Та проф. захворювань

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

— технічні;

— санітарно-виробничі;

— медико-профілактичні;

— організаційні.

До технічних заходів належать:

— модернізація технологічного, підйомно-транспортного об­ладнання;

— перепланування розміщення обладнання;

— впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

— придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

— влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

— реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

— придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідли­вих впливів;

— організація профілактичних медичних оглядів;

— організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

— проведення навчання та інструктаж з охорони праці, вироб­ничої санітарії, пожежної безпеки. Застосування комп'ютерних ме­тодів прикладного й інструментального забезпечення значно під­вищує якість навчального процесу, використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи «Ліга» та ін.;

— робота з професійного відбору;

— здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних ви­падків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці пра­ці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Враху­вання індивідуальних особистісних відмінностей має велике зна­чення для формування трудових колективів (бригад, змін). Розу­міння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колек­тиви з урахуванням здатності кожного працівника розв'язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психоло­гічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додер­жання заходів безпеки.

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків, поглядів, переконань та психологічних устано­вок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.

МП – 41, 42

Тема 5. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків.

1. Розслідування та облік аварій.

2. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.

3. Основні заходи по запобіганню нещасних випадків та проф. захворювань.

Самостійне вивчення:

4. Загальні положення розслідування нещасних випадків та професійних захворювань.

5. Розслідування та облік нещасних випадків.

6. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь.

1. Розслідування та облік аварій.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

—нещасні випадки із смертельним наслідком;

—групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівника­ми незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я;

—випадки смерті на підприємстві;

— випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком,

випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обо­в'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою:

—відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

—відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

—відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

—органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його
відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місце­вого самоврядування);

—відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

—профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

—вищестоящому профспілковому органу;

—відповідному органу з питань захисту населення від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією. До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова особа органу державно­го нагляду за охороною праці (голова комісії), представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності — відповідної місцевої держадміні­страції або виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілко­вої організації, членом якої є потерпілий, вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професій­них захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби. Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії можуть бути включені також представники інших органів.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2—4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу. А якщо загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб комісія із спеціального розслідування призначається наказом Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приво­ду не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені Положенням.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії зі спеціального розслідування. Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, під­писується головою і членами комісії зі спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.

У разі розходження думок членів комісії із спеціального розслідування керівник відповідного органу державного нагляду за охороною праці, який призначив цю комісію, розглядає з членами комісії матеріали розслідування і може призначити нове розсліду­вання або видати роботодавцю припис за формою Н-9 щодо визнання нещасного випад­ку пов'язаним з виробництвом, складання акта за формою Н-1 і взяття його на облік.

Роботодавець у п'ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального роз­слідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи органу держав­ного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов'язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку роботодавець у п'ятиденний термін надсилає копії матеріалів, зазначені в Положенні, органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Пер­ший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві та зберігаєть­ся 45 років. Потерпілому або членам його сім'ї, довіреній особі надсилається затвер­джений акт за формою Н-1 або НТ разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку.

На підставі актів за формою Н-1 роботодавець складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установ­леному порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її досто­вірність згідно із законодавством.

2. Дослідження та профілактика виробничого травматизму.

Аналіз виробничого травматизму та профзахворюваності дозволяє виявити при­чини і визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розроб­ляються заходи та засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахво­рюваності. Єдиної класифікації методів аналізу травматизму не існує. В. О. Ачин запропонував поділити методи аналізу травматизму на дві групи: імовірнісно-статис­тичні та детерміністичні (рис. 1.8).

Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами регістрації тощо. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях вироб­ництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознака­ми: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характером одержаних травм, джерелами травмування, днями тижня та годинами зміни, коли сталося травмування і т. п. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє ви­значити професії, види робіт, устаткування, механізми, технологічні процеси тощо, на які припадає найбільше число випадків травматизму, виявить основні його причини та розробити заходи щодо його запобігання.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані чеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профі­лактичних заходів.

Детерміністичні методи дозволяють виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплек­су умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захис­ту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих вироб­ничих чинників, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі ви­падків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причин­них зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, що спричинені вироб­ничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкет­них даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попе­редження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, в основному, причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструмен­тів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

3. Основні заходи по запобіганню нещасних випадків та проф. захворювань .