Корекція асинхронного дисгармонійного розвитку інтрапунітивного типу

Навчання торпідних учнів стає можливим за умови по ступового встановлення контакту з ними, зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки, зміцнення процесу збу дження, формування довільної саморегуляції, створення дія них ситуацій успіху.

У процесі корекційно-виховної роботи необхідно враховувані сором'язливість, замкненість, розгубленість, некомунікабельна і ь образливість, вразливість, схильність до псевдонегативізму

розвитку та особливості роботи з тики в умовах корекигйног та тк/аазивнт освіти

На перших порах вчителю варто уникати оцінок на адресу таких дітей і докласти зусиль до того, щоб поступово, дуже обе-■ режно скоротити психологічну дистанцію з ними, створити для цих комфортний психологічний клімат у класі, відчуття захи­щеності, прийняття. Процес встановлення контакту може бути тривалим, його не можна форсувати, оскільки успіх корекційної роботи залежить від того, чи буде учень почуватись затишно у ■ присутності вчителя.

Будь-яку діяльність загальмовані учні починають із запіз-, ненням, тому вони потребують постійної стимуляції, активі-; зації уваги, залучення до колективної роботи класу, розвитку ^активного словника. Разом з тим, коли дитина знаходиться у стані загальмованості, слід дати їй можливість відпочити з сметою відновлення працездатності. На етапі " пристосування Ідо дефекту" можна, враховуючи її сповільненість та швидку І втомлюваність, зменшити обсяг роботи на уроці. У моменти ви­снаження не слід ставити дітям погані оцінки, оскільки після, ' необхідного відпочинку вони приходять до норми і працюють ївідповідно до вимог вчителя.

Корекція сповільненості розумової та практичної діяльності езпечується за рахунок поступового збільшення обсягу завдань, |~а також шляхом автоматизації навичок, необхідних у навчанні.

Щоб підвищити впевненість торпідних дітей у собі, необ-їо збагатити їхній досвід успішності і зменшити, знецінити ачущість неуспіху. Для цього можна використовувати, иапри- I, такі прийоми, як авансована позитивна стимуляція (вчи­ть пропонує доступне завдання і висловлює впевненість у тому, щдитина неодмінно з ним дуже добре впорається); амортизація зки (попередження про те, що завдання є складним і не всі впораються з ним — тоді неуспіх не буде таким страшним, ііх сприятиме підвищенню самооцінки); ігри, мета яких зво-до того, щоб програти, а не виграти тощо.

Опитування тривожних, невпевнених у собі, із заниженою зцінкою школярів на початкових етапах навчання краще дити індивідуально, коли клас займається іншими справа-R Відповідаючи на запитання, така дитина повинна відчувати підтримку вчителя, готового у будь-яку мить допомогти, ьмована дитина іноді може виконувати найпростіші зав-наприклад, під час фронтального опитування на уроці эити правильну відповідь за однокласниками. Дуже по-

Модуль Н Психашхо-тьедагогрсна характеристика дітей з порушеннями психофізичного

ступово завдання, які їй пропонуються, ускладнюються (це дає можливість пережити радість від подолання труднощів). Згодом її можна готувати до відповідей перед усім класом, біля дошки Спочатку загальмованого учня попереджають про те, яке саме завдання він одержить на уроці, заздалегідь готують його з до­помогою ділової гри до виконання цього завдання. У діловій грі проводиться детальна репетиція уроку. Поступово самостійність дитини у підготовці до уроків збільшується.

Взагалі у спілкуванні з торпідними дітьми слід уникати заува­жень, негативних оцінок і користуватись кожною слушною на­годою, щоб похвалити, підтримати. Жоден щонайменший успіх, прояв активності такого учня не повинен бути непоміченим. Якщо ж виникає ситуація, у якій не можна обійтись без негативної сти­муляції, вказівка на помилки в поведінці повинна здійснюватись на загальному позитивному оптимістичному фоні.

Добре.якщо позитивну стимуляцію і підтримку діти одер жують не лише від вчителя, а й від однокласників. Важливо допомогти неконтактним учням встановити позитивні міжосо-бистісні взаємини з однолітками, заохочувати їх до спільної ді­яльності, взаємодопомоги та підтримки, вчити радіти успіхам один одного.

Дітей, невпевнених у собі, поступово слід схиляти до того, щоб вони самі давали оцінку своїй успішності у тому чи іншому виді діяльності.

Тактика підтримки, створення ситуацій успіху потрібна не лише у школі_; а й сім'ї.

Торпідні діти потребують спеціальної психологічної допо­моги, спрямованої на зниження тривожності. Так само, як і для гіперактивних учнів, винятково важливим є застосування охоронного режиму та впровадження системи заходів щодо за­гартовування нервової системи. Підвищують тонус кори, спри­яють оптимізацію самооцінки, знижують тривожність заняття танцями, некомандними видами спорту (гімнастика, акробатика, легка атлетика тощо).