14 цього додатка.
Для гасіння великих площ горіння, коли застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об'єкті слід передбачити додатково ефективні засоби пожежогасіння.
Приблизні норми первинних засобів пожежогасіння для різних приміщень, споруд і установок наведені в пункті 12 цього додатка.
11.3. Рекомендації з оснащення приміщень переносними вогнегасниками наведені в пункті 13 цього додатка.
11.4. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, випробні стенди, установки для миття і знежирювання деталей, сушильні камери та ін.) обладнуються не менш як двома вогнегасниками кожна або однією стаціонарною установкою пожежогасіння.
11.5. Кожне виробниче або іншого призначення приміщення рекомендується забезпечувати пінними вогнегасниками тільки одного виду.
11.6. У місцях наявності великої кількості легкозаймистих і горючих рідин, легкогорючих матеріалів (каучук, гума та ін.) доцільно встановлювати вогнегасники ОВПУ-250.
11.7. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння з розрахунку 50% від розрахункової кількості.
11.8. У місцях зосередження коштовної апаратури і обладнання кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.
11.9. Комплектування технологічного обладнання вогнегасниками здійснюється згідно з вимогами технічних умов (паспортів) на це обладнання. Комплектування імпортного обладнання вогнегасниками здійснюється за умовами договору на його поставку.
11.10. Вогнегасники, відправлені з підприємства на перезарядження, замінюються відповідною кількістю заряджених вогнегасників.
(Дадати таб.)