Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Вимоги до КТП. 1 страница
|
|
1. Контрольно-технічний пункт (далі - КТП) повинен мати:
приміщення для контролера (механіка) технічного стану транспортних засобів;
приміщення (навіс) і оглядові канави або естакади для огляду транспортних засобів.
2. Вхід в оглядову канаву і вихід з неї повинні бути розташовані збоку від проїздів.
3. Ухил при заїзді та з'їзді з КТП не повинен перевищувати 5 %.
4. На в'їзді до КТП повинні бути вивішені дорожні знаки: " Проїзд без зупинки заборонено", " Обмеження максимальної швидкості - 10 км/год".
5. Площадка для перевірки гальм повинна бути рівною, з твердим покриттям, без вибоїн і ухилів. Розташування і розміри площадки повинні виключати наїзд транспортних засобів на людей, будівлі тощо.
6. При огляді транспортного засобу на КТП необхідно користуватися захисною каскою.
1.7. Вимоги до вїздів і виїздів.
1. Ворота основного в'їзду на територію підприємства слід розташовувати на відстані не менше найбільшої довжини транспортних засобів, що експлуатуються на підприємстві, включаючи автопоїзди, від основного проїзду вулиці, дороги.
2. Ширину в'їзних воріт на територію підприємства необхідно приймати за найбільшою шириною транспортних засобів, що використовуються, плюс 1, 5 м, але не менше 4, 5 м.
3. Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися назовні, а для в'їзду на територію підприємства і виїзду з неї - усередину.
Ворота повинні бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття.
4. Підйомні ворота повинні бути обладнані уловлювачами (фіксаторами), які забезпечують утримання воріт у піднятому положенні при обриві тросів або несправності механізму підйому і спуску.
5. За наявності у виробничих приміщеннях технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів конвеєрів, управління зовнішніми воротами, через які передбачається виїзд і в'їзд транспортних засобів, повинно бути зблоковано з роботою конвеєрів і управлінням тепловими завісами.
6. В'їзди у виробничі приміщення не повинні мати порогів і виступів, а в'їзний ухил повинен бути не більше 5 %.
1.8. Вимоги до паливозаправних пунктів, постів випуску і зливу газу.
1. Для розміщення роздавальних колонок необхідно передбачати острівці, що мають підвищення над прилеглою проїзною частиною на 0, 15 - 0, 20 м.
2. За наявності на паливозаправному пункті декількох роздавальних колонок вони повинні розміщуватися так, щоб забезпечувався безпечний проїзд і заправка автомобілів одночасно на всіх колонках.
3. Будівництво та розташування наземних резервуарів для зберігання палива на території підприємства забороняється.
4. Планування території паливозаправного пункту і розташування водоприймальних улаштувань повинні виключати попадання стічної води і нафтопродуктів за межі його території.
5. Площадки для пересувних паливозаправних пунктів повинні розташовуватися не ближче 12 м від виробничих будівель і споруд.
6. На території підприємства, яке експлуатує транспортні засоби, двигуни яких працюють на газовому паливі, потрібно передбачати окрему площадку під навісом із негорючих матеріалів для поста зливу зрідженого нафтового або випуску стиснутого природного газу в акумулюючі ємності з наступною дегазацією балонів, установлених на транспортному засобі, негорючим (інертним) газом.
7. При сумісній експлуатації на підприємстві транспортних засобів, двигуни яких працюють на зрідженому нафтовому газі і стиснутому природному газі, пости випуску і зливу газу можуть розміщуватися на одній площадці за умови роз'єднання їх глухою негорючою перегородкою, яка перевищує висоту транспортних засобів не менше ніж на 0, 5 м.
8. Відстань від площадки (поста) зливу зрідженого нафтового газу або випуску стиснутого природного газу до виробничих, адміністративних і побутових будівель повинна бути не менше
20 м.
1.9. Вимоги до санітарно-побутових приміщень.
1. Гардеробні (за винятком гардеробних для вуличного одягу), душові, умивальні і убиральні повинні бути окремими для чоловіків і жінок.
