Основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Потреби людей дуже різноманітні, основним джерелом їх задоволення є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.

Поняття економіка (мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) сукупність економічних відносин між людьми у сфері ви­робництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему;

4) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві.

На перший погляд, далеко не всім потрібні глибокі знання по економіці. Шахтар в забої, металург у плавильної печі, астроном, що вивчає сонячну активність, можуть безболісно обійтися без знання економічної теорії в своєму робочому процесі. Людський мозок має обмежену місткість. Кожен прагне економити свій обмежений час і використовувати його для накопичення професійних знань і відпочинку.

В той же час ми повинні визнати, що з економічними питаннями і проблемами стикаються практично всі:

– домогосподарка розраховує, як прожити на зарплату чоловіка, нагодувати і одягнути дітей;

– шахтар стурбований недостатнім заробітком і висуває свої вимоги уряду;

– інженер намагається з'ясувати, чи не можна десь підробити додатково або удосконалити предмет своєї діяльності, щоб він приносив більше прибутку;

– бізнесмен стурбований спадом виробництва і підвищенням ставок за кредит і податків;

– власник акцій в паніці з падінням їх курсу і так далі.

Економічна наука як система знань почала складатись лише у 16-17ст. (рис. 1.1)

Рис.1.1. Основні етапи розвитку економічної науки

Еволюція назви економічної теорії:

Термін економія ввели в обіг давньо-грецькі мислителі, це означає " мистецтво ведення домашнього господарства", " домоводство".

У 15 ст. меркантилістами був застосований термін " політична економія " – перекладається з грецької як суспільний устрій. Цей термін означає науку про ведення господарства в державі, суспільстві.

В сучасних умовах у більшості країн світу політична економія функціонує під назвою " економікс", в ряду інших — як " економічна теорія" або як " політична економія".

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економікс – це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію та маржиналізм, концентрується на економіці ринкових відносин.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи (рис.1.2):

Рис. 1.2. Складові економічної теорії

Основи економічної теорії (політекономія) — це фунда­ментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

Мікроекономіка – вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб’єктів: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витра­ти на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і про­позицію на товари.

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об'єктом її дослідження є валовий національний продукт, на­ціональний дохід, рівень життя населен­ня, проблеми безробіття, інфляція, податкова політика, кредитно-банківська систе­ма.

Meзоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми націо­нальної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, вільні економічні зони).

Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, на глобально-плане­тарному рівні.