Вимоги до КТП. 5 страница

9. Огородження рухомих частин, які відкриваються догори, забезпечуються фіксаторами для утримання їх у відкритому положенні, а ті, що відкриваються донизу, повинні облаштовуватися пристосуваннями для їх утримання в закритому (робочому) положенні.

Вимоги безпеки до підйомників, домкратів

1. Кожний підйомник та домкрат повинні мати стопорні чи інші ефективні пристрої для обмеження ходу.

2. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні мати щільні з'єднання, що виключають витікання рідини або повітря із робочих циліндрів і живильних трубопроводів під час переміщення вантажу, і не мати видимих дефектів і пошкоджень.

3. Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні забезпечувати повільне та плавне опускання штока під навантаженням і обладнуватися пристроями, що запобігають падінню автомобільного транспортного засобу або вивішених його частин у разі пошкодження підйомника чи приєднаних до них живильних трубопроводів.

Конструкція підйомників з двома та більше плунжерами або стояками повинна забезпечувати синхронне підіймання та опускання автомобільного транспортного засобу з відхиленням по висоті не більше 10 % незалежно від навантаження, що припадає на кожний плунжер або стояк.

4. Підйомники повинні мати запобіжний клапан у гідросистемі або інший пристрій, що запобігає їх перевантаженню. Клапан або пристрій мають спрацьовувати в межах робочих перевантажень від 120 % до 140 % вантажопідіймальності підйомника. Усі контури гідравлічної системи мають бути оснащені запобіжним клапаном. Регульований запобіжний клапан має бути опломбований.

Зворотні клапани гідравлічних підйомників і домкратів повинні забезпечувати припинення миттєвого аварійного опускання вантажу у разі розриву трубопроводів, зниження тиску в них (зупинці роботи насосної станції).

5. Підйомники з електричним приводом повинні обладнуватися автоматичними обмежувальними кінцевими вимикачами на верхній і нижній межах робочого ходу.

Натискні кнопки, за допомогою яких керують підійманням, опусканням, мають повертатися в нейтральне положення, як тільки припиняється дія на них. Вони повинні бути розташовані так, щоб співпадали з переміщенням вантажу в тому самому напрямку (підйому, опускання). Функції кожної з натискних кнопок мають бути чітко позначені.

На пульті керування має бути передбачена кнопка або інший пристрій з світловим індикатором для включення (виключення) підйомника у мережу електроживлення.

6. Домкрати повинні бути такої конструкції, щоб вивішена частина транспортних засобів:

- у будь-якому положенні залишалася на опорі;

- не могла бути випадково опущена;

- не зісковзувала з опорної поверхні.

7. Опорні поверхні підхватів та педалей домкратів повинні бути рифленими.

8. Ручні важільно-рейкові домкрати повинні мати справні пристрої, що унеможливлюють спонтанне опускання вантажу в разі зняття зусилля з важеля або рукоятки, оснащуватися стопорами, що унеможливлюють вихід гвинта або рейки під час перебування штоку у верхньому крайньому положенні.

9. Монтаж, ремонт підйомників здійснюються згідно з настановою з експлуатації, монтажу та обслуговування виробника підйомників.

10. Акт готовності підйомника після монтажу складається організацією, яка його змонтувала, і додається до паспорта з такою документацією:

- проект (план) встановлення;

- акт виконання будівельних робіт (для підйомників, які закріплюються на фундаменті);

- протоколи перевірки величини опору ступенів ізоляції та перевірки ізоляції електрообладнання і електропроводки.

11. Підйомники підлягають первинному, періодичному та позачерговому технічним оглядам.

12. Первинному технічному огляду підлягають нововиготовлені підйомники перед уведенням їх в експлуатацію.

