Особливості, форми, методи і джерела фінансового забезпечення соціальної сфери.

В Україні на фінансування заходів соціального захисту спрямовується близько 5 % від ВВП (у 2006 р. – 5, 65 %, у2007 р. – 4, 05 %, у 2008 р. – 5, 36 та у 2009 р. – 5, 63 %), що багатократно нижче від середнього рівня країн Євросоюзу (26, 2 %) і значно нижче від країн Східної Європи (Естонія – 12, 5 %, Румунія – 12, 8 %, Болгарія – 15, 1 %, Польща – 18, 0 %) [ 41 ]. Зауважимо, що ВООЗ рекомендує лише охорону здоров'я фінансувати щонайменше на рівні 5-6 % від ВВП. У видатках зведеного бюджету України частка фінансування соціальної сфери та соціального захисту населення у 2009 р. становила 62, 0 %, що більше 1999 р. на 24, 1 в. п. (рис. 1). Динаміка цієї частки гірше апроксимується лінійним трендом (R2=0, 649) за суму видатків (R2=0, 910), котра щорічно у середньому зростала на 18 млрд грн. Очевидно, що збільшення цієї суми нівелюється інфляцією, і частка реальніше відображає соціальну спрямованість економіки, яка була найвищою у 2005 р. і 2009 р. Найбільше коштів у ці роки витрачалося на соціальний захист і соціальне забезпечення (28, 2 % і 25, 6 %). Частка витрат на освіту становила відповідно 18, 9 % і 21, 7 %, на охорону здоров'я – 10, 9 % і 11, 9 %, на духовний і фізичний розвиток – 2, 5 % і 2, 7 %.

У соціальній сфері України проблема фінансування стоїть особливо гостро. Досить довго переважним джерелом її фінансового забезпечення був бюджет держави.

Світова фінансова наука і практика визначають такі джерела фінансування соціальної сфери:

Ø плата за надані послуги;

Ø бюджетні асигнування;

Ø фінансові ресурси підприємств;

Ø кошти спонсорів, меценатів і благодійних організацій та фондів;

Ø страхування;

Ø кредит.

Перспективними методами в соціальній сфері держави можуть стати:

- міжнародне співробітництво на ринку праці, соціальних послуг(сюди входить соціальне навчання, навики роботи за кордоном);

- запровадження нових методів соціального захисту, використовуваних за кордоном(однак необхідно перед тим, добре проаналізувати що є що, і як воно буде приживатися в Україні);

- покращення системи обслуговування соціально незахищених громадян, створення більшої кількості організацій типу червоного Хреста, “Турботи” тощо;

- безкоштовне медичне обслуговування для непрацездатних громадян

- підвищення не тільки податків, а й розмірів соціальних пенсій та виплат тощо.

На сьогодні ж основними функціями соціальної сфери являються:

· розвиток трудової допомоги; розширення мережі благодійних товариств і установ;

· організація соціального страхування; державного пенсійного забезпечення службовців;

· заперечення жорсткої бюрократичної опіки соціального захисту;

· децентралізація управління справою допомоги нужденним;

· створення умов для розвитку місцевої ініціативи й самодіяльності в цій сфері громадського життя;

· погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;

· забезпечення прожиткового мінімуму;

· боротьба з бідністю;

· захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;

· обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;

· створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;

· запобігання соціальній деградації тощо.

28. Склад видатків бюджету на соціальний захист населення.

Провідне місце у видатках бюджетів України усіх рівнів належить видаткам на соціально-культурні заходи.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:

виплату пенсій і допомоги;

пільги ветеранам війни і праці;

допомогу сім’ям з дітьми;

інші види соціальної допомоги;

пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;

дитячі заклади-інтернати;

притулки для неповнолітніх;

програми соціального захисту неповнолітніх;

будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;

кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України;

молодіжні програми;

інші заклади та заходи в галузі соціальної політики.

Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певними ознаками. По-перше, за джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів. З Державного бюджету здійснюється фінансування заходів, пов´ язаних з поверненням та облаштуванням депортованого кримськотатарського народу й осіб інших національностей, які повернулися в Україну, утримання пунктів тимчасового розміщення біженців, надання грошової допомоги біженцям та інші витрати. Переважна більшість видатків на соціальний захист населення адресного характеру, як державна допомога сім´ ям з дітьми, державна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії та інші, фінансуються за рахунок виділення коштів з Державного бюджету у формі субвенцій місцевим бюджетам.

По-друге, забезпечення соціального захисту певних груп населення за витратами на реалізацію загальнодержавних та місцевих програм. До загальнодержавних відносяться програми усіх видів допомога і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, функціонування яких передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. До них належать витрати, фінансування яких передбачається Законом України «Про державну допомогу сім´ ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім´ ям», «Про органи і служби у справах неповнолітніх» та інші.

Запровадження місцевих програм соціального захисту населення відбувається на основі рішень органів місцевого самоврядування. їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.Розвиток ринкових відносин вимагає постійного аналізу стану соціального захисту населення та розробки заходів щодо встановлення раціонального балансу інтересів держави, виробників та споживачів соціальних послуг. Уся складність прийняття рішень у соціальній сфері полягає у необхідності одночасного забезпечення економічної ефективності видатків на соціальний захист і дотримання соціальної справедливості. Тому одним із найважливіших завдань забезпечення соціальних гарантій населення є недопущення послаблення стимулів їх економічної активності з одночасним підтриманням життєвого рівня усіх громадян на прийнятному рівні. Важливою умовою ефективності фінансування соціальних витрат є визначення державних соціальних стандартів і нормативів у формі мінімальної заробітної плати, пенсії за віком та інших видів соціальних виплат і допомоги.Досить помітна роль у будь-якій державі належить пенсійному забезпеченню. Гарантом пенсійного забезпечення в Україні є держава -головна складова системи соціального захисту населення.