2. Гардеробні обладнуються вішалками відкритого типу (гачки) або шафами для зберігання вуличного, домашнього і робочого (спеціального) одягу.
Зберігання домашнього і робочого одягу на вішалках повинно бути роздільним.
3. Кількість місць для зберігання одягу в гардеробних визначається:
для вуличного - рівною кількості працівників у двох суміжних змінах;
для домашнього і спецодягу - рівною штатній чисельності працівників на підприємстві.
4. Шафи для зберігання різних видів одягу можуть закриватися або бути відкритими (тобто не закриті з лицьової сторони) з відділеннями, кожне із яких обладнується поперечником для плічок або гачками, місцями для головних уборів, взуття, туалетних предметів.
5. У гардеробних повинні передбачатися лавки шириною 300 мм, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.
6. Кількість кранів в умивальних, сіток у душових слід приймати за чисельністю працівників у зміні, які одночасно закінчують роботу, виходячи з груп виробничих процесів і розрахункової чисельності осіб на одну душову сітку або кран.
7. Кількість сіток у душових для водіїв вантажних автомобілів, кількість кранів в умивальних, унітазів і пісуарів для всіх водіїв і кондукторів слід приймати із розрахунку 50 % від найбільшої їх чисельності, що повертається на підприємство протягом однієї години (згідно із затвердженим на підприємстві графіком повернення автомобілів).
8. В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємності для рідкого мила або полиці для кускового мила. Біля умивальників повинно завжди бути в достатній кількості мило і сухий чистий рушник або електрорушник.
На підприємстві, де можлива дія на шкіру шкідливих речовин, працівники забезпечуються змиваючими і знешкоджуючими речовинами. Забороняється використовувати для цього пральні порошки.
9. Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з трьох боків, а також індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води. Кабіни відокремлюються одна від одної перегородками із вологостійких матеріалів висотою від підлоги 1, 8 м і які не доходять до підлоги на 0, 2 м. Розміри відкритих кабін у плані повинні бути не менше 0, 9 х 0, 9 м.
При душових можуть влаштовуватися приміщення парильних і сауни.
10. Переддушові, що призначені для витирання тіла і переодягання, повинні бути обладнані лавками шириною 0, 3 м і довжиною 0, 8 м на одну душову сітку. Над лавками повинні бути гачки для одягу та рушників і полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лавок повинна бути не менше 1 м.
11. Кількість санітарних приладів - підлогових чаш (унітазів) і пісуарів у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях, повинна прийматися із розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будівлях, - із розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок. Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. При вбиральнях передбачаються умивальники із розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.
У чоловічих убиральнях допускається улаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари із настінним зливом.
12. Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу та спецвзуття на підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчистки з приміщеннями для ремонту одягу і взуття.
Допускається організація однієї пральні або одного відділення хімчистки для групи близько розташованих підприємств, а також організація прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття за угодами з відповідними підприємствами побутового обслуговування.
13. Прання і хімчистка спецодягу здійснюються підприємством у строки, встановлені з урахуванням виробничих умов. На цей час працівникам слід видавати змінні комплекти.
14. При кількості працівників у найбільш чисельній зміні 200 чоловік і більше слід передбачати їдальню, а при меншій кількості працівників - їдальню-роздаточну.
При кількості працівників у найбільш чисельній зміні менше 30 чоловік допускається передбачати кімнати для приймання їжі з розрахунку 1 м2 на кожного відвідувача, але не менше 12 м2, які обладнуються умивальником, стаціонарним кип'ятильником, плитою для підігрівання їжі, холодильником.
Самостійне вивчення:
1. Фізіологічна надійність людини.
2. Психологічна надійність людини.
3. Фактори зниження працездатності.(Пістун)
Тема 7. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.
1. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.
2. Освітлення виробничих приміщень автопідприємств.
Самостійне вивчення:
3. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.
4.Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
1. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.