13. Періодичному технічному огляду підлягають підйомники, що перебувають в експлуатації:

- до закінчення строку служби (граничного строку експлуатації) підйомника повному технічному огляду - не рідше одного разу на три роки, частковому технічному огляду - не рідше одного разу на 12 місяців;

- після закінчення строку служби (граничного строку експлуатації) підйомника в межах продовжуваного строку безпечної експлуатації в терміни, установлені регламентом технічних оглядів на продовжуваний строк безпечної експлуатації.

14. Позачерговому технічному огляду підлягають підйомники в разі:

- уведення їх в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;

- перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;

- закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);

- експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;

- аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру;

- отримання припису посадової особи центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці в разі виявлення дефектів, пошкоджень і порушень цих Правил, що впливають на їх безпечну експлуатацію.

В інших випадках позачерговий технічний огляд підйомників проводиться відповідно до вимог чинного законодавства України або за ініціативою суб'єкта господарювання.

15. Технічний огляд підйомників проводиться в кілька етапів:

вивчення експлуатаційних (паспорт, настанова з експлуатації тощо), конструкторських (проектних), ремонтних і інших документів, що містять дані про підйомник за весь період експлуатації;

аналіз умов та режимів експлуатації;

проведення огляду, неруйнівного контролю, якщо це передбачено організаційно-методичними документами;

проведення випробування (без навантаження, статичне та динамічне);

оцінка технічного стану;

визначення умов та строку подальшої експлуатації.

16. Під час проведення огляду перевіряються:

- стан металоконструкцій та їх з'єднань (наявність тріщин, деформацій);

- спрацювання поверхонь шарнірних з'єднань;

- наявність підтікання масла, герметичність гідропроводів;

- опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання та електрична міцність ізоляції.

17. Статичне випробування підйомника проводиться навантаженням, яке перевищує на 25 % його вантажопідіймальність, у разі перебування вантажу в крайньому верхньому положенні протягом 10 хвилин.

Динамічне випробування підйомника проводиться навантаженням, яке на 10 % перевищує вантажопідіймальність підйомника, шляхом підіймання і опускання вантажу три рази.

Під час випробування підйомника перевіряється гідравлічна система на герметичність і регулювання запобіжного клапана.

Поява залишкових деформацій, мимовільне опускання лап, платформи не допускаються.

18. Забороняється використовувати домкрати, у яких різьба гвинта чи гайки зношена більш ніж на 20 %.

19. Запобіжні клапани гідравлічних домкратів з ручним приводом, гідравлічних, електрогідравлічних і плунжерних підйомників не повинні допускати перевищення номінального тиску більше ніж на 12 %.

Вимоги безпеки до спеціалізованого устаткування, пристроїв

1. Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів повинна виключати можливість самовільного виїзду транспортних засобів зі стенда та обмежувати їх переміщення за його межі у поперечному напрямку під час випробувань.

2. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в'їзді світловою сигналізацією і кінцевими вимикачами.

3. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який відключає привід при відкритому завантажувальному люці.

4. Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працівників від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуванні шини.

5. На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який виключає привід при перевищенні встановленого значення тиску більше як на 10 %.

6. У конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу та транспортування складальних одиниць і агрегатів автомобіля, повинні бути стояки та упори, що запобігають їх падінню або зміщенню на платформі, і стоянковий гальмівний пристрій.

7. Пересувне та переносне обладнання повинне мати захвати для його переміщення або перенесення.

8. Конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засобів, що установлені на них. На кожній підставці (козелку) повинно бути зазначене граничнодопустиме навантаження.

9. Конструкція упорних автомобільних колодок повинна відповідати таким вимогам:

витримувати максимальне навантаження, що дорівнює половині навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;

забезпечувати щільне установлення під колеса;

виключати ковзання після установлення у разі початку руху автомобіля.

10. Гнучкі та жорсткі зчіпки повинні забезпечувати надійне кріплення буксированого та буксируючого автомобілів у процесі буксирування, симетричний розподіл передавання тягового зусилля (для жорстких зчіпок), простоту та зручність закріплення на буксируючому і буксированому автомобілях.

