І. Актуальність теми

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

Панас Мирний. «Лихі люди».

Жанр, композиція; розкриття соціальних причин,

що породили розмежування української інтелігенції;

Проблема морального вибору; образи повісті

Навчальна дисципліна УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Спеціальність 5.12010102 «Сестринська справа»,

5.12010106 «Стоматологія ортопедична»

Курс І - й

Кількість навчальних годин 210

Харків – 2012 р.

Автор:

викладач української мови та літератури

Шевченко Наталя Миколаївна

Рецензент:

___________________________________________

___________________________________________

___________________________________________

І. Актуальність теми

Новий літературний характер (інтелігента — різночинця) з'являється в повісті " Лихі люди" (" Товариші", 1877). Загальновизнаною думкою є твердження про те, що цей твір " випереджає" свою літературну епоху. Оригінальний шлях психологічного аналізу в цьому випадку базується на сприятливому ґрунті: головний персонаж — освічена людина з високим інтелектуальним рівнем.

Письменник викриває «лихих людей», але в цей термін він вкладає протилежний розумінню захисників царизму зміст. «Лихі люди» — не революціонери, а ті, хто силкується врятувати систему, підперти її прогнилі основи.

Повість «Лихі люди» (1875) у завершеній прозовій спадщині письменника стоїть окремо і своїм ідейно-тематичним змістом, і художньо-композиційним виконанням. Яскраво вираженого антицарського змісту твір утверджував незборимість революційних ідей, яких ніякими тюрмами і арештами не знищити. Звичайно, охоронний апарат царизму здатен арештувати «і талан, і розум, наш світ, наш первоцвіт», як називав революціонерів Панас Якович у одному з листів. Але доки будуть умови, що породжують революційну ситуацію, доти буде й коріння, доти ростимуть і нові пагони - підніматимуться на боротьбу нові покоління революціонерів, ще з більшою силою й наполегливістю боротимуться вони аа визволення народу, за торжество соціальної справедливості. Ідея ця стверджується через протиставлення представників двох таборів інтелігенції, колишніх однокашників. З одного боку, це два товариші - Петро Телепень, письменник, і практик-революціонер Жук, для яких принципом життєдіяльності є програмний заклик революційного народництва: «По-моєму, усяк, хто хоч трохи вище став від сірої маси народу, не лізь у пани, не висисай з народу крові, а віддай народові все те, що через його придбав». А з другого - помічник прокурора Шестірний і тюремний священик Попенко. Насамперед вони не приятелі, не товариші. Егоїзм у найвищому вимірі властивий обом, він і спрямовує їхні зусилля до жирного столу охоронців існуючого ладу, наскрізь чужого, ворожого інтересам трудящих мас.

У «Лихих людях» Панас Мирний подає героя-інтелігента не через об'єктивну епічну історію становлення його характеру, так би мовити, способом біографічного співвіднесення героя і середовища, а через спогади-марення хворого письменника у в'язниці. У цих мареннях Петро Телепень бачить себе в різні роки життя, передає настрій тих років, намагається відтворити обставини формування характеру. Панас Мирний відкрив спосіб характеристики через суб'єктивну самосвідомість героя. Через образи кількох соціально характеристичних осіб (Попенко, Шестірний, Жук), що уособлюють різні суспільно-політичні течії (навіть більше — ідеології) письменник відображає об'єктивність соціально-історичної реальності. Соціальне середовище вже не замикається безпосередньою даністю оточення героя, воно вбирає в себе універсальність і суперечність суспільних обставин.

Опублікована без підпису в женевському журналі «Громада» за 1877 рік повість «Лихі люди» нелегально ввозилася в Україну і поширювалася разом з народницькими брошурами, тобто використовувалася з пропагандистською метою.

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

IІІ. Матеріали самостійної роботи

ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

ІІІ.2. Зміст теми:

У повісті Панаса Мирного «Лихі люди» основа залишається традиційною для української літератури XIX ст. — зіткнення особи і середовища, але спосіб співвіднесення героя і обставин інший: інтелігент і світ тісно пов'язані, а письменник такий зв'язок подає шляхом безпосереднього аналізу.

Змалювавши різні характери і долі колишніх шкільних товаришів, Панас Мирний виказав нетрадиційний погляд на українську інтелігенцію XIX ст. Жоден із чотирьох представників не виправдав призначення інтелігенції — покращувати життя всього суспільства.

У центрі уваги автора образ письменника Петра Телепня, який за прогресивні ідеї своєї творчості опинився за ґратами царської в'язниці.