Залежно від хімічного складу повітря, фізичних та інших його властивостей, наявності інших забруднень у вигляді пилу, патогенез мікроорганізмів різного походження тощо повітряне середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним. При певних технологічних процесах відбувається забруднення повітря.
Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати встановлених норм. В таблиці 4 наведенні деякі ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
Таблиця 4. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони
| N з/п | Найменування речовини | Величина гдк, мг/м3 | Клас небезпеки |
| А. У виробничих приміщеннях, кабінах і салонах автомобілів | |||
| Азоту оксид (у перерахунку на NO2) | 5, 0 | III | |
| Акролеїн | 0, 2 | II | |
| Бензин (розчинник, паливний) | 100, 0 | IV | |
| Метилмеркаптан | 0, 8 | II | |
| Свинець і його неорганічні сполуки (щодо свинцю) | 0, 01/0, 005 | I | |
| Спирт метиловий (метанол) | 5, 0 | III | |
| Вуглеводні аліфатичні граничні C1 - C10 (у перерахунку на C) | 300, 0 | IV | |
| Вуглецю оксид | 20, 0 | IV | |
| Формальдегід | 0, 5 | II | |
| Б. У виробничих приміщеннях | |||
| Ацетон | 200, 0 | IV | |
| Водню хлорид (соляна кислота) | 5, 0 | III | |
| Гас (у перерахунку на C) | 300, 0 | IV | |
| Сірчана кислота | 1, 0 | II | |
| Ксилол | 50, 0 | III | |
| Уайт-спірит (у перерахунку на C) | 300, 0 | IV | |
| Толуол | 50, 0 | III | |
| Фенол | 0, 3 | II | |
| Тальк | 4, 0 | III | |
| Луги їдкі (розчини в перерахунку на NaOH) | 0, 5 | II | |
| Пил рослинного походження: | |||
| деревний | 6, 0 | IV | |
| луб'яний, бавовняний тощо | 2, 0 | IV | |
| 21. | Марганець у зварювальних аерозолях за його вмісту: | ||
| до 20 % | 0, 2 | II | |
| від 20 % до 30 % | 0, 1 | II |
Примітка: 1. У чисельнику - максимальна, у знаменнику - середньозмінна.
2. При тривалості роботи не більше 1 години в середовищі, яке містить оксид вуглецю, граничнодопустима концентрація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв. - до 100 г/м3, при тривалості роботи не більше 15 хв. - 200 мг/м3. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не менше як на 2 години.
Чадний газ і оксид азоту є одні з основних причин головного болю, втоми, невмотивованого роздратування, низької працездатності. Сірчистий газ здатний впливати на генетичний апарат, сприяючи безпліддя і уродженим каліцтвам. За підрахунками спеціалістів, «внесок» автомобільного транспорту у повітря становить до 90% по оксиду вуглецю і 70% по оксиду азоту. Автомобіль також додає у ґрунт й повітря важкі метали та інші шкідливі речовини.
Шкідливі речовини, під час експлуатації автотранспорту, потрапляють у повітря з вихлопними газами, випарами з паливних систем, а також під час заправки автомобіля паливом. На викиди оксидів вуглецю (вуглекислий газ і чадний газ) впливає також рельєф дороги та режим і швидкість руху автомобіля. Наприклад, якщо збільшувати швидкість авто і різко зменшувати її під час гальмування, то у вихлопних газах кількість оксидів вуглецю збільшується у 8 разів. Мінімальна кількість оксидів вуглецю виділяється при рівномірній швидкості автомобіля 60 км/год.
Таким чином, вміст шкідливих речовин у вихлопних газах залежить від ряду умов: режиму руху автотранспорту, рельєфу дороги, технічного стану авто та ін.
***Тепер хочу спростувати один міф: дизельний двигун вважається екологічно чистішим, ніж карбюраторний. Але дизельні двигуни викидають дуже багато сажі, яка утворюється як продукт згорання палива. Ця сажа містить у собі канцерогенні речовини та мікроелементи, викид яких у атмосферу просто недопустимий.