11. Переносні драбини-стрем'янки, що виготовлені із дерева, повинні мати врізані у тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через кожні 2 м стяжними болтами.

Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями.

Відстань між східцями драбини (у тому числі і помостів) не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм.

Драбини-стрем'янки повинні бути такої довжини, щоб працівник міг працювати зі східців, що відстають від верхнього кінця драбини не менше як на 1 м.

Нижні кінці драбини повинні мати наконечники, що перешкоджають її ковзанню.

Задні ніжки драбин-стрем'янок повинні бути скріплені стяжками.

Вимоги безпеки до інструментів

1. Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не повинні мати:

- на робочих поверхнях пошкоджень (вибоїн, відколів);

- на бокових гранях у місцях затискання їх рукою задирок та гострих ребер;

- на дерев'яних поверхнях ручок сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою;

- наклепів та перегартованих робочих поверхонь.

2. Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дерев'яні ручки і щільно заклинені м'якими, сталевими зайорженими клинами.

Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твердих та в'язких порід сухого дерева і насаджені під прямим кутом по відношенню до вісі бойка. Застосування ручок з м'яких або товстошарових порід дерева забороняється.

Ручка повинна бути прямою, овального перерізу з незначним потовщенням до її вільного кінця.

Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300 - 400 мм залежно від ваги.

3. Усі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.

4. Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, а відтягнена частина зубила - 60 - 70 мм. Різальна частина зубила повинна мати пряму або злегка випуклу лінію.

5. Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно захоплювати затискуваний виріб і мати на губках неспрацьовану насічку.

6. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок та головок болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути паралельними і не повинні бути закатаними.

Розвідні ключі не повинні бути ослабленими у рухомих частинах.

7. Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в головці гвинта.

8. Зенкери, свердла і тому подібний вставний інструмент повинні бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів. Хвостовики цього інструменту не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин та інших пошкоджень, повинні бути міцно пригнаними і правильно центрованими.

9. Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних машинах (інструментах) повинен бути:

розташований так, щоб виключити можливість випадкового включення;

улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

10. Приєднання шлангів до пневматичного інструменту, вхідного штуцера роздавального трубопровода та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів із справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.

11. У конструкції ручного механізованого інструменту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.

8. Основні вимоги безпеки при роботі на верстатах

Загальні вимоги

1. Під час виконання робіт на робочих місцях, де розташовані верстати, можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- обертові частини верстатів і деталі, що обробляються;

- деталі, заготовки та їх осколки, стружка, а також інструмент, які вилітають:

- частини абразивних кругів, які розлітаються;

- різальний інструмент;

- ураження електричним струмом;

- підвищені рівні шуму.

2. Верстати, при роботі на яких виділяються шкідливі речовини, повинні працювати з ввімкненою місцевою вентиляцією для їх видалення із зони різання.

3. На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повинні бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони шириною не менше 0, 6 м від частин верстата, що виступають.

4. Верстати повинні приводитись у дію та обслуговуватись тільки тими особами, за якими вони закріплені. Пускати в дію верстати і працювати на них іншим особам забороняється.

5. Перед початком роботи на верстаті необхідно перевірити справність та наявність усіх огороджень і пристроїв, надійність закріплення різального інструменту, а також випробувати верстат на холостому ходу.

6. Виключення верстата обов'язкове: у разі припинення подання струму; при зміні робочого інструменту, закріпленні або установленні деталі, що обробляється, знятті її з верстата, а також при ремонті, чищенні, змащенні верстата, прибиранні ошурок та стружки.

7. Для зняття, установлення деталей або заготовок масою більше 20 кг необхідно використовувати підйомно-транспортні механізми, обладнані спеціальними пристроями (захватами).

8. Вироби, що оброблюються на верстатах, повинні міцно і надійно закріплятися.

9. Під час виконання робіт на верстатах повинні застосовуватись передбачені на них засоби захисту.

10. Забороняється працювати на заточувальних верстатах у разі відсутності або несправності захисних щитків.

