Та проф. захворювань.

1. Загальні положення розслідування нещасних випадків та професійних захворювань.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві належить проводити згідно з ДНАОП 0.00-4.03-01 «Положення про поря­док розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві». Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності (далі — підприємства), на осіб, які є власни­ками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі — роботодавці), на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно при умові добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до праці (далі — працівники).

Нещасні випадки, що не пов'язані з виконанням трудових обов'язків підляга­ють розслідуванню відповідно до «Порядку розслідування та обліку нещасних випа­дків невиробничого характеру» (Постанова Кабінету Міністрів України від 27. 03. 2001 р. № 270).

2. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого ПЗ, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу терміном не менше як один робочий день, у разі зникнення працівника, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

У разі настання НВ керівник робіт зобов’язаний:

- терміново організувати надання першої медичної допомоги;

- повідомити роботодавця, профспілку;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування НВ обстановку на робочому місці у такому стані, в якому вона була на момент НВ (якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників).

Роботодавець, одержавши повідомлення про НВ, крім випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, зобов’язаний:

- повідомити про НВ відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду, при пожежі – відповідні органи пожежної охорони, при отруєннях – відповідні заклади державної СЕС;

- утворити наказом комісію з розслідування НВ у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

До складу комісії включаються:

- керівник служби ОП (голова комісії);

- керівник структурного підрозділу, на якому стався НВ;

- представник профспілки.

Комісія з розслідування НВ зобов’язана протягом 3-х діб:

- обстежити місце НВ, опитати свідків, потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам законодавства з ОП;

- з'ясувати обставини і причини, що призвели до НВ;

- скласти акт розслідування НВ за формою Н-5 у 3-х примірниках, а також акт за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт за формою НПВ, якщо цей випадок не пов'язаний з виробництвом;

- у разі виявлення гострого ПЗ складається акт за формою П-5 у 4-х примірниках.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішу­ється в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

— нещасні випадки із смертельним наслідком;

— групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівника­ми незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

— випадки смерті на підприємстві;

— випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком,

випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обо­в'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:

— відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його
відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місце­вого самоврядування);

— відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі
виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— вищестоящому профспілковому органу;

— відповідному органу з питань захисту населення від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією. До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова особа органу державно­го нагляду за охороною праці (голова комісії), представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності — відповідної місцевої держадміні­страції або виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професій­них захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби. Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії можуть бути включені також представники інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2—4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу. А якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб комісія із спеціального розслідування призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приво­ду не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені Положенням.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії зі спеціального розслідування. Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, під­писується головою і членами комісії зі спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

У разі розходження думок членів комісії із спеціального розслідування керівник відповідного органу державного нагляду за охороною праці, який призначив цю комісію, розглядає з членами комісії матеріали розслідування і може призначити нове розсліду­вання або видати роботодавцю припис за формою Н-9 щодо визнання нещасного випад­ку пов'язаним з виробництвом, складання акта за формою Н-1 і взяття його на облік.

Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального роз­слідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу держав­ного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку роботодавець у п'ятиденний термін надсилає копії матеріалів, зазначені в Положенні, органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Пер­ший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві та зберігаєть­ся 45 років. Потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі надсилається затвер­джений акт за формою Н-1 або НТ разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку.

На підставі актів за формою Н-1 роботодавець складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установ­леному порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її досто­вірність згідно із законодавством.

3. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК ВИПАДКІВ ВИЯВЛЕННЯ ХРОНІЧНИХ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ І ОТРУЄНЬ

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі — професійні захворювання) підлягають розслідуванню. Професійний харак­тер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікуваль­но-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологіч­ної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робо­чого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виникнення підозри на професійне захворювання лікувально-профілак­тичний заклад направляє працівника з відповідними документами на консульта­цію до головного спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом виробничих чинників і трудового процесу хворий направляється до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання хво­рий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ).

На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями проф­захворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за вста­новленою формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу по­відомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі вироб­ничі чинники якого призвели до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-про­філактичному закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому ор­гану виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професій­ного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлен­ня. Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у скла­ді представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміоло­гічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колек­тиву з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

Комісія проводить розслідування обставин і причин професійного захворюван­ня та складає акт розслідування за формою П-4, в якому зазначає заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов праці, а також називає осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин професійного захворювання (за формою П-4) скла­дається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-про­філактичному закладу, який обслуговує це підприємство, робочому органу виконав­чої дирекції Фонду та профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається відповідній установі (закладу) державної санітар­но-епідеміологічної служби для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Пер­ший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається протягом 45 років.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідуван­ня причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійних захворювань, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться у спеціально- му журналі за встановленою формою:

— на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актів їх розслідування;

— у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної картки амбула­
торного хворого та інших документів, передбачених Положеннях.

4. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК АВАРІЙ

На підприємстві, згідно з вимогами законодавчих та інших нормативно-право-вих актів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та охорони праці повинні бути розроблені і затверджені роботодавцем:

— план попередження надзвичайних ситуацій, у якому розглядаються можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, прогнозу­ються наслідки, визначаються заходи щодо їх ліквідації, терміни виконання, а також сили і засоби, що для цього залучаються;

— план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому перелічуються всі
можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначаються дії посадових осіб і пра­
цівників підприємства під час їх виникнення, обов'язки працівників професійних
аварійно-рятувальних служб або працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій.

До аварій техногенного характеру належать аварії на транспорті, пожежі, вибу­хи, аварії з викидом сильнодіючих отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних та інших забруднювальних речовин, раптове руйнування споруд, обладнання тощо.

Аварії поділяються на дві категорії:

— до І категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано
10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речо­вин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилась концентрація забруднювальних речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

— до II категорії належать аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що ство­рило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюю­чих 100 чоловік і більше.

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника ро­біт або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу зобов'язані повідомити роботодавця. Останній або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятуван­ня потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Роботодавець або уповноважена ним особа зобов'язані негайно повідомити про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі травмування або загибелі працівника також відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згідно вимог Поло­ження щодо розслідування нещасних випадків.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями, що утво­рюються:

—у разі аварій І категорії — наказом центрального органу виконавчої влади
чи розпорядженням відповідної місцевої держадміністрації;

—у разі аварій II категорії — наказом керівника органу, до сфери управління
якого належить підприємство, чи розпорядженням районної держадміністрації або
виконавчого органу місцевого самоврядування.

У ході розслідування комісія визначає характер аварії, з'ясовує обставини, що спричинили її, встановлює факти порушення вимог законодавства та норматив­них актів з питань охорони праці, цивільної оборони, правил експлуатації устат­кування та технологічних регламентів, визначає якість виконання будівельно-мо­нтажних робіт або окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність до вимог техніч­них і галузевих нормативних актів та проекту, встановлює осіб, відповідальних за виникнення аварії, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібних аварій.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідува­ти аварію і скласти акт за формою Н-5. У разі необхідності проведення додаткових досліджень або експертизи зазначений термін може бути продовжений органом, який призначив комісію.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким відповідно до висновків комісії з розслідування затверджує заходи щодо запобігання подібних аварій і притягає до відповідальності працівників за порушення законодавства про охорону праці.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить підприємство, де сталася аварія, яке в п'ятиденний термін після закінчення розслідування надсилає їх прокуратурі та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років.

Контроль та нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документаль­ним оформленням і обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного управління та нагляду за охороною праці.

5. Основні заходи по запобіганню нещасних випадків