Найбільш поширеним і найтоксичнішим із транспортних викидів є свинець. Санітарна норма вмісту свинцю у ґрунті – 32 мг/кг. ***За даними екологів вміст свинцю на поверхні ґрунту біля траси Київ-Одеса в Україні наближається до 1000 мг/кг, але в місті, де дуже інтенсивний рух транспорту, цей показник може бути більшим у 5 разів. Більшість рослин легко переносить підвищення вмісту важких металів у ґрунті, лише при вмісті свинцю більше 3000 мг/кг починається пригнічення рослинного світу навколо дороги. Для тварин небезпечним є вміст 150 мг/кг свинцю у їжі.
Оксиди свинцю накопичуються в організмі людини, потрапляючи в нього через тваринну та рослинну їжу. Свинець і його сполуки відносяться до класу високотоксичних речовин, здатних завдати відчутної шкоди здоров'ю людини. Свинець впливає на нервову систему, що призводить до зниження інтелекту, а також викликає зміни фізичної активності, координації, слуху, впливає на серцево-судинну систему, що призводить до захворювань серця. Свинцеве отруєння (сатурнізму) посідає перше місце серед професійних інтоксикацій.
Оксиди азоту. Діоксид азоту і фітохімічних похідні є побічними продуктами нафтохімічних виробництв і робочих процесів дизельних двигунів. Надають вплив на легені і на органи зору.
Оксиди азоту сприяють руйнуванню озонового шару.
Моноксид вуглецю. При спалюванні палива на умовах нестачі повітря, CO генерується своєю практикою автомобільних двигунів. З'єднуючись з гемоглобіном (НЬ), з вдихуваного повітря потрапляє у кров, перешкоджаючи насиченню крові киснем, отже, і тканин, м'язів, мозку. Моноксид вуглецю викликає порушення нервової системи, головну біль, схуднення, рвоту.
2. Освітлення виробничих приміщень автопідприємств.
Виробниче освітлення, правильно спроектоване і виконане, вирішує такі питання: поліпшує умови зорової роботи, знижує втому, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, підвищує безпеку праці і зменшує травматизм на виробництві.
Вимоги до освітлення:
1. Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення без постійного перебування працівників можуть бути без природного освітлення.
2. Коефіцієнт природної освітленості для приміщень технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів треба приймати: при боковому освітленні в середньому 1, 0; при верхньому або верхньому та боковому освітленні в середньому 3, 0.
3. Вікна, розташовані із сонячної сторони, повинні бути оснащені пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних променів.
Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.
4. Очищати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня забруднення, але не менше 2 разів на рік.
5. Для забезпечення безпеки при очищенні вікон, ліхтарів слід використовувати спеціальні пристрої (драбини-стрем'янки, помости тощо).
6. Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів транспортних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.
7. Робоче освітлення в приміщеннях мийки, технічного обслуговування та ремонту, діагностування транспортних засобів, виконання шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим, а в приміщеннях для зберігання транспортних засобів - загальним рівномірним.
8. У виробничих приміщеннях освітленість проходів та ділянок, де робота не виконується, повинна складати не більше 25 % від нормованої освітленості, але не менше 75 лк при розрядних лампах і не менше 30 лк при лампах розжарювання.
9. Освітленість робочої поверхні, створена світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна складати не менше 10 % нормованої для комбінованого освітлення при таких джерелах світла, які застосовуються для місцевого освітлення. При цьому освітленість повинна бути не менше 200 лк при розрядних лампах, не менше 75 лк - при лампах розжарювання. Створювати освітленість від загального освітлення в системі комбінованого більше 500 лк при розрядних лампах і більше 150 лк при лампах розжарювання допускається тільки за наявності обґрунтувань. У приміщеннях без природного світла освітленість робочої поверхні, утворена світильниками загального освітлення в системі комбінованого, слід підвищувати на один ступінь.
10. Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з непросвічуючими відбивачами. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не влучали в поле зору працівників на освітленому робочому місці і на інших робочих місцях.
Місцеве освітлення робочих місць обладнується регуляторами освітлення.
11. Конструкція світильників місцевого освітлення повинна передбачати можливість змінювати направлення світла на робочу поверхню.
12. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обов'язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспорту, передбачається аварійне освітлення.
Аварійне освітлення поділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.
13. Освітлення безпеки слід передбачати для продовження роботи в приміщеннях, де відключення робочого освітлення недопустиме через можливе виникнення пожежі, вибуху, отруєння або травмування працівників внаслідок порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів.
14. Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється в приміщеннях з числом працівників 50 і більше осіб у місцях, небезпечних для проходу людей, в основних проходах і на сходах для евакуації людей (запасний вихід). Воно повинно забезпечувати освітленість підлоги, основних проходів і східців не менше 0, 5 лк в приміщеннях і не менше 0, 2 лк на відкритих територіях.
15. Світильники робочого освітлення та світильники аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, на територіях, що освітлюються, повинні живитися від різних незалежних джерел.
16. Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати зовнішнє електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально обладнані в нішах стін, або через ліхтарі спеціального типу.
17. Освітлення приміщень і площадок, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинно бути не менше 20 лк.
Самостійне вивчення:
3. Вібрація, шум, інфразвук, ультразвук. Виробничі випромінювання. Мікроклімат робочої зони.
Шумова дія
Шум - всякі небажані, неприємні звукові коливання, безладно змінюються в часі. Звукові коливання - акустичніколивання, що лежать в діапазоні частот від 16Гц до 22кГц.
Розрізняють чотири види впливу шуму:
1. Подразнюючу вплив (шумові сплески, змінна акустичне вплив в поєднанні з шумом постійного рівня і гучні звуки);
2. Зниження самовладання (пред'явлення скарг і претензій до об'єктів та суб'єктам підвищених шумових впливів);
3. Вплив шуму на характер прийнятих рішень, що важливо, наприклад, для водія при швидкій зміні обстановки в міських умовах руху;
4. Вплив шуму на увагу в процесі тривалої роботи з урахуванням наявності кореляції рівня шуму з ймовірністю скоєння ДТП.
Встановлено, що інтенсивність шуму (у дБА) становить від:
Легкового автомобіля - 70-80
Автобуса - 80-85
Вантажного автомобіля - 80-90
Мотоцикла - 90-95
Джерелом шуму на автомобілі є двигун, коробка передач, ведучий міст, вентилятор, вихлопна труба, що всмоктує трубопровід, шини.
При швидкості руху до 70-80 км/год під навантаженням основним джерелом шуму на автомобілі виявляється двигун. За межами зазначених швидкостей головний шум виробляють шини. Коли навантаження скидається, найбільш інтенсивний шум викликається також шинами.
Вібрації
Іншим джерелом транспортного дискомфорту (для водія і пасажирів) є коливання і вібрації, що виникають в процесі руху автомобіля. Вони розглядаються в рамках групового властивості – плавності ходу.
Під час руху автомобіля виникають коливання, зумовлені неврівноваженими силовими впливами у вузлах і агрегатах автомобіля, а також зовнішнім змінним впливом від нерівностей дорожнього покриття.
Ці коливання передаються на кузов автомобіля і через дорожнє покриття і грунт - на елементи придорожнього простору. Вплив вібрацій можна розглядати за аналогією з шумом у двох аспектах: вплив на водія і пасажирів автомобіля і вплив на навколишні об'єкти.
За способом передачі на людину розрізняють загальну і локальну вібрації.
Загальна вібрація передається через опорні поверхні на тіло сидячого або що стоїть людини і викликає струс всього організму; локальна вібрація передається через руки людини. Водій автомобіля одночасно піддається впливу загальної та локальної вібрації, а пасажир і пішохід, що знаходиться поряд з проїжджою частиною, - загальною.
Під час проектування підвіски автомобіля намагаються забезпечити таку плавність ходу, коли він рівні вібрації становить порога зниження комфортності чи порога продуктивність праці, а частота коливань кузова перебуває у діапазоні 1, 5... 2, 5 Гц.
Щоб запобігти впливу вібрації на організм людини застосовуються різні виброгасительні і демпферующі пристрої(амортизатори, демпферы, ресори, пружини і т.д.).
Електромагнітні випромінення.
Основне джерело електромагнітних випромінювань — система запалювання автомобіля й у першу чергу, свічки, розподільник, високовольтні дроти. Прилади системи запалювання й електрообладнання автомобілів є первинними випромінювачами електромагнітних хвиль, а елементи кузова, деталі моторного відсіку, капот, крила, решітка радіатора - вторинними. У цілому автомобіль є контуром, власні характеристики індуктивності і ємності якого залежать від багатьох факторів, і поки мало вивченні.
Вимоги виробничої санітарії обов'язково враховують при проектуванні виробничих приміщень, процесів і технологічного обладнання. При цьому зазначається. що в процесі виробництва мають бути відсутні або зведені до мінімуму (нижче допустимих значень):
● виділення в повітря приміщень, атмосферу і стічні води шкідливих або з неприємним запахом речовини, а також виділення теплоти і вологості в робочих приміщеннях;
● шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні хвилі радіочастот, статична електрика та іонізуюче випромінювання.
Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.
На сьогодні основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.Норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень, кабінах і салонах автомобілів вказані в таблиці 1.(методичка друк)
4.Вимоги безпеки праці під час експлуатації систем опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.
1. Для обігрівання і створення у виробничих приміщеннях нормованих показників мікроклімату повинно застосовуватися повітряне або водне опалення.
2. Опалення виробничих приміщень, в яких на одного працівника є більше 50 м2 площі підлоги, повинно забезпечувати нормативну температуру повітря на постійних робочих місцях.
3. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не нижче +5° C, використовуючи основні опалювальні системи.
4. У холодний період року в приміщеннях зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, коли вони не використовуються в неробочий час, температура повітря повинна бути не нижче +5° C. Відновлення нормованої температури повинно забезпечуватися до початку використання приміщення або до початку роботи.
5. Температура припливного повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави (у тому числі канави КТП), а також приямки, траншеї і тунелі оглядових канав у холодний період року, повинна бути не нижче +16° C і не вище +25° C.
6. Зовнішні ворота приміщень зберігання, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів необхідно обладнувати повітряно-тепловими завісами в таких випадках:
- при розташуванні постів технічного обслуговування на відстані 4 м і менше від зовнішніх воріт;
- при кількості 5 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях постів технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;
- при кількості 20 і більше в'їздів (виїздів) на годину, що припадають на одні ворота в приміщеннях зберігання транспортних засобів.
В окремих районах Автономної Республіки Крим, де середня розрахункова температура зовнішнього повітря вище -15° C, обладнання зовнішніх воріт повітряно-тепловими завісами може не передбачатися.
7. Відкриття і закриття воріт повинно бути зблоковане з включенням (виключенням) повітряно-теплових завіс.
8. Вхідні двері виробничих приміщень повинні мати справні механічні пристрої для примусового закриття.
9. В усіх приміщеннях для технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів на видному місці і відстані 5 - 10 м від воріт або вхідних дверей повинні бути встановлені термометри.
10. Для забезпечення необхідних умов повітряного середовища приміщення зберігання, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів інші виробничі приміщення обладнуються загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічним приводом з урахуванням режиму роботи підприємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкідливих речовин, що виділяються.
11. У приміщеннях зберігання транспортних засобів видалення повітря слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливного повітря повинна здійснюватись зосереджено вздовж проїздів.
12. У приміщеннях технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів видалення повітря системами загальнообмінної вентиляції слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівно з урахуванням витяжки із оглядових канав, а подачу припливного повітря - розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а також у приямки траншей і тунелі оглядових канав.