11. Видалення стружки з верстата повинно робитися відповідними пристроями (гачками, щітками). Прибирати стружку руками забороняється.

Гачки повинні мати гладкі рукоятки та щиток, що запобігає порізам рук стружкою.

Прибирання стружки з робочих проходів повинно проводитися ретельно, накопичення стружки не допускається. Стружку збирають у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видаляють із приміщення.

12. При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) верстатник повинен виключити верстат.

13. Біля кожного верстата повинна бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію.

Токарні верстати

1. Знімаючи (згвинчуючи) патрон або план-шайбу, необхідно обертати їх тільки вручну. Забороняється для виконання цієї операції включати шпиндель верстата.

2. Під час роботи верстата забороняється торкатися обертаючих частин, вводити руку в зону їх руху, класти на верстат деталі та інструменти.

3. Обробка металів, що утворюють зливну стружку, повинна проводитися із застосуванням стружколомачів для роздроблення стружки.

4. Прутковий матеріал, що подається для обробки на верстати, не повинен мати кривизни.

5. Під час роботи на високих швидкостях з метою безпеки необхідно користуватися обертовими центрами.

6. Для створення безпечних умов праці при обробці деталей великої довжини повинні застосовуватись люнети.

Свердлильні верстати

1. Під час встановлення свердел та інших різальних інструментів і пристроїв у шпиндель верстата необхідно звертати особливу увагу на міцність їх закріплення і точність центрування.

2. Видалення стружки із просвердлюваного отвору допускається проводити тільки після зупинення верстата і відведення інструменту.

Для видалення стружки з верстата працівникам видаються відповідні пристосування (щітки, ящики, гачки і тому подібне).

Гачки повинні мати гладкі рукоятки, без проушин або кільцеподібних закруглень і невеликої, круглої форми щиток біля рукоятки, що застерігає руки від порізу стружкою.

3. Усі предмети, які призначені для обробки, за винятком особливо важких, повинні бути встановлені і закріплені на столі або плиті свердлильного верстата нерухомо за допомогою лещат, кондукторів або інших надійних пристроїв.

4. Для витягання інструменту зі шпинделя верстата застосовуються спеціальні молотки і вибивачі, зроблені із матеріалу, який виключає відокремлення його частинок при ударі.

5. Шпиндель з патроном повинен самостійно повертатися у верхнє положення при відпусканні штурвала подачі свердла.

6. Не допускається:

застосовувати свердла і патрони із забитим або спрацьованим хвостовиком;

використовувати при роботі на верстаті рукавиці;

утримувати виріб під час обробки руками;

працювати без окулярів.

7. Клини, гвинти та інші елементи, що використовуються для закріплення інструмента, не повинні виступати над периферією шпинделя.

Фрезерні верстати

4.1. Під час установлення і зміни фрез повинні застосовуватись спеціальні пристрої, що запобігають порізам рук.

4.2. Неробочі частини фрез повинні бути огороджені.

4.3. Забороняється застосовувати фрези (дискові пилки), що мають тріщини або поламані зубці.

4.4. Збірні фрези повинні мати пристрої, що запобігають вилітанню зубців під час роботи.

Заточувальні та шліфувальні верстати

1. Перед встановленням на верстат абразивний інструмент оглядається. Не допускається експлуатація інструменту з тріщинами на поверхні, а також такого, який не має відмітки про випробування на механічну міцність або зі строком зберігання, який закінчився. Шліфувальні круги очищаються від забруднення.

2. Перед встановленням усі абразивні круги повинні бути відбалансовані. При виявленні дисбалансу круга після перевірки або у процесі роботи він повинен бути повторно відбалансований.

3. Під час встановлення абразивного круга необхідно між фланцями і кругом установлювати прокладки із картону або іншого еластичного матеріалу товщиною 0, 5 - 1, 0 мм. Прокладки повинні виступати за фланець по всій окружності не менше як на 1 мм.

