Поради для батьків

Не можна карати і сварити дитину:

· під час хвороби або неповного одужан­ня. Психіка людини у цей час особливо враз­лива, реакції непередбачувані;

· під час їжі, гри, роботи, після сну та пе­ред ним;

· одразу ж після фізичної чи душевної травми (падіння, бійки, нещасного випадку);

· коли дитина вже не справляється зі страхом, неуважністю, лінощами, роздратуванням, будь-яким недоліком;

· у випадках, коли щось не вдаєть­ся;

· коли внутрішні мотиви вчинку вам не­зрозумілі;

· коли ви самі стомилися, засму­чені або схвильовані. У такому стані лють підказує завжди неправильні кроки.

Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допо­можіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, роз­кажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі притлумлюємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Наба­гато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби й захисту.

Ще одна помилка: батьки сварять дитину і стверджують, що вона ледар, боягуз, негідник. І дитина вірить. Будь-яке твердження сприймається однозначно: нія­кого переносного змісту.

Слід запам'ятати:

• якщо дитину постійно критикують — вона вчиться ненавидіти;

• якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності;

• якщо дитину висміюють — вона стає замкненою;

• якщо дитина зростає в докорах — вона починає жити з почуттям провини.

І навпаки:

• якщо дитина живе в терпимості — вона вчиться сприймати інших;

• якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе;

• якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною;

• якщо дитина зростає у чесності — вона вчиться бути справедливою;

• якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям;

• якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Роздратування, гнів — це руйнування внутрішнього світу.

1. Руйнування внутрішнього світу почи­нається зі зміни настрою, появи неприємних почуттів і відчуттів. Намагайтеся вловити цей момент і зрозуміти причини змін настрою, заспокоїти себе. Якщо ви людина віруюча, помоліться, погані думки покинуть вас, і ви збережете в собі спокій,

2. Якщо все марно — роздратування зростає, виявляється в міміці, жестах, інто­нації, словах, то подивіться на себе збоку з гумором: «Яке в мене сердите, смішне об­личчя, які смішні нотки з'явилися в моєму голосі». Зупинитися вам допоможе думка: «Треба бути терпимим до вад ближнього». Перетворіть думку на благо вам: усміх­ніться ближньому, доброзичливим жартом розрядіть ситуацію.

3. А якщо й це не допомогло, а гнів про­довжує зростати, ваші щоки сполотніли або почервоніли, губи й кулаки стиснуті, голос затремтів — ви можете зупинити себе:

· переключивши увагу зі стимулу, що викликає агресію, на щось нейтральне або приємне: згадайте приспів улюбленої пісні, порахуйте подумки від одного до десяти;

· глибоко дихаючи;

· випивши холодної води;

· порухавшись;

· розтиснувши кулаки й зуби;

· висловивши свій стан вербально.

4. Якщо ви з цим не впоралися, то розряд­ка гнівом може образити іншу людину, після чого настає каяття. Але може бути запізно.