Петро Федорович вихований у дусі творення добра для людей: у дитинстві це добро він розуміє як слухняність, повагу до батьків, прагнення до навчання, у більш зрілому віці — як працю заради освіти суспільства. Телепень прихильно ставився до народницьких теорій, вірив в можливість поліпшення долі народу шляхом поширення освіти, культури. Своїм хистом письменника Телепень хоче допомогти народові покращити умови свого життя, і сам страждає від цього наміру. Зокрема він зазначає: «Вона [мати] в мене добра, учила любити... Я послухав, а тепер караюсь за те...». Нестерпні тюремні умови і неприйняття справедливості свого ув'язнення (Телепень кілька разів у розпачі повторює: «Я ж нікого не займав, нікому нічого не зробив лихого») стають причиною важкого психічного захворювання і самогубства Телепня.

Панас Мирний змальовує ще одного борця проти царського режиму. Образ Тимофія Жука — типовий образ революційного народника того часу. Жук набагато твердіший і жорстокіший за Телепня. Формування його світогляду як демократа відбувалося ще в стінах гімназії, де він читав заборонену літературу і вів дискусії на злободенні політичні теми. Захоплений ідеями народництва, Жук радить Попенкові їхати в село вчити селянських дітей: «...піп так близько стоїть до народу; люди звикли його батюшкою звати... От і будь їм за батька, Грицьку!.. Тільки роби справжнє добро, а не шукай слави та грошей через його... Школу постав так, щоб виходили з неї не писарі-п'явки, а грамотні люди».

У порівнянні з Телепнем Жук набагато активніший, стійкіший, послідовніший. Виходець із дворянського кола, він зливається з простим народом, з ідейних міркувань пориває навіть стосунки із найріднішою людиною у світі, із своєю матір'ю. «... не так наше життя порізнилося, щоб ждав я від моєї матері помочі... Вона вигодувана ще за часів кріпацтва, виношена кріпацькими руками, вихолена у панській сім'ї, не буде чистити тієї риби, що син її наловив своїми руками, вихолена у панській сім'ї, не буде ходити коло мого товариства, коли воно зляже, як отой лежить; не дасть свого добра гоїти болячі виразки та порізи; не допоможе безталанній сім'ї бідного рибалки, коли заробітку немає і вона холодна й голодна клене своє тяжке життя у чужій хаті... Чого ж нам сходитись? Навіщо стрічатись? Щоб вилити каплю панських сліз на якесь безталання свого сина?.. Господь з ними! Хвй дожива вона віку на своєму добрі...».

Сильна, дужа натура, людина принципу, Жук прямо говорить своєму другові Телепню про його відірваність від народу, закликає боротися силою: «...не можна просьбою — бери силою! Бийся! Борися — а бери, добувай!».

Телепень не сприймає насильницької політики Жука. У його шкалі цінностей війна, кровопролиття — страшне народне горе. Телепень ратує за духовне збагачення народу, Жук — за матеріальне. Жукова сумна пісня, у якій Телепень пізнав голос свого колишнього товариша, штовхнула його до несвідомого самогубства.

Що ж чекає в житті Жука? Він сам відповів на це запитання: «Я тільки бачу, що шляхи наші різні, а становище Петре, однакове... Де воно буде — чи на шибениці, чи у Дніпрі... Все одно де б не було!».

Отож, можемо припустити, що його також чекає смерть, але на відміну від Телепня свідома: чи, справді, на шибениці, чи у вирі подій жовтневого перевороту, чи в колесі сталінських репресій. Автор повісті про це ще не згадує, бо він ще сам не знає, до чого призведе посилення визвольного руху. Однак, із спогадів сучасників Панаса Мирного знаємо, що події комуністичного перевороту письменник не сприйняв і не зрозумів.

ІІІ.3. Рекомендована література:

Основна:

1. Білецький О. Панас Мирний // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.—

Т. 2.

2. Панас Мирний. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1974.

Допоміжна:

1. Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ — початку ХХ ст.— К., 1991.

2. Сиваченко М. Корифей української прози.— К., 1967.

3. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного.— К., 1989.

ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми:

ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

1. Жанр твору, основні ознаки цього жанру. Тема твору.

2. Джерела і час написання твору.

3. Основні конфлікти твору.

4. Доведіть, що у творі «Лихі люди» є типові образи.

Завдання для самоконтролю:

Дати розгорнуту письмову відповідь на запитання: «Що чекає в житті Жука».