4. Перед початком роботи круг, який встановлено на шліфувальний верстат, повинен бути перевірений на ходу (вхолосту) при робочому числі обертів: круг діаметром до 400 мм - не менше 2 хв., понад 400 мм - не менше 5 хв.

5. До роботи можна приступати, тільки переконавшись у тому, що круг не має биття.

6. Захисний екран заточувального верстата повинен бути зблокованим з пусковим пристроєм, що виключає можливість пуску верстата при піднятому (відведеному) екрані. Скло захисного екрана повинно бути виготовлене з матеріалу, що дозволяє йому витримувати сильні удари. У разі розбиття воно не повинно розпадатися на осколи.

7. Випробування, встановлення і правка абразивних кругів проводяться спеціально призначеними і підготовленими працівниками.

8. Правку шліфувальних кругів допускається проводити тільки спеціально призначеним для цієї мети інструментом (алмазним олівцем, металевими роликами, металокерамічними дисками тощо). При правці слід обов'язково користуватись захисними окулярами.

9. Не допускається:

- приймати круги без відмітки про їх випробування;

- проводити правку кругів не призначеним для цього інструментом;

- при обробці виробів шліфувальним кругом застосовувати важелі для збільшення натиску на круг;

- працювати без захисного кожуха;

- виконувати роботу боковими (торцевими) поверхнями кругів, які спеціально не призначені для такого виду робіт.

10. При зменшенні діаметра круга внаслідок його спрацювання число обертів круга може бути збільшене, але так, щоб не перевищувати колову швидкість, допустиму для даного круга.

11. Для утримання виробів, що подаються до заточувального (шліфувального) круга вручну, застосовуються підручники або замінюючі їх пристрої. Підручники повинні бути пересувними, що дозволяє встановлювати їх в необхідному положенні в міру спрацювання круга.

12. Зазор між краєм підручника і робочої поверхні круга повинен бути менше половини товщини оброблюваного виробу, але не більше 3 мм, причому край підручника з боку круга не повинен мати вибоїн, сколів та інших дефектів.

13. Підручники встановлюють так, щоб дотик виробу до круга відбувався вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більше як на 10 мм.

14. Заточувальні (шліфувальні) верстати при роботі без охолодження повинні бути оснащені пилевідсмоктуючими пристроями.

Робота на ножицях, пилках та пресах

1. Ножиці для різання листового металу повинні мати стіл та запобіжну лінійку, укріплену так, щоб місця розрізу залишались видимими для працівника.

2. Маса противаг пружинних ножиць повинна бути достатньою, щоб перешкоджати довільному опусканню верхнього ножа.

3. Гільйотинні ножиці повинні бути оснащені запобіжними пристроями, що не допускають попадання пальців працівника під ніж.

4. Експлуатація ножиць не допускається за наявності одного з таких дефектів: щербин, вм'ятин, тріщин у будь-якій частині ножа, затуплення різальної кромки, а також за наявності зазорів між різальними кромками ножів більше допустимої величини.

5. Неробоча частина диска круглопиляльного верстата повинна огороджуватись.

6. Стрічкова пилка для розпилювання металу закривається металевим кожухом по всій її довжині за винятком відрізка в зоні різання.

7. Під час обробки на стрічкових та дискових пилках дрібних предметів вони повинні бути обладнані пристроями, що подають і утримують предмет, який обрізається, та усувають можливість ушкодження пальців працівника.

Забороняється працювати на дискових пилках з тріщинами, поламаними зубцями або пластинками, що випали.

8. Забороняється прибирати ошурки з-під дискових і стрічкових пилок під час їх роботи.

Чищення пилки і прибирання підлоги, що прилягає до неї, допускається тільки після її зупинки.

9. Преси повинні мати пристрої, які захищають працівника від пошкодження низхідним пуансоном.

10. Утримування пускових пристроїв (пускових кнопок, педалей, важелів управління тощо) пресів, а також муфт включення і гальм повинно відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати швидке та надійне вмикання і вимикання устаткування і виключати можливість випадкового або довільного вмикання його на робочий хід. Ножна педаль повинна бути огороджена кожухом, відкритим тільки з фронту обслуговування, що виключає можливість дії на неї.

11. Штампи повинні бути закритого типу в усіх випадках, коли це можливо за умов обробки деталей, для того, щоб між матрицею і пуансоном не могли попасти пальці або руки працівника; в інших випадках небезпечні зони повинні мати огородження.

12. Для зручного закладання заготовок у штамп пінцетом, кліщами слід робити на відповідних його деталях виїмки, пази, скоси.

13. Робота на пресах із застосуванням пінцетів, кліщів, крючків і інших допоміжних засобів, а також вручну без застосування допоміжного інструменту допускається тільки за наявності на них ефективних захисних пристроїв (дворучне включення, фотоелектронний захист тощо), висувних і відкидних матриць, які зблоковані з включенням преса, або спеціальних пристроїв преса, що усувають можливість травмування рук працівника.

14. Під час штампування деталей із поштучних заготовок з ручною подачею у штамп не допускається робота преса в автоматичному режимі.

15. Штампи повинні надійно кріпитися на пресі.

16. Не допускається проводити роботу при несправному штампі, а також на тому, що має тріщини або збиті ударні поверхні.

17. Укладення заготовок та видалення відштампованих деталей і відходів із штампувального простору допускається тільки при знаходженні повзуна у верхньому вихідному положенні.

18. Видалення деталей і відходів, що застрягли у штампі, повинно здійснюватися тільки за допомогою відповідного інструменту при виключеному пресі (категорично забороняється видалення деталей і відходів, що застрягли, руками).

Деревообробні верстати

1. Маятникова пилка повинна мати " плаваючі" огородження, що закривають її зубці.

2. Фугувальні верстати повинні бути обладнані огородженням ножового вала, що автоматично відкриває ножову щілину на ширину оброблюваної деталі.

3. Круглопиляльні верстати повинні мати металевий кожух, що закриває диск пилки і автоматично підіймається при поданні матеріалу, а також розклинювальний ніж або диск, який перешкоджав зворотному виходу матеріалу.

4. Товщина розклинювального ножа повинна перевищувати ширину пропилу на 0, 5 мм для пил діаметром до 600 мм та на 1 - 2 мм для пил діаметром більше 600 мм.

5. Забороняється працювати на круглопиляльному верстаті, якщо диск пилки має биття, а також тріщини або зламаний зуб.

6. Під час обробки на фугувальному верстаті матеріалу довжиною до 400 мм, шириною до 50 мм або товщиною до 30 мм, а також при допилюванні необхідно застосовувати штовхачі; при їх використанні обидві руки верстатника повинні знаходитись на штовхачі.

7. Для обробки на круглопиляльному верстаті матеріалу довжиною більше 1500 мм біля верстата повинні установлюватися приставні роликові опори; робота з матеріалом довжиною понад 1500 мм без роликових опор забороняється.

8. Забороняється зупиняти верстат шляхом натискання шматком матеріалу на диск.

9. Приступати до обробки матеріалу на верстаті можна тільки після того, як вал з різальним інструментом буде мати повне число обертів.

10. Незалежно від наявності секційних подавальних вальців на усіх рейсмусових верстатах повинні установлюватися запобіжні упори. На передньому краї столу повинна бути додатково встановлена завіса із затримуючих хитних планок.

11. Неробоча частина шліфувального круга заточувального пристрою, який вмонтований у рейсмусовий верстат, повинна бути повністю огороджена.

12. У випадку самочинної зупинки різального інструменту верстата, коли оброблювана заготовка знаходиться під огородженням, необхідно виключити верстат і тільки після цього підняти огородження і усунути несправність.

Тема 9. Електробезпека.

1.Організація експлуатації електроустановок